Рішення № 38202815, 07.04.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа № 918/316/14

Господарський суду Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт" до Приватного акціонерного товариства "Агррофірма "Зоря" імені Плютинського про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 19 433 грн. 88 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Кононученко О.М. довіреність б/н від 18 березня 2014 року;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 07 квітня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт» (далі - ТзОВ "Цеоліт", позивач) звернулося до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрофірма"Зоря" імені Плютинського" (далі - ПАТ "Агрофірма Зоря" імені Плютинського", відповідач) про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 5 908 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 13 525 грн. 08 коп..

Позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Рівненської області від 02 жовтня 2012 року по справі №5019/1445/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт» до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Зоря»імені Плютинського» про спонукання до виконання мирової угоди, позов задоволено. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Зоря» імені Плютинського» виконати мирову угоду, затверджену господарським судом Рівненської області 05 липня 2012 року у справі №5019/668/12, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеоліт» основного боргу в сумі 325852,00 грн., штрафу в сумі 32585,00 грн., інфляційних втрат та 3% річних в сумі 36305,71 грн., а також 7894,85 грн. судового збору. Вказане рішення суду не виконане, в наслідок чого за відповідачем рахується борг в розмірі 325 852 грн. 00 коп. на який останнім нараховано в період з жовтня 2012 року по січень 2014 року 5 908 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань та 13 525 грн. 08 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 березня 2014 року порушено провадження у справі №918/316/14, розгляд якої було призначено на 07 квітня 2014 року.

07 квітня 2014 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення надійшла заява про те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; докази направлення копії позовної заяви відповідачу та Витяг з ЄДРПОУ відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 07 квітня 2014 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

У судове засідання 07 квітня 2014 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи 07 квітня 2014 року із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у даній справі надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35314, с.Зоря, Рівненська область, Рівненський р-н, площа Жовтнева, 2. Факт отримання відповідачем вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.16).

07 квітня 2014 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день та час слухання справи, про що свідчить повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.16).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви позивачем було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 28 березня 2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.19-20).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02 жовтня 2012 року по справі №5019/1445/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Цеоліт» до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Зоря» імені Плютинського» про спонукання до виконання мирової угоди, позов задоволено. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Зоря» імені Плютинського» виконати мирову угоду, затверджену господарським судом Рівненської області 05 липня 2012 року у справі №5019/668/12, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеоліт» основного боргу в сумі 325852,00 грн., штрафу в сумі 32585,00 грн., інфляційних втрат та 3% річних в сумі 36305,71 грн., а також 7894,85 грн. судового збору.

18 жовтня 2012 року на примусове виконання вищевказаного рішення судом видано наказ.

На момент розгляду спору в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 325 852 грн.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення оплати суми боргу в розмірі 325 852 грн., стягнутої рішенням від 02 жовтня 2012 року по справі №5019/1445/12 нараховано інфляційні втрати за період з жовтня 2012 року по січень 2014 року в розмірі 5 908 грн. 80 коп. та 3% річних в розмірі 13 525 грн. 08 коп.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Вказана правова позиція, також міститься у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Так, згідно п.2.6 Постанови, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Предметом позовних вимог у даній справі зокрема є стягнення з відповідача суми 13 525 грн. 08 коп. - 3% річних та 5 908 грн. 80 коп. - збитків від інфляції, нарахованих на суму основної заборгованості, яка утворилась в наслідок невиконання умов мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Рівненської області від 05 липня 2012 року по справі №5019/668/12 в розмірі 325 852 грн..

Підставами подання зазначеного позову в частині стягнення 13 525 грн. 08 коп. - 3% річних та 5 908 грн. 80 коп. - збитків від інфляції позивач вказує на факти встановлені рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1445/12 від 02 жовтня 2012 року, зокрема на те, що судом встановлено наявність заборгованості відповідача у вказаній вище сумі.

В розрахунку інфляційних нарахувань за спірний період, позивачем неправомірно суму інфляційних нарахувань за кожний попередній період включено до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні за кожний наступний період (а.с.4).

Норми статті 625 ЦК України передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення.

Згідно із здійсненим судом розрахунком на суму боргу в розмірі 325 852 грн. в період з жовтня 2012 року по січень 2014 року до стягнення з відповідача підлягають інфляційні нарахування в розмірі 2 606 грн. 82 коп., а також 3% річних в розмірі 12 587 грн. 71 коп.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що позовна вимога про стягнення 5 908 грн. 80 коп. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенні в сумі 2 606 грн. 82 коп., а в частині стягнення 3 301 грн. 98 коп. необхідно відмовити за безпідставністю. Крім того суд вважає, що позовна вимога про стягнення 13 525 грн. 08 коп. 3% річних підлягає частковому задоволенні в сумі 12 587 грн. 71 коп., а в частині стягнення 937 грн. 37 коп. необхідно відмовити за безпідставністю.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з жовтня 2012 року по січень 2014 року в розмірі 2 606 грн. 82 коп. та 3% річних в розмірі 12 587 грн. 71 коп. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

В частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 3 301 грн. 98 коп. та 3% річних в розмірі 937 грн. 37 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 438 грн. 52 коп. у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрофірма"Зоря"імені Плютинського" (35314, с.Зоря, Рівненська область, Рівненський р-н, площа Жовтнева, 2, код ЄДРПОУ 25319777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Цеоліт» (07404, м. Бровари, Київська область, вул. Єсеніна, 1/1, код ЄДРПОУ 19417174) 2 606 (дві тисячі шістсот шість тисяч) грн. 82 коп. 3% річних та 12 587 (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 37 коп. збитків від інфляції, а також 1 428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 42 коп. витрат по оплаті судового збору.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Цеоліт» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 3 301 грн. 98 коп. та 3% річних в розмірі 937 грн. 37 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 14.04.2014 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (07404, м. Бровари, Київська область, вул. Єсеніна, 1/1);

3- відповідачу-1 рекомендованим (35314, с.Зоря, Рівненська область, Рівненський р-н, площа Жовтнева, 2).