Ухвала суду № 38203035, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2419/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Пром Агро Рось» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року приватне підприємство «Пром Агро Рось» (далі - Позивач, ПП «Пром Агро Рось») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби (далі - Відповідач, Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 року №213/0000022010, №0000022010/241.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладеного Позивачем з ТОВ «Інтайм Сервіс» договору, на підставі якого ПП «Пром Агро Рось» було зменшено податок на прибуток підприємств, а також зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у січні 2013 року працівниками Білоцерківської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Пром Агро Рось» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтайм Сервіс» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 135 ст. 135, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого зменшено збитки за І квартал 2012 року на суму 161 900,00 грн. та занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 206 632,00 грн.; абз. «б» п. 185.1 ст. 185, п. 201.1 ст. 201 ПК України, згідно якого «об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу» та встановлено відсутність реального здійснення операцій (нікчемність) по ланцюгу постачання від ПП «Пром Агро Рось» до ТОВ «Інтайм Сервіс» - контрагент-покупець, тобто вищевказані операції між даними контрагентами є нікчемними, а об'єкт оподаткування податком на додану вартість в загальній сумі 960 168,00 грн., задекларований ПП «Пром Агро Рось» в деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень 2012 року відповідно і податкове зобов'язання з податку на додану вартість в періодах у загальній сумі 192 034,00 грн. - є такими, що не відповідають дійсності та вважаються відсутніми. Відповідно завищено податкові зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 192 034,00 грн.; п. 189.1 ст. 189 ПК України, у зв'язку з цим занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 192 034,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.01.2013 року №321/22-1/34326378/9. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення 08.02.2013 року: форми «Р» №213/0000022010, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 258 290,00 грн., у тому числі за основним платежем - 206 632,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 51 658,00 грн.; форми «П» №000002210/241, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 161 900,00 грн.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та ТОВ «Інтайм Сервіс» договору та, як наслідок, правомірність формування валових доходів, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПП «Пром Агро Рось» (Постачальник) та ТОВ «Інтайм Сервіс» (Покупець) було укладено договір поставки товару від 07.03.2012 року №28, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, відповідно до специфікації (накладної, рахунка-фактури тощо), що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що під товаром, що є предметом поставки за цим Договором, розуміються паси, технічна пластина, конвеєрна стрічка, рукава, підшипники, ланцюги та інші гумотехнічні вироби.

Згідно п. 2.1 Договору приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється сторонами у порядку, передбаченому законодавством.

Умови поставки - EXW склад Постачальника (ІНКОТЕРМС - 2010) м. Біла Церква.

Факт виконання умов Договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 57-61, 63-64, 66, 68-69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85-86, 88, 90), довіреностей (т. 1 а.с. 62, 65, 67, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 87, 89, 91). Оплата товару на суму 1 152 202,00 грн., як встановлено у ході перевірки (т. 1 а.с. 20, стор. 10 акту), здійснена ТОВ «Інтайм Сервіс» у повному обсязі.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання нікчемним укладеного Позивачем з ТОВ «Інтайм Сервіс» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін Договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. При цьому, посилання Апелянта на відсутність у видаткових накладних реквізити ТОВ «Інтайм Сервіс» як на підставу для визнання безтоварними операцій колегією суддів оцінюється критично, оскільки приписи чинного законодавства обов'язковою вимогою до змісту первинних документів визначають необхідність зазначення даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналіз наявних у матеріалах справи видаткових накладних дає підстави для висновку про можливість ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Пунктом 13 вказаної Інструкції визначено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було надано довіреності на отримання товару уповноваженою від ТОВ «Інтайм Сервіс» особою, що свідчить про факт реалізації ПП «Пром Агро Рось» товару контрагентом останнього.

Крім того, як було зазначено вище, згідно п. 2.2 Договору умови поставки - EXW склад Постачальника (ІНКОТЕРМС - 2010) м. Біла Церква. Зазначена умова поставки ІНКОТЕРМС - 2010 передбачає передачу постачальником товару покупцеві на складі продавця. Тобто, враховуючи викладене, а також положення пп. 1 п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207 Переліку документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість твердження податкового органу щодо необхідності підтвердження товарно-транспортними накладними факту руху товарно-матеріальних цінностей зі складу Позивача. При цьому, наявна у матеріалах справи копія договору оренди землі від 14.06.2010 року №54 (т. 1 а.с. 101-103) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 104) і витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 105) свідчить про перебування у Позивача на праві власності складського приміщення у м. Біла Церква Київської області.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст. 135 Податкового кодексу визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

З наведеного випливає, що до складу доходів включається, зокрема, дохід від реалізації товарів. Тобто, сума, отримана Позивачем від ТОВ «Інтайм Сервіс» на виконання договірних зобов'язань за поставлені товари, помилково віднесена податковим органом до суми безповоротної фінансової допомоги.

Колегією суддів також враховується, що відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Однак у силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження надходження в подальшому реалізованого товару до Позивача останнім надано копії: вантажних митних декларацій; інвойсів; сертифікатів відповідності товару; технічних характеристик вилочного навантажувача; акти приймання-передачі основних засобів; видаткових накладних; наказу №24 про введення в експлуатацію (т. 2 а.с. 17); податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (т. 2 а.с. 18); табелю обліку використання робочого часу (т.1 а.с.92-133, т.2 а.с.2-23, а.с.41-100).

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що, враховуючи встановлений факт реалізації Позивачем товару ТОВ «Інтайм Сервіс» на суму 1 152 202,00 грн. за договором від 07.03.2012 року №28, у Відповідача не було підстав для висновку про порушення ПП «Пром Агро Рось» вимог ряду норм ПК України, внаслідок чого останньому донараховано суму податку на прибуток на зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Пром Агро Рось» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.