Ухвала суду № 38202854, 10.04.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 квітня 2014 року Справа № 913/944/14

Провадження № 14в/913/944/14

Суддя господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брянківське управління шахтобудмеханізації", м. Брянка Луганської області

до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної адміністрації, м. Луганськ

про стягнення 2 625 018 грн. 26 коп.

без виклику представників сторін

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Луганської області 10 квітня 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Брянківське управління шахтобудмеханізації" надійшла позовна заява від 09.04.2014 № 52, яку відповідно до розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду, у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, розподілено на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

У зазначеній позовній заяві позивачем (ТОВ "Брянківське управління шахтобудмеханізації") заявлено вимоги про стягнення з відповідача (Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної адміністрації) заборгованість у загальному розмірі 2 625 018 грн. 26 коп. за Договорами про надання послуг №№ 54п, 55п, 56п, 60п, 62п від 16.05.2013 та №№ 66п, 67п, 68п, 69п, 71п від 18.05.2013.

За приписами господарського процесуального законодавства, зокрема, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, порушення справ господарськими судами здійснюється за позовними заявами, порядок подання яких регулюється розділом VІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Так, Розділ VIII Господарського процесуального кодексу України містить норми, які регулюють порядок подання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

При цьому ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України визначає тільки можливість, а не обов’язковість об'єднання кількох вимог в одній позовній заяві.

Під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Доказами відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України визнаються будь - які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Згідно пункту 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року за № 18 позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України та пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України).

В поданій позовній заяві № 52 від 09.04.2014 об’єднано кілька вимог, а саме вимоги про стягнення заборгованості за Договорами про надання послуг №№ 54п, 55п, 56п, 60п, 62п від 16.05.2013 та №№ 66п, 67п, 68п, 69п, 71п від 18.05.2013.

Таким чином, позивач просить суд стягнути заборгованість за десятьома договорами у загальному розмірі 2 625 018 грн. 26 коп.

Втім, сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо підстав якими обґрунтовується стягнення заборгованості за кожним з договорів, що укладені між сторонами.

Як було зазначено раніше, в одній позовній заяві позивачем об'єднано десять вимог до одного відповідача щодо стягнення суми заборгованості за десятьома окремим правочинам, кожен з яких укладався з приводу поточного ремонту доріг, які знаходяться за різними адресами.

Об'єднання вищезазначених вимог в одній позовній заяві суперечить правилам статті 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявлені вимоги не пов'язані між собою а ні підставою виникнення, а ні поданими доказами, а саме:

- підстави виникнення вимог позивача різні Договорами про надання послуг №№ 54п, 55п, 56п, 60п, 62п від 16.05.2013 та №№ 66п, 67п, 68п, 69п, 71п від 18.05.2013., тобто десять самостійно існуючих правочинів;

- обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі, наприклад Договору про надання послуг № 54п від 16.05.2013 не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі інших наведених спірних договорів про надання послуг, а рівно і навпаки.

Наведене свідчить про наявність десятьох самостійних спорів.

Також слід зазначити, що господарському суду не надано права роз'єднати поєднані в одне провадження позовні вимоги.

Таким чином, для встановлення обставин справи, судом має бути досліджено десятьокремих договорів.

Якщо суд, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, встановить, що порушено правила поєднання вимог чи об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, він відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

При цьому, суд враховує, що навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Відтак, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, із своїми предметами, укладення та виконання яких не залежить один від одного, і правовідносини сторін за якими врегульовуються також без урахування умов один одного, суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, що є підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Також слід зазначити, що у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Проте, до позовної заяви заявником не надано належних доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, передбачених ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Так, заявником до позову додано фіскальний чек № 1419 від 09.04.2014, що не є належним доказом надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки з вказаного чеку не вбачається можливим встановити, що саме було надіслано на адресу відповідача.

Отже, з викладеного вбачається, що фіскальний чек № 1419 від 09.04.2014, підтверджує факт надання послуги відділенням зв‘язку, але не підтверджує, що саме копія позовної заяви з доданими документами було надіслано відповідачу, тобто фіскальний чек не є доказом направлення копії позовної заяви відповідачу.

Таким чином, позивач в якості належних доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів має подати розрахунковий документ (поштову квитанцію, фіскальний чек, розрахункова квитанція, накладну тощо), який підтверджує факт надання послуги разом з описом вкладення кореспонденції, який підтверджує зміст поштового відправлення.

Тобто, встановити на стадії прийняття позову до розгляду та порушення провадження у справі, що саме було надіслано відповідачу не вбачається можливим, оскільки позивач повинен був при поданні позову надіслати відповідачу ідентичну копії позовної заяви та доданих до неї документів, яка надсилалась до суду листом, з описом вкладення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів, що підтверджують надсилання відповідачу копій позовної заяви та доданих до неї документів, що в силу п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

На підставі викладеного, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущеного порушення, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Враховуючи вищевикладене, сплачений судовий збір Товариством з обмеженою відповідальністю "Брянківське управління шахтобудмеханізації", перерахований за квитанціями № 11801117 від 09.04.2014 на суму 3500,00 грн., № 11801054 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., № 11801106 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., № 11801097 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., № 11801087 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., № 11801072 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п.п. 5, 6 ст. 63 та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брянківське управління шахтобудмеханізації" до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної адміністрації про стягнення 2 625 018 грн. 26 коп. без розгляду.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Брянківське управління шахтобудмеханізації" (юридична адреса: Луганська область, місто Брянка, вулиця Шахтарської дивізії, будинок 25; код ЄДРПОУ 35825814) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 53500 грн. 00 коп., сплачений квитанціями № 11801117 від 09.04.2014, № 11801054 від 09.04.2014, № 11801106 від 09.04.2014, № 11801097 від 09.04.2014, № 11801087 від 09.04.2014, № 11801072 від 09.04.2014.

Підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України є дана ухвала, підписана суддею та засвідчена гербовою печаткою суду.

Додаток заявнику згідно додатку вказаному у позовній заяві, у тому числі квитанції № 11801117 від 09.04.2014 на суму 3500,00 грн., № 11801054 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., № 11801106 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., № 11801097 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., № 11801087 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн., № 11801072 від 09.04.2014 на суму 10000,00 грн.

Суддя Є.А. Лісовицький