Вирок № 38205058, 14.04.2014, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/2333/13-к

Провадження № 1-кп/592/8/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

при секретарі Дегтяренко В.М.,

з участю прокурора Мошкіна К.О.,

захисника Щербак С.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м.Суми кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженки с.Вельнікольськ Чєрнєвського району, Тульської області, гр-ки України, українки, з середньою освітою, вдови, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

- за ст.190 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що з 15.07.1988 року по 24.12.2012 року обіймала посаду помічника санітарного лікаря відділення гігієни харчування Сумської санітарно-епідеміологічної станції.

Відповідно до своїх посадових обов'язків та "Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року уповноважена здійснювати нагляд за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарного законодавства, а також контроль за проведенням санітарних та протиепідемічних і профілактичних заходів, виконанням програм охорони здоров'я населення, розслідувати причини та умови виникнення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових не інфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, безоплатно отримувати від юридичних та фізичних осіб матеріали і відомості, статистичні та інші дані, що характеризують санітарно-гігієнічний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей, складати акти і протоколи порушення санітарного законодавства.

Таким чином ОСОБА_1 є представником влади, наділеним у межах компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами.

Так, 03.11.2011 року до ОСОБА_1 звернулась громадянка ОСОБА_2, яка діяла за довіреністю ФОП ОСОБА_3, поцікавившись ходом розгляду її заяви про погодження асортименту продукції для реалізації на торговельному місці ринку ТОВ "Ніфертіті" (Кіровський ринок) по вул.Кірова, 22, в м.Суми.

В ході розмови ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та переслідуючи корисливу мету незаконного збагачення, не маючи відношення до погодження асортименту продукції повідомила ОСОБА_2 про те, що ТОВ "Нефіртіті" (Кіровський ринок) являється підконтрольним їй об'єктом перевірок дотримання санітарних норм та пред'явила ОСОБА_2 протиправну вимогу передати їй незаконну грошову винагороду (хабар) у сумі 1000 грн.погрожуючи недостовірними відомостями, а саме, що у випадку невиконання її вимоги, вона паралізує торговельну діяльність ОСОБА_2 шляхом проведення чисельних перевірок додержання санітарних норм та накладення відповідних штрафів.

З приводу вимагання незаконної грошової винагороди (хабара), ОСОБА_2 - 04.11.2011 року звернулась із заявою про злочин до ВДСБЕЗ СМУ УМВС України в Сумській області.

В цей же день, 04.11.2011 року, близько 08:00 год., у коридорі другого поверху приміщення Сумської міської СЕС по вул.Супруна, 32, м.Суми, ОСОБА_2 за вимогою передала помічнику санітарного лікаря ОСОБА_1 незаконну грошову винагороду в сумі 1000 грн., яку остання незаконно отримала увівши ОСОБА_2 в оману щодо пропонування в послідуючому сприяння у торговельній діяльності, не проведення перевірок додержання санітарних норм та не накладення відповідних штрафів, безпосередньо після чого була затримана співробітниками ВДСБЕЗ СМУ УМВС України в Сумській області, які вилучили вказані грошові кошти.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння шляхом обману 04.11.2011 року грошима в сумі 1000 грн. належних ОСОБА_2

На підтвердження та обґрунтування вказаного обвинувачення органами досудового слідства були зібрані, а стороною обвинувачення були надані суду наступні докази: протокол усної заяви потерпілої ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.368 КК України /т.3 а.с.5/; протокол огляду та вручення потерпілій ОСОБА_2 грошових коштів для подальшої передачі ОСОБА_1 /т.3 а.с.6-10/; протокол огляду місця події від 04.11.2011 року при затриманні ОСОБА_1 /т.3 а.с.12-16/; витяг з робочого журналу СЕС про звернення ФОП ОСОБА_3 /т.3 а.с.38/; копія Договору про надання послуг між потерпілою ОСОБА_2 та ТОВ "Ніфертіті"(Кіровський ринок) /т.3 а.с.43/; погодження асортименту на ім'я ФОП ОСОБА_3 /т.3 а.с.44/; копії актів та протоколів перевірок різних приватних підприємців складених ОСОБА_1 на підтвердження що вона мала право на проведення перевірок і складання протоколів /т.3 а.с.54-58/; список підконтрольних об'єктів ОСОБА_1 /т.3 а.с.77-198/; матеріали судово-хімічної експертизи про дослідження хімічної речовини з вилучених грошей, рук ОСОБА_1 та з її одягу /т.4 а.с.2-7/; розсекречений протокол про результати проведення оперативно-технічного заходу про вручення грошей ОСОБА_1 та диск з відеозаписом цієї дії /т.4 а.с.66-68/.

Як зазначив прокурор це всі докази сторони обвинувачення.

Згідно ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У віпдповідності з вимогами ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Судом були ретельно досліджені всі докази надані стороною обвинувачення, але дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі ці докази суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємого їй злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України стороною обвинувачення доведена не була, при цьому суд виходить з наступного.

Так, допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України не визнала і суду показала, що з 1988 року по 16.12.2012 року вона працювала помічником санітарного лікаря Сумської міської СЕС ОСОБА_4 03.11.2011 року ОСОБА_2 зайшла до них в кабінет, в якому знаходилася вона та ще близько 10 співробітників. ЇЇ стіл стоїть ближче всіх до дверей. ОСОБА_2 підійшла до неї і сказала, що подавала документи на узгодження асортименту на Кіровському ринку. В СЕС керівництво постійно казало щоб не завертали відвідувачів, а надавали їм роз'яснення. Вона провела ОСОБА_2 до сусіднього кабінету де був лікар ОСОБА_4 і доповіла ОСОБА_4, що ОСОБА_2 прийшла щоб дізнатись про погодження асортименту. ОСОБА_4 сказав, що він вже погодив цей асортимент і показав його. В цей момент в кабінет зайшла завідуюча відділом ОСОБА_11 і сказала лікарю ОСОБА_4, що його викликають в обласну СЕС. Вона повернулась щоб виходити, але ОСОБА_4 зупинив її, сказав, що асортимент готовий, його потрібно зареєструвати і попросив щоб вона зареєструвала і віддала ОСОБА_2 Вона зареєструвала асортимент в кабінеті ОСОБА_4. Один екземпляр асортименту тут же вона передала ОСОБА_2, після чого ОСОБА_2 пішла, а вона повернулась до себе в кабінет.

04.11.2011 року, вранці, о 08:06 год. ОСОБА_2 зателефонувала їй на мобільний. Номера свого вона їй не давала. ОСОБА_2 попросила щоб вона вийшла в коридор, що вона і зробила. ОСОБА_2 стояла біля вікна в кінці коридору. Коли йшла до неї, то бачила, що стояла молода дівчина з хлопцем. Коли підійшла до ОСОБА_2 то та почала розпитувати ну як вона і між ними зав'язалась розмова не про роботу. ОСОБА_2 спитала у неї коли буде проводитись перевірка на Кіровському ринку. Далі ОСОБА_2 дістала із сумки гроші звернуті в трубочку і сунула їй в руки. Вона не питала нічого про гроші, а ОСОБА_2 сама нічого не розказувала. Як тільки ОСОБА_2 сунула їй гроші, то одразу ж побігла. Вона крикнула щоб та зупинилась, але та її не послухала. В цей момент до неї підбігло двоє співробітників міліції наказали розкласти гроші на підвіконнику, що вона і зробила, далі підбігли ще співробітники міліції, які почали світити гроші.

Вину свою не визнає, оскільки потерпілу ОСОБА_2 вона не обманювала, гроші у неї не вимагала. Вона не лякала ОСОБА_2 перевірками і штрафами. Крім того додала, що ОСОБА_2 отримала погоджений лікарем ОСОБА_4 асортимент ще 03.11.2011 року, а гроші їй всунула наступного дня - 04.11.2011 року, тому вважає, що в її діях не має ніякого шахрайства. Просить суд її виправдати.

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що з приватним підприємцем ОСОБА_3 вона знайома декілька років. В 2011 році вона із своїм чоловіком вирішила розпочати свою невеличку справу по торгівлі м'ясом на Кіровському ринку в м.Суми. Вона звернулась на цей ринок і їй виділили місце. Директор ринку надав їй договір оренди на торгове місце. Ще потрібно було погодити асортимент з санітарно-епідеміологічною станцією - це було найголовнішою умовою. Наприкінці жовтня 2011 року вона звернулась до СЕС у відділ гігієни харчування до ОСОБА_1 та надала їй документи - договір оренди та копію довіреності від ОСОБА_3. ОСОБА_1 прийняла від неї заяву і сказала підійти через декілька днів, але в який саме день не назначила. 03.11.2011 року вона підійшла до ОСОБА_1 і спитала чи погоджений асортимент. На що та запропонувала пройти у сусідній кабінет. В тому кабінеті незнайомий їй лікар ОСОБА_4 сказав, що все погоджено. Потім як все відбувалось в подробицях вона не пам'ятає. Зайшла якась жінка і сказала ОСОБА_4, що їх кудись викликають і вони пішли. Потім вона з ОСОБА_1 вийшли в коридор і та сказала щоб вона почекала в коридорі, а сама повернулась в кабінет. Через деякий час ОСОБА_1 вийшла з кабінету, передала їй бумажку на якій було написано 1000 грн. і сказала: "зараз сумки не модні", вона це зрозуміла як "могаричі не модні". Вона відповіла, що подумає і пішла. Як відбувалась між ними розмова дослівно вона не пам'ятає, але вона зрозуміла цю розмову, як те, що у випадку, якщо вона не піде з ОСОБА_1 на контакт, то її підприємницька діяльність буде паралізована всілякими перевірками, актами, штрафами. Для неї з чоловіком 1000 грн. це значна сума. Це був верх її емоцій, що в Україні йде боротьба з корупцією, а тут з неї вимагають хабара, тому вона з чоловіком вирішила звернутись в міліцію з метою викриття ОСОБА_1 Чи залишала вона ОСОБА_1 номер свого телефона не пам'ятає. Далі вона звернулась в міліцію в той день чи наступного дня, не пам'ятає. В міліції їй дали відеокамеру "від

Судом також були досліджені показання потерпілої ОСОБА_2, які вона давала органам досудового слідства ще в рамках КПК України (1960 року).

Так, з протоколу усної заяви про злочин потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що вона заявила про те, що ОСОБА_1 пред'явила їй вимогу про передачу хабара в сумі 1000 грн. "за позитивне вирішення питання щодо асортименту продукції у головного санітарного лікаря Сумської міської СЕС". /т.3 а.с.5/

При цьому "дата складання" на цьому протоколі відсутня, а стоїть тільки "листопад 2011".

З цього суд робить висновок, що дана заява співробітниками ВДСБЕЗ складалась не 04.11.2011 року, а раніше, тому дата не ставилась, оскільки на момент її складання ще не було відомо, коли ОСОБА_1 будуть вручатись гроші.

Такий висновок суд робить з того, що заява надрукована на комп'ютері, а не на бланку, тому у випадку складання саме 04.11.2011 року обов'язково була б зазначена дата.

В своїх поясненнях від 04.11.2011 року на ім'я прокурора Зарічного району м.Суми, потерпіла ОСОБА_2 вже вказала, що 03.11.2011 року, ОСОБА_1 повідомила їй, що у разі не виконання вимог про передачу хабара в сумі 1000 грн., її діяльність буде постійно перевіряти санстанція та її "заб'ють штрафами" за недотримання санітарних норм і таким чином паралізують її підприємницьку діяльність. /т.3 а.с.26-27/

В своїх інших письмових поясненнях на ім'я начальника СМУ УМВС України в Сумській області від 04.11.2011 року ОСОБА_2 знову зазначила, що з неї вимагають хабара за вирішення питання щодо погодження асортименту продукції. /т.31 а.с.28/

При допиті в якості потерпілої 18.11.2011 року, ОСОБА_2 пояснила, що 03.11.2011 року ОСОБА_1 повідомила її про необхідність "співробітництва" і якщо це у них не вийде, то "вона постійно буде перевіряти її діяльність "заб'є штрафами" за порушення санітарних норм і таким чином паралізує її підприємницьку діяльність". /т.4 а.с.13-14/

А під час даного судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 03.11.2011 року, ОСОБА_1 повідомила їй, якщо вона не піде з нею на "контакт", то її підприємницька діяльність буде паралізована всілякими перевірками, актами, штрафами.

Тобто, протягом як досудового слідства, так і в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 постійно плуталась в своїх показаннях, щодо підстав передачі грошей ОСОБА_1, що викликає у суду сумнів щодо щирості та відвертості її показань.

Крім того, потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що наприкінці жовтня 2011 року вона звернулась до СЕС у відділ гігієни харчування до ОСОБА_1 та надала їй документи - договір оренди та копію довіреності від ОСОБА_3. ОСОБА_1 прийняла від неї заяву і сказала підійти через декілька днів.

Але, такі її твердження спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5, яка суду показала, що вона працює санітарним фельдшером СЕС. Вона сидить в одному кабінеті з ОСОБА_1 і з ними в кабінеті знаходиться ще десь 7 осіб. Числа точно не пам'ятає, але пам'ятає як до них в кабінет мовчки зайшла ОСОБА_2, яка пройшла в середину кабінету, зупинилась і стала дивитись по сторонам. Вона спитала у ОСОБА_2 їй щось треба, та сказала да, після чого розказала, що їй потрібно погодження асортименту. Вона запропонувала ОСОБА_2 вільне місце за столом, дала їй бумагу і продиктувала заяву. Далі вона розказала які ще треба донести документи і ОСОБА_2 пішла в приймальню здавати документи секретарю. ОСОБА_1 в цей момент була в кабінеті, але ОСОБА_2 нічого не розказувала і ОСОБА_2 не зверталась до ОСОБА_1 Крім того, додала, що саме вона допомогла ОСОБА_2 написати заяву, оскільки керівництво їх ругає, якщо вони не допомагають людям.

Тобто, вказаний свідок повністю спростував показання потерпілої в тій частині, що нібито вона здавала документи ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що він працює лікарем СЕС. Необхідний пакет документів для отримання погодження асортименту продукції спочатку обов'язково надходить до секретаря головного лікаря СЕС, яка їх реєструє і подає на розгляд головному лікарю СЕС, після чого їх отримує санітарний лікар, за яким закріплений відповідний об'єкт торгівлі. Документи ОСОБА_2 на погодження асортименту продукції готував особисто він і що ОСОБА_1 до цього ніякого відношення не мала. 03.11.2011 року він просив ОСОБА_1 щоб та тільки зареєструвала документи і видала ОСОБА_2 вже погоджений ним у головного лікаря асортимент, оскільки його викликали до обласної СЕС.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є директором ТОВ "Ніфертіті" ринок Кіровський в м.Суми. Приблизно в жовтні 2011 році до нього приходила не знайома йому ОСОБА_2 і просила торгове місце на ринку. Він показав їй торгове місце. Спитав чим вона буде займатись. ОСОБА_2 сказала м'ясом. Документів ніяких про зайняття підприємницькою діяльністю у неї не було. Вона сказала, що не являється приватним підприємцем і що представляє іншого чоловіка ОСОБА_3. Він розказав їй, що ОСОБА_3 повинен принести свої документи приватного підприємця. Також він дав їй незаповнений зразок договору. З цим договором вона повинна була йти до свого підприємця. Потім вони повинні були йти в СЕС для отримання дозволу на торгівлю. Після цього ОСОБА_2 більше до нього так і не прийшла. Вона зникла і він більше її не бачив. Куди ОСОБА_2 використала зразок наданого ним договору він не знає. Довіреності від ОСОБА_3, ОСОБА_2 йому не показувала.

Після пред'явлення судом договору, вилученого у ОСОБА_2, свідок ОСОБА_6 суду показав, що такий не заповнений договір він давав ОСОБА_2, але підпис в цьому договорі від його імені стоїть не його. Хто за нього розписався не знає. Договір із ОСОБА_2 він не заповнював.

А потерпіла ОСОБА_2 суду давала показання, що приходила на ринок до ОСОБА_6 з довіреністю від ОСОБА_3 і укладала вказаний договір.

Таким чином, свідок ОСОБА_6 також спростував показання потерпілої ОСОБА_2 в тій частині, що нібито вона приходила до нього з довіреністю і нібито укладала з ним вказаний договір.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що в листопаді 2011 року вона проходила практику у відділі боротьби з економічною злочинністю. Практику проходила в економічному відділі. Співробітники ВДСБЕЗ запросили побути її понятою при документуванні факту отримання хабара. За день, до проведення цих заходів, їй сказали щоб вона прийшла раніше. Тому вона прийшла у відділ ВДСБЕЗ на Холодногірську десь о 7:15 - 7:30 год. Її ще це здивувало чому вона повинна приходити так рано. Куди саме потрібно буде їхати їй не казали. Так, вона із співробітниками міліції приїхала в міську СЕС. Піднялись на другий поверх. В темному коридорі вона стояла з якимсь співробітником міліції. Як передавались гроші не бачила. Далі вона пам'ятає як у ОСОБА_1 вилучались гроші, які вона зажала в руці. Співробітники міліції її оточили кругом. Як позначались ці гроші вона не знає. Бачила як раніше не знайома їй ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_1, а потім швидко пішла від неї. ОСОБА_1 почала кричати їй вслід і їй здалось, що намагалась зупинити ОСОБА_2 Що казала ОСОБА_1 при вилученні грошей вона сказати не може.

Тобто, своїми показаннями свідок ОСОБА_8 повністю спростувала показання потерпілої ОСОБА_2 в тій частині, що та звернулась в міліцію з відповідною заявою про вимагання у неї хабара - 04.11.2011 року, оскільки свідок суду показала, що за день до затримання ОСОБА_1, співробітники ВДСБЕЗ попередили щоб вона наступного дня прийшла у відділ міліції раніше. З чого можна зробити висновок, що співробітники міліції попереджали її ще 03.11.2011 року, тобто затримання ОСОБА_1 співробітниками ВДСБЕЗ планувалось ще з 03.11.2011 року.

Також свідок ОСОБА_8 спростувала і той факт, що протокол усної заяви ОСОБА_2 про вимагання у неї хабара був складений 04.11.2011 року, що і підтверджує в даному випадку відсутність дати на протоколі усної заяви і підтверджує висновки суду, що цей протокол співробітниками ВДСБЕЗ складався не 04.11.2011 року, а раніше за день чи декілька днів до затримання.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 04.11.2011 року, о 08:35 слідчий прокуратури Зарічного району м.Суми Горобець Є.М. вже почав складати протокол огляду місця події після затримання ОСОБА_1 /т.3 а.с.12/

При цьому, до складання цього протоколу передувало звернення в цей же ранок потерпілої ОСОБА_2 (з її слів) до відділу ВДСБЕЗ по вул.Холодногірській, 10 в м.Суми, де працівники ВДСБЕЗ в службовому кабінеті вислухали потерпілу ОСОБА_2, склали на комп'ютері протокол усної заяви про вимагання у неї хабара /т.3 а.с.5/, зареєстрували цей протокол в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини в черговій частині Сумського МВ по вул.Першотравневій, 21 м.Суми, відібрали письмові пояснення від ОСОБА_2/т.3 а.с.28/, запросили з вулиці двох перехожих в якості понятих, знайшли грошові кошти в сумі 1000 грн. для вручення ОСОБА_1, зробили ксерокопії з цих коштів, /т.3 а.с.9-10/, помітили ці кошти спеціальним препаратом "Промінь-1" та спеціальним фломастером, склали протокол огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_2 /т.3 а.с.6-7/, повідомили прокурора Зарічного району м.Суми так, щоб слідчий прокуратури прибув до приміщення СЕС о 08:00 год., (це з урахуванням того, що робочий день в прокуратурі розпочинається о 09:00 год. ранку і слідчі прокуратури не чергують цілодобово), по прибуттю до СЕС знайшли ще одного понятого, після чого ОСОБА_2 зайшла в приміщення міської СЕС зателефонувала ОСОБА_1, дочекалась її в коридорі і коли та прийшла розмовляла з нею майже 10 хвилин, після чого вручила їй грошові кошти і швидко вийшла на вулицю, після чого співробітники ВДСБЕЗ затримали ОСОБА_1 і о 08:35 год. слідчий прокуратури вже почав складати протокол огляду місця події.

Таким чином, хронолізуючи вище зазначені дії співробітників ВДСБЕЗ по підготовці і затриманню ОСОБА_1, які за твердженнями сторони обвинувачення відбувались саме 04.11.2011 року (з моменту звернення потерпілої в міліцію і затримання обвинуваченої), суд приходить до висновку, що для їх проведення потрібно чимало часу і провести ці всі дії за 30 хвилин чи навіть за 1 годину неможливо, тому суд доходить висновку, що протокол усної заяви про вчинений відносно ОСОБА_2 злочин, протокол огляду та вручення грошових коштів складались як мінімум за день до затримання, що також підтверджується показаннями понятої ОСОБА_8, яка зазначала, що за день до затримання, тобто 03.11.2011 року співробітники ВДСБЕЗ повідомили її щоб вона прийшла 04.11.2011 року якого-мога раніше щоб побути понятою при документуванні отримання хабара, що в свою чергу повністю спростовує показання потерпілої ОСОБА_2 про момент її звернення в міліцію - 04.11.2011 року.

На підставі наведених вище доказів вбачається, що показання потерпілої ОСОБА_2 протирічать всім свідкам, допитаним в судовому засіданні, та фактичним обставинам вищезазначених подій.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що числа точно не пам'ятає, але рано вранці, коли він йшов на роботу в банк, то біля банку по вул.Холодногірській до нього підійшли співробітники міліції, які запропонували побути понятим для помітки грошей. Після чого його провели у відділ ВДСБЕЗ де були помічені грошові кошти, на купюрах було написано "Хабар", суму не пам'ятає. Гроші були в конверті. Співробітники міліції казали, що ці гроші будуть вручатись якійсь жінці, яка вимагає хабара. Після чого він пішов на роботу. На той час він працював в банку "Меркурій" охоронником. На роботу він ходить на 8:15-8:30 год. щоб провести перезміну, а начало роботи о 09:00 год. Як правило на роботу приходить за 30 хвилин до початку роботи.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_9 можна зробити висновок, що протокол огляду та вручення грошових коштів виготовлявся не 04.11.2011 року, а мінімум за день до цього, оскільки з самого протоколу вбачається, що він надрукований на комп'ютері, місяць і рік надрукований на комп'ютері, а число "4" написано кульковою ручкою від руки, грошові купюри описані на комп'ютері, а час складення протоколу зазначений кульковою ручкою "07:30 год." Крім того, в протоколі зазначено, що на купюрах спеціальним фломастером написано слово "хабар", а при вилученні у ОСОБА_1 цих грошей, при їх огляді було видно на купюрах тільки одну букву "Х". Також враховуючи час складання протоколу "07:30 год.", а ОСОБА_9 ходить на роботу на 08:15-08:30 год. /т.3 а.с.6-7/

У випадку виготовлення вказаного протоколу саме 04.11.2011 року, то число і час складання були б також виготовлені на комп'ютері, а не кульковою ручкою.

Крім того, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_9, оскільки він пояснив, що помічені грошові кошти були в конверті і на купюрах було написано слово "Хабар", а як вбачається з матеріалів кримінального провадження, мічені гроші вручались без конверта - були згорнуті в трубочку і на купюрах слова "Хабар" не було, а була тільки одна буква "Х".

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що він працює помічником начальника відділення № 28 банку "Меркурій" по вул.Холодногірській. Біля банку розташований відділ боротьби з економічною злочинністю. Числа не пам'ятає, співробітники міліції зустріли його біля банку і попросили побути понятим. Його провели до ВДСБЕЗ де мітили грошові кошти близько 1000 грн. Складали протокол. Він підписував цей протокол. Вручили кошти потерпілій для подальшої передачі в якості хабара, кому не знає. Яким чином помічались гроші не пам'ятає. Якого кольору був спеціальний засіб яким помічались кошти не пам'ятає.

Сторона захисту просить визнати не допустимими докази надані стороною обвинувачення: протокол огляду та вручення потерпілій ОСОБА_2 грошових коштів для подальшої передачі ОСОБА_1 /т.3 а.с.6-10/; протокол огляду місця події від 04.11.2011 року при затриманні ОСОБА_1 /т.3 а.с.12-16/; розсекречений протокол про результати проведення оперативно-технічного заходу при вручення грошей ОСОБА_1 та диск з відеозаписом цієї дії /т.4 а.с.66-68/, оскільки на думку захисту оперативно-розшукова справа відносно ОСОБА_1 не заводилась, тому ці докази були здобуті органом досудового слідства з порушенням Конституційних прав ОСОБА_1

Судом були ретельно досліджені вказані докази сторони обвинувачення і суд приходить до висновку, що дійсно оперативно-розшукові заходи відносно ОСОБА_1 були проведені з істотним порушення прав та свобод людини, при цьому суд виходить з наступного.

Так, у відповідності з вимогами ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.

Згідно ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа.

Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

У разі оперативної необхідності невідкладного здійснення цих заходів оперативно-розшукові підрозділи зобов'язані протягом 24 годин повідомити суд або прокурора про застосування та підстави для їх проведення.

Судом встановлено, що оперативно-розшукові заходи відносно ОСОБА_1 проводились 04.11.2011 року.

В обґрунтування законності проведення цих заходів стороною обвинувачення суду була надана довідка за підписом в.о.начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності радника юстиції А.Марчука в якій зазначено, що відділом нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності вивчено ОРС № 378. Порушень Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" стосовно ОСОБА_1 у тому числі при заведенні ОРС та проведенні оперативно-розшукових заходів, у тому числі пов'язаних з тимчасовим обмеженням прав людини не встановлено. /т.2 а.с.51/

Однак, ця довідка не є належним доказом правомірності проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_1, які мали місто - 04.11.2011 року, оскільки з неї не вбачається чи заводилась оперативно-розшукова справа відносно ОСОБА_1, та чи надавалось рішення апеляційного суду про застосування відносно неї вищезазначених оперативно-розшукових заходів.

Так, з розсекреченого протоколу від 21.11.2011 року "про результати проведення оперативно-технічного заходу № 1,5" вбачається, що вказані оперативні заходи - 04.11.2011 року відносно ОСОБА_1 проводились по оперативно-розшуковій справі № 378 від 18.07.2011 року категорії "Захист" під умовною назвою "Холера" на підставі дозволу начальника УМВС України в Сумській області генерал-майора Д'яченка П.М.

З вказаного протоколу можна зробити висновок, що 04.11.2011 року оперативно-розшукові заходи відносно ОСОБА_1 проводились без відповідного рішення Апеляційного суду, оскільки доказів цьому стороною обвинувачення надано не було.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, пунктом 3 ст.6 Конвенції, передбачено, що суд повинен безпосередньо дослідити показання, речі, документи. (ст.23 КПК України)

Також, в даному випадку у органів досудового розслідування не було жодної оперативної необхідності невідкладного здійснення оперативно-розшукових заходів без рішення суду та подальшого повідомлення протягом 24 годин суд чи прокурора, як то передбачено ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки зі слів потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_1 почала вимагати у неї гроші в сумі 1000 грн. ще 03.11.2011 року і назначила їй зустріч на 04.11.2011 року на 08 год., тому в данному випадку ОСОБА_2 могла перенести цю зустріч з 08 год. на більш пізніший час, а оперативні співробітники могли у той же день, 04.11.2011 року, з ранку, в установленному порядку, звернутись до апеляційного суду за рішенням про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_1, чого зроблено не було.

Крім того, у відповідності з вимогами ст.187-1 КПК України (1960) юридичною підставою огляду і прослуховування фонограм та іншим способом знятої інформації є постанова голови апеляційного суду або його заступника з дозволом на зняття такої інформації.

Одержавши фонограму в опечатаному вигляді та із супровідним листом, слідчий за участю понятих, спеціаліста провадить огляд і прослуховування фонограми, про що складає протокол.

В даному випадку слідчим прокуратури у присутності понятих не проводилось прослуховуваня відеозапису отриманого від оперативного підрозділу УМВС, хоча цей відеозапис розсекречений, а слідчий обмежився тільки виїмкою розсекреченого протоколу від 21.11.2011 року "про результати проведення оперативно-технічного заходу № 1,5", який оперативним співробітником був складений без участі понятих, що також є порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.

Тому, всі докази здобуті органами досудового розслідування - 04.11.2011 року під час проведених оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_1 суд визнає такими, що були здобуті з істотними порушеннями прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а тому ці докази визнаються судом не допустимими.

Також, як було встановлено судом, так і підтверджено самою потерпілою ОСОБА_2, незважаючи на те, що потерпіла ОСОБА_2 - 03.11.2011 року ще до затримання ОСОБА_1 отримала затверджений в установленому порядку асортимент погодження продукції, на даний час вона так і не розпочала підприємницької діяльності по продажу м'ясних виробів на Кіровському ринку в м.Суми.

Крім того, судом було встановлено, що на час звернення потерпілої ОСОБА_2 до правоохоронних органів з даною заявою (04.11.2011 р.) і проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_1, відносно потерпілої ОСОБА_2 було порушено і перебувало в провадженні декілька кримінальних справ за ст.ст.190 ч.1, 358 ч.4, 366 ч.1, 172 ч.1, 172 ч.2, 366 ч.1 КК України і тільки постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 03.04.2012 року ОСОБА_2 була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п.в" ст.1, ст.6, 9,10 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року. /т.2 а.с.50-59/

Вказані кримінальні справи відносно потерпілої ОСОБА_2 порушувались на підставі матеріалів дослідчої перевірки відділу боротьби з економічної злочинністю.

По даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 звернулась із заявою про вимагання у неї хабара саме до відділу боротьби з економічної злочинністю і співпрацювала з ними по затриманню ОСОБА_1

На підставі наведених вище доказів вбачається, що в даному випадку відбулась провокація хабара.

На даний час ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 04.11.2011 року, шляхом обману заволоділа грошима ОСОБА_2 в сумі 1000 грн. Обман проявився в омані щодо пропонування ОСОБА_2 в послідуючому сприяння у торгівельній діяльності, не проведення перевірок додержання санітарних норм та не накладення відповідних штрафів та її дії органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як шахрайство.

Однак, об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.

В даному випадку, як з обвинувального акту, так і з показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що потерпіла передавала ОСОБА_1 гроші в сумі 1000 грн. не добровільно, не з власної волі, не у своїх інтересах, а навпаки передавала ці кошти на вимагання ОСОБА_1 і зі слів потерпілої вона була вимушена передати ці грошові кошти, тому в даному випадку відсутня добровільність дій потерпілої по передачі грошей, а значить в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.190 КК України.

Крім того, ознакою відсутності складу злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України також є те, що це не ОСОБА_1 звернулась до потерпілої ОСОБА_2 з приводу отримання вказаної грошової винагороди, а сама потерпіла першою звернулась до ОСОБА_1

Враховуючи наведені вище результати дослідження, аналізу, оцінки і перевірки доказів, вимоги закону, суд приходить до переконання, що зібрані по справі докази не підтверджують пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст.190 КК України, судом були досліджені всі докази надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту і стороною обвинувачення було заявлено, що ніяких інших доказів не має, тому суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 невинуватою і виправдати її за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

При цьому, всі наявні в даному кримінальному провадженні сумніви щодо доведеності обвинувачення, в тому числі і сумніви стосовно допустимості й достовірності наявних у кримінальному провадженні та наданих доказів, згідно ст.62 Конституції України тлумачаться судом виключно на користь обвинуваченої ОСОБА_1, оскільки ці сумніви неможливо усунути ніяким чином в ході судового розгляду, а обвинувачення відповідно до вимог закону повинно ґрунтуватися виключно на сукупності неспростованих та достовірних доказах.

Постановою старшого слідчого прокуратури м.Суми Горобця Є.М. від 06.12.2011 року ОСОБА_1 була відсторонена від посади помічника санітарного лікаря Сумської міської санітарно-епідеміологічної станції.

Крім того, під час досудового слідства постановою старшого слідчого прокуратури м.Суми від 25.11.2011 року Горобця Є.М. був накладений арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_1

У відповідності з вимогами п.9 Перехідних положень КПК України (2012) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_1 підлягає визнанню невинуватою, тому застосовані відносно неї заходи забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади та арешт майна підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України,

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України та виправдати її за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується.

Відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади, застосованого на підставі постанови старшого слідчого прокуратури м.Суми від 06.12.2011 року /т.4 а.с.71/ - скасувати.

Арешт накладений на майно ОСОБА_1, на підставі постанови старшого слідчого прокуратури м.Суми від 25.11.2011 року /т.4 а.с.58/ - скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Чернобай