Рішення № 38202721, 14.04.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 квітня 2014 року Справа № 913/686/14

Провадження № 15/913/686/14

За позовом прокурора міста Луганська, м.Луганськ

в інтересах держави в особі:

позивача-1 - Луганської міської ради, м.Луганськ

позивача-2 - Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Луганськ

до відповідача - Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Луганське", с.Ювілейне м.Луганськ

про стягнення 265941 грн 86 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від заявника - Голоденко К.О. - прокурор відділу прокуратури м.Луганська, службове посвідчення № 020155 від 03.09.2013;

від позивача-1 - не прибув;

від позивача-2 - Семендяєв О.С. - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 141-д від 10.12.2013;

від відповідача - Щавинська Л.М. - провідний юрисконсульт, довіреність № 03/5-593 від 30.12.2013.

С У Т Ь С П О Р У:

Прокурором міста Луганська в інтересах держави в особі позивача-1 - Луганської міської ради, та позивача-2 - Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", заявлено вимоги про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Луганське" заборгованості за послуги теплопостачання за договором на постачання теплової енергії № 500 від 01.08.2008 у сумі 255358 грн 87 коп., пені в сумі 7640 грн 95коп., інфляційних збитків у сумі 1173 грн 01 коп. та 3% річних у сумі 1769 грн 03 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.03.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 27.03.2014.

Прокурор письмовим поясненням від 27.03.2014 № 176-686 вих-14 повідомив, що з метою обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків та пені прокуратурою спрямовано запит до господарського суду Луганської області, у зв'язку з чим просив розгляд справи відкласти.

Відзивом на позовну заяву від 26.03.2014 № 1/03-378 відповідач вимоги позову визнав частково в сумі 255358 грн 87 коп. за період з 01.05.2013 по 27.02.2014, в іншій частині вимоги позову відхилив, оскільки ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2013 було порушено провадження у справі № 913/206/13-г про банкрутство Державного підприємства "Луганськвугілля" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також відповідач зазначив, що ухвалою господарського суду Луганської області від 06.06.2013 провадження у справі № 913/206/13-г припинено.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.03.2014 розгляд справи відкладений на 14.04.2014.

Прокурор письмовим поясненням від 14.04.2014 № 176-686 вих-14 просив позов задовольнити повністю та зазначив, що у позовній заяві не було заявлено до стягнення 3% річних, пеню та інфляційні нарахування за період, коли господарським судом Луганської області розглядалась справа про банкрутство Державного підприємства "Луганськвугліля".

Запереченням на відзив б/н від 14.04.2014 позивач-2 просив позов задовольнити повністю та зазначив, що у позовній заяві не було заявлено до стягнення 3% річних, пеню та інфляційні нарахування за період, коли господарським судом Луганської області розглядалась справа про банкрутство Державного підприємства "Луганськвугліля".

Відповідач усно в судовому засіданні 27.03.2014 визнав позовну вимогу про стягнення заборгованості у сумі 255358 грн 87 коп., а в судовому засіданні 14.04.2014 заявив про те, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 7640 грн 95коп., інфляційних збитків у сумі 1173 грн 01 коп. та 3% річних у сумі 1769 грн 03 коп. ним також визнаються повністю.

Позивач-1 не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, з урахуванням думки представників заявника, позивача-2 та відповідача, вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача-1.

У судовому засіданні 14.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника, позивача-2 та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Відповідно до п.4 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3рп/99 справа № 1-1/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Власником Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" є територіальна громада міста Луганська в особі Луганської міської ради, тому підставою звернення прокурора міста Луганська з даною позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Луганської міської ради та Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" є порушення відповідачем, встановленого договором порядку оплати послуг з теплопостачання.

01.08.2008 між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (постачальник, позивач-2) та Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" (споживач, відповідач), був укладений договір на поставку теплової енергії в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 01.10.2008, за яким постачальник взяв на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію необхідної якості і в необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової приналежності, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами в строки, визначені даним договором (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору поставка теплової енергії здійснюється в період опалювального сезону. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду визначається виконавчим комітетом Луганської міської ради, виходячи з погодних умов.

Споживач теплової енергії зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 5-денний строк з дня отримання рахунку (п.4.2.11, п.7.2 договору).

В п.8.2.1 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки платежу за спожиту теплову енергію, споживач сплачує на користь постачальника пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки, діючої в період, за який сплачується пеня.

Договір вступає в дію з 01.08.2008 і діє по 01.08.2011 (п.11.1 договору).

Відповідно до п.11.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін.

Договір був пролонгований, починаючи з 2011 року, на наступні роки.

Свої договірні зобов'язання позивач-2 виконував своєчасно та в повному обсязі, але відповідач оплату отриманої теплової енергії у період з 01.05.2013 по 27.02.2014 здійснював частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 255358 грн 87 коп., за стягненням якої прокурор міста Луганська в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.4.2.11, п.7.2 договору сторони передбачили, що споживач теплової енергії зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 5-денний строк з дня його отримання.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт надання Луганським міським комунальним підприємством "Луганськтеплокомуненерго" послуг відповідачу підтверджений матеріалами справи, в т.ч. рахунками на оплату (а.с.51-59), списками згрупованих поштових відправлень (а.с.60-68), реєстрами рахунків і актів приймання-передачі теплової енергії, в яких маються підписи представників відповідача про отримання рахунків (а.с.69-70, 77-84), реєстрами видачі рахунків споживачам (а.с.71-76), банківськими виписками (а.с.86-159).

Крім того, відповідачем позов в цій частині визнаний повністю.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора міста Луганська Луганської області в інтересах держави в особі позивачів про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 500 від 01.08.2008 за період з 01.05.2013 по 27.02.2014 в сумі 255358 грн 87 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.4.2.11, п.7.2 договору строк оплату наданих послуг не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.8.2.1 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки платежу за спожиту теплову енергію, споживач сплачує на користь постачальника пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки, діючої в період, за який сплачується пеня.

Відносно доводів відповідача про те, що пеня нарахована необґрунтовано, оскільки ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2013 була порушена справа № 913/206/13-г про банкрутство Державного підприємства "Луганськвугілля" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч.3 цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2013 була порушена справа № 913/206/13-г про банкрутство Державного підприємства "Луганськвугілля" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч.7 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.06.2013 провадження у справі № 913/206/13-г припинено та скасовано мораторій.

Оскільки прокурором заявлена до стягнення пеня за період з 28.06.2013 по 27.02.2014, тобто за межами періоду дії мораторію, який закінчився 07.06.2013, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача відносно того, що пеня нарахована необґрунтовано.

Таким чином, прокурором обґрунтовано заявлена до стягнення з відповідача пеня за період з 28.06.2013 по 27.02.2014 у сумі 7640 грн 95 коп. згідно розрахунку (а.с.35), яка і підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, вимоги прокурора про стягнення з відповідача 3% річних за період з 28.06.2013 по 27.02.2014 у сумі 1769 грн 03 коп. та інфляційних збитків за період липень 2013 року - січень 2014 року в сумі 1173 грн 01 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, оскільки надані позивачем розрахунки вказаних сум (а.с.33, 34) зроблені відповідно до діючого законодавства та даних первинних документів.

Доводі відповідача відносно дії мораторію судом не приймаються з підстав того, що мораторій в заявлений період вже не діяв.

Частиною 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов прокурора міста Луганськ Луганської області в інтересах держави в особі Луганської міської ради та Луганського міського комунального підприємства "Луганськтеплокомуненерго" до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Луганське" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", вул.Лермонтова, б.1-в, м.Луганськ, ідентифікаційний код 32473323, в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Луганське", вул.Бондаренко, б.1, смт.Ювілейне м.Луганськ, ідентифікаційний код 26410557, на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", вул.Куракіна, б.23а, м.Луганськ, ідентифікаційний код 24047779, заборгованість у сумі 255358 грн 87 коп., пеню в сумі 7640 грн 95 коп., інфляційні збитки в сумі 1173 грн 01 коп., 3% річних в сумі 1769 грн 03 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", вул.Лермонтова, б.1-в, м.Луганськ, ідентифікаційний код 32473323, в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Луганське", вул.Бондаренко, б.1, смт.Ювілейне м.Луганськ, ідентифікаційний код 26410557, в доход державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач - УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір у сумі 5318 грн 84 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили Ленінській об'єднаній Державній податковій інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014.

Суддя С.В. Смола