Постанова № 38202250, 03.04.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 рокум. Ужгород№ 807/689/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Гринюк І. В.,

за участю сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 - не з'явився,

відповідача: відділ ДВС Перечинського РУЮ, представник - Вогар В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу ДВС Перечинського РУЮ про визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника ВП № 41676321 від 04.02.2014, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до старшого державного виконавця відділу ДВС Перечинського РУЮ Клецко Ігора Олексійовича про визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника ВП № 41676321 від 04.02.2014.

В судовому засіданні судом замінено неналежного відповідача - старшого державного виконавця відділу ДВС Перечинського РУЮ Клецко Ігора Олексійовича на належного - відділ ДВС Перечинського РУЮ.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржувана постанова є передчасною, винесена з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Зазначає, що передбачених законодавством дій виконавець не вчинив, а саме: постанова про відкриття виконавчого провадження не була винесена та йому не направлена, також йому не було надано термін для добровільного виконання вимоги, в разі порушення якого можна стягувати з боржника виконавчий збір.

27.03.2014 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує.

26.03.2014 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову від 25.03.2014 № 1-455/0014, в яких посилається на наступне. 23.01.2014 до відділу надійшла на примусове виконання вимога про сплату недоїмки № Ф 28-17 від 20.11.2013 Перечинського відділення Ужгородської ОДПІ про стягнення з ОСОБА_1 2671,49 грн. 23.01.2014 головним державним виконавцем відділу Вогар В. В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ЄДРВП № 41676321, які всупереч ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" направлено сторонам для відома, а боржнику для виконання простою кореспонденцією, оскільки, починаючи з жовтня 2013 року відділ не забезпечується поштово-марочною продукцією. 04.02.2014 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку для виконання направлено в банки, сторонам виконавчого провадження для відома. 04.02.2014 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку направлено для виконання для виконання до реєструючих установ для виконання, сторонам виконавчого провадження для відома. 04.02.2014 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яку направлено боржнику для виконання. Зазначає, що твердження скаржника про те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня заява стягувача про накладення арешту на майно боржника є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження не ознайомлювався. 25.03.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до заяви заступника начальника Ужгородської ОДПІ, арешт з майна боржника та його розрахункових рахунків не знімався, оскільки боржником не сплачено суму виконавчого збору згідно з постановою за № ЄДРВП 41676321 від 04.02.2014.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Супровідним листом № 12/10/1700/9 від 14.01.2014 Перечинське відділення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області направило на адресу Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції для стягнення боргу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф28-17 від 20.11.2013 по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в розмірі 2671,49 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 41676321 від 23.01.2014 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Вогар В. В. відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеної вимоги та надано боржнику можливість добровільно виконати таке рішення в строк до 30.01.2014, яку направлено на адресу позивача супровідним листом № 1-455/289 від 24.01.2014 простою кореспонденцією.

У зв'язку з ненадходженням до визначеного в постанові про відкриття виконавчого провадження строку, наданого для добровільного виконання рішення, доказів щодо погашення заборгованості з метою повного та своєчасного виконання рішення постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про арешт коштів боржника ВП № 41676321 від 04.02.2014 накладено арешт на все майно, що належить боржнику (ОСОБА_1), та кошти, що містяться на рахунках (р/р 26001022000045 МФО 312248 в АТ "Комінвестбанку", р/р 26009055200586, р/р 26054055200586 МФО 312464 в Ф-Я ЗАК.РУ ЗАТ КБ "Приватбанк"), в межах суми 2988,63 грн. Крім того, ОСОБА_1 заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу. Вказані постанови направлені позивачу супровідними листами № 1-455/535 від 04.02.2014 та № 1-455/534 від 04.02.2014.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон).

Чч. 1, 2 та 5 ст. 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Ст. 31 Закону регламентує порядок надсилання документів виконавчого провадження. У відповідності до норм ч. 1 зазначеної статті, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на вищевикладене суд робить висновок, що законодавець встановив обов'язок державного виконавця повідомити учасників виконавчого провадження, зокрема, боржника про відкриття виконавчого провадження шляхом надіслання постанови рекомендованим листом з повідомлення про вручення. Дана норма закону є імперативного і двоякого трактування не допускає.

Всупереч зазначеному, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що дану норму закону ним виконано не було, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41676321 від 23.01.2014 було скеровано на адресу ОСОБА_1 простою кореспонденцією. Вказану обставину відповідач пояснює незабезпеченістю відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції поштово-марочною продукцією. Однак, суд не може взяти до уваги зазначене з огляду на те, що законодавець не ставить обов'язок державного виконавця повідомити боржника про відкриття виконавчого провадження в залежність від наявності в органу державної влади коштів чи інших обставин. Посадова особа органу державної виконавчої служби зобов'язана пересвідчитись про факт обізнаності боржника з відкриття виконавчого провадження, оскільки з цим безпосередньо пов'язаний такий етап виконання рішення як добровільне його виконання.

В позовній заяві позивач стверджує, що дізнався про накладення арешту на його рахунки виключно при відвідуванні обслуговуючого банку 28 лютого 2014 року, тоді ж від працівників банку він і отримав копію постанови про арешт коштів боржника від 04.02.2014. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 був позбавлений передбаченої законодавством можливості добровільно виконати рішення органів податкової служби та погасити заборгованість.

Таким чином, суд вважає, що відповідач передчасно приступив до примусового виконання вимоги про сплату боргу та наклав арешт на кошти та інше майно боржника, без пересвідчення про обізнаність останнього з фактом відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначені обставини справи, враховуючи проведений правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок здійснення виконавчого провадження уповноваженими державними органами та їх посадовими особами, суд дійшов висновку, що постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 Васильовича ВП № 41676321 від 04.02.2014 є незаконною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до відділу ДВС Перечинського РУЮ про визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника ВП № 41676321 від 04.02.2014 - задовольнити.

2.Скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 41676321 від 04.02.2014.

3.Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 73,08 (сімдесят три гривні вісім копійок) грн.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.О. Ващилін