Рішення № 38201910, 27.01.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27.01.2014 року

Провадження №2/425/22/14

Справа №425/3149/13-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

за відсутністю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації -

встановив:

05 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 129644,11 гривень, виселення відповідача та інших осіб з будинку з зняттям їх з реєстраційного обліку. Свої вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» обґрунтовує тим, що 03.10.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LGG3GA0000000001, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 11256,04 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 03.10.2007 року було укладено договір іпотеки, предметом іпотеки якого був жилий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту, відсотків за користування ним, пені за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, тому станом на 05.07.2013 року заборгованість позичальника за кредитним договором складала в загальному розмірі 129644,11 гривень, в рахунок погашення якої позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 94).

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с. 93), причин неявки в судове засідання відповідач суду не повідомила, заяви про розгляд справи в її відсутності суду не надала, заперечень на позов не надала.

З урахуванням неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та згоду позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення в порядку ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази, які містяться у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_2 22.11.2004 року за реєстром № 4412 ОСОБА_1 є власником жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с. 24).

03.10.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, як позичальником, було укладено кредитний договір № LGG3GA0000000001, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом видачі готівки через касу на строк з 03.10.2007 року по 03.10.2015 року у вигляді поновлювальної лінії у розмірі 9237,00 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 2019,06 доларів США на сплату страхових внесків за плату за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати. Період сплати встановлено з 3 по 7 число кожного місяця, порядок сплати кредиту щомісяця у сумі 118,03 доларів США (а.с.15-17).

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору, виконання зобов'язань позичальника перед банком забезпечується іпотекою, порукою.

Відповідно до п. 4.1, 7.4 кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості позичальник оплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення, але не менш 1 гривні. Згідно п. 4.3. кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 гривень + 5% від суми позову. Згідно п. 4.5. кредитного договору термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

03.10.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, в забезпечення виконання кредитного договору № LGG3GA0000000001 від 03.10.2007 року, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_2 03.10.2007 року за реєстром № 3097. Відповідно до договору іпотеки, ОСОБА_1 як іпотекодавець надає в іпотеку жилий будинок АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань перед іпотекодержателем ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 21-23).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання розуміються вчинення кредитором і боржником

дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» виконав умови кредитного договору надавши ОСОБА_1 кредит, що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 03.10.2007 року про видачу кредиту відповідачу (а.с. 20), проте відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором по своєчасному та повному поверненню кредиту та процентів за користування ним, що підтверджується матеріалами справи.

В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 виникла заборгованість в загальній сумі 16225,80 доларів США, що за курсом 7,99 гривень на момент звернення до суду складає 129644,11 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 11170,77 доларів США, заборгованості по відсоткам в сумі 2079,28 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом в сумі 390,60 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 1782,69 доларів США, а також штрафи: фіксована частина у сумі 31,29 доларів США та процентна складова у сумі 771,17 доларів США, правильність розрахунків перевірена судом.

Листом від 28.05.2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» вимагає від ОСОБА_1 погасити заборгованість за кредитом протягом 30 днів з дня отримання цього листа, у випадку невиконання цієї вимог банк має намір продати предмет іпотеки, уклавши відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою покупцем або звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, також відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» вимагає добровільно звільнити нерухоме майно та виселитися (а.с. 11-14).

Згідно п. 24 договору іпотеки якщо письмова вимога іпотекодержателя про усунення порушення кредитного договору залишається без задоволення, він вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду (а.с. 22).

Як зазначає в позові позивач, відповідач ОСОБА_1 не виконала вимогу ПАТ КБ «Приватбанк», доказів в спростування цього відповідачем суду не надано.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати достроково виконання основного зобов'язання, а вразі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За таких обставин, з врахуванням встановлення порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 129644,11 гривень, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зазначеної заборгованості обґрунтованими та доведеними.

При цьому суд враховує, що сума заборгованості 129644,11 гривень є співмірною до вартості предмету іпотеки, оскільки відповідно до п. 35.5 договору іпотеки, вартість предмету іпотеки сторони визначили у 66640,00 гривень.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до позовної заяви, ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок 44 по вулиці Гоголя в місті Рубіжне, що належить відповідачу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGG3GA0000000001 від 03.10.2007 року у розмірі 129644,11 гривні в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеки» шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

При ухваленні рішення судом враховані роз'яснення, викладені у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 при визначені конкретного способу заявлених вимог кредитора.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є доведеними й обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у жилому будинку (предметі іпотеки) зі зняттям з реєстраційного обліку, суд приходить до наступного.

Згідно довідки Рубіжанського МС УДМС України в Луганській області № 6 від 04.01.2014 року, немає даних про зареєстрованих осіб у будинку АДРЕСА_2. Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу відповідач ОСОБА_1 є зареєстрованою у зазначеному жилому будинку (а.с. 33, 89).

Як вже було встановлено судом, ПАТ КБ «Приватбанк» надіслав ОСОБА_1 28.05.2013 року вимогу про повернення кредиту та про добровільне звільнення предмета іпотеки протягом 30 днів з дні отримання вимоги, втім ОСОБА_1 вимогу кредитора не виконала (а.с. 11-14).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. ст. 9, ст. 109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність виселення відповідача з жилого будинку, який є предметом іпотеки та задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» в цій частині.

Разом з тим, вимоги в частині зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку з жилого приміщення не підлягають задоволенню судом виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється протягом семи днів на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.

Таким чином, на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідний відділ реєстрації в межах своєї компетенції зобов'язаний зняти відповідача з

реєстрації відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», тому в цій частині позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 114,70 гривень та 1296,44 гривень (114,70 + 1296,44 = 1411,14 гривень) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, в частині відмовлених позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGG3GA0000000001 від 03.10.2007 року, яка станом на 05.07.2013 року становить 129644,11 гривні (Сто двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок чотири гривні 11 копійок), звернути стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № LGG3GA0000000001 від 03.10.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1 з жилого будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, судовий збір у сумі 1411,14 гривень (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 14 копійок).

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова