Ухвала суду № 38201722, 10.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/12138/13-к Головуючий у І інстанції Батюк В.В.Провадження № 11-кп/780/297/14 Доповідач у 2 інстанції ГоворухаКатегорія 34 10.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

10 квітня 2014 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого: Говорухи В.І.

суддів: Левчука О.Д., Семенцова Ю.В., при секретарі Журавель К.Б., за участю прокурора Красківського В.П., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2,потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013100010000284 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

Цим же вироком вирішено питання щодо цивільних позовів та речових доказів, а також з обвинуваченого на користь експертних установ стягнуто судові витрати в. розмірі 4 772 грн. 4 коп.

Згідно вироку, 27 серпня 2013 року, близько 07 год. 20 хв., водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «HONDA ACCORD», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в світлий час доби на 4 км. + 700 м. автодороги «Під`їзд до м. Бровари» на території Броварського району Київської області в напрямку до м. Бровари, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність, чим порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3(б) Правил дорожнього руху, а саме рухаючись по смузі проїзної частини в напрямку до міста Бровари, водій ОСОБА_1, при виконанні маневру розвороту вліво неправильно оцінив дорожню обстановку що склалась, не переконався, що не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.3, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, на які в`їзд заборонено, внаслідок чого допустив зіткнення керованого ним автомобіля «HONDA ACCORD», реєстраційний номер НОМЕР_2 з автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався позаду в лівій смузі проїзної частини в попутному напрямку до м. Бровари, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 та 34.1.3 додатку 2 Правил дорожнього руху.

В результаті даної пригоди пасажирка автомобіля «ВАЗ 2107», ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень у виді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки та в речовину головного мозку загинула на місці пригоди, пасажирка автомобіля «HONDA ACCORD», ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження та пасажир автомобіля «ВАЗ 2107» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у виді ЗЧМТ, струсу головного мозку, садна в лобній ділянці; закритого перелому лівої стегнової кістки.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.4 та 34.1.3 додатку 2 Правил дорожнього руху України, перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та настанням наслідків - смертю ОСОБА_5, спричиненням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_7

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості, істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 засудити за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_1, на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в сумі 4775 гривень 04 коп. свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, належним чином не мотивував, які саме обставини та дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання реально. При постановленні вироку суд не надав належної оцінки тим обставинам, що внаслідок грубого порушення вимог ПДР України ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої настали тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_5 Крім того, судом не наведено даних про оцінку ОСОБА_1 своїх дій та в чому вбачається щире каяття, не враховано, що обвинуваченим не відшкодовано в повному обсязі збитки потерпілому.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали кримінального провадження та висновки суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, мотивованим і обґрунтованим і згідно зі ст. 404 того ж Кодексу перевіряється судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не заперечував проти скороченого порядку розгляду справи. Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 за описаних у вироку обставин злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України зроблені на підставі дослідження його показів у судовому засіданні в порядку застосування положень ст. 349 КПК України, відомостей про порушення положень ст. 349 КПК України в матеріалах справи, апеляції та виступах учасників апеляційного розгляду нема, а тому судова колегія не маючи підстав для перевірки фактичних обставин справи з цими висновками суду та кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.2. ст. 286 КК України погоджується.

Як прямо зазначено у вироку, суд обираючи покарання обвинуваченому врахував вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

При призначенні покарання обвинуваченому, що також прямо зазначено у вироку, суд 1-ї інстанції врахував, що обвинувачений є інвалідом 3 групи, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, не являється небезпечним для суспільства, має постійне місце проживання та роботи, а також була врахована думка потерпілого, який просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Всупереч доводам прокурора про невмотивованість застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого, то суд першої інстанції належним чином мотивував її застосування, зокрема крім вище зазначеного вказавши також і на вчинення злочину з необережності та те, що обвинуваченим частково відшкодовано шкоду завдану злочином, про що в матеріалах кримінального провадження міститься розписка /а.с. 79 т. 1 /.

Саме з врахуванням зазначених обставин, незважаючи на те, що обвинуваченим скоєно тяжкий злочин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого в умовах не пов'язаних з ізоляцією від суспільства і обґрунтовано застосував щодо нього ст. 75 КК України.

Підстав для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, на думку колегії суддів, не вбачається.

До того ж прокурором, всупереч вимогам ст. 420 КПК України, яка регулює питання винесення вироку судом апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі не зазначена жодна з передбачених даною статтею підстав, за умови наявності яких суд може ухвалити новий вирок.

Що ж стосується доводів прокурора про стягнення судових витрат за залучення експерта на користь держави то вони заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як зазначено у резолютивній частині вироку, суд першої інстанції стягнув з обвинуваченого судові витрати на користь експертної установи, що є порушенням вимог Кримінального процесуального закону.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення в частині розподілу процесуальних витрат, а вирок підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року, щодо ОСОБА_1 - змінити:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 4772 грн. 04 коп.

В решті вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Головуючий

Судді