Рішення № 38199838, 04.04.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

04.04.2014 Єдиний унікальний номер 205/5364/13-ц

2/205/172/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровська міська рада, про виселення та зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпровськпромбуд» про визнання права на проживання у приміщенні, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровськпромбуд» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровська міська рада, про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - Відповідачі) мешкають за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад родини від 10.06.2013 року за № 1-14/9-138. Приміщення, яке займають відповідачі не є житловим фондом, а санаторієм - профілакторієм, який належить ПАТ «Дніпровськпромбуд» на праві колективної власності, що підтверджується Актом передачі державного нерухомого майна у статутний фонд ВАТ «Дніпровськпромбуд» від 23.06.1998 року, затвердженим 24.06.1998 року, реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна від 04.02.1999 року; технічним паспортом від 23.07.2007 року (інвентаризаційна справа № 36854), виданим КП ДМБТІ, з якого вбачається, що приміщення, яке займають відповідачі є кімнатою відпочинку; планом приватизації ОП ««Дніпровськпромбуд» від 07.08.1995 року, в якому вказано перелік державного житлового фонду, у тому числі гуртожитки. Серед них відсутній об'єкт, в якому мешкають відповідачі. Частина приміщень будівлі, в якій мешкають відповідачі, знаходяться в аварійному стані і є небезпечними для мешкання в них людей, інші приміщення є непридатними для нормальної експлуатації, що підтверджується висновком про технічний стан будівельних конструкцій будівлі Придніпровської державної академії будівництва і архітектури науково - консалтингового підприємства «Стеконік ЛТД» від 23.01.2006 року. Крім того, в цій будівлі відсутні душові кімнати, немає газопостачання. Далі, позивач зазначає, що було запропоновано відповідачам переселитися в кімнати НОМЕР_1 і НОМЕР_2 гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2. Цей гуртожиток є державним житловим фондом та знаходиться на балансі ПАТ «Дніпровськпромбуд» , що підтверджується довідкою ПАТ «Дніпровськпромбуд» від 10.06.2013 року за № 1-14/9-137. Гуртожиток обладнаний душевими кімнатами, кухнями та взагалі відповідає санітарним вимогам. Однак, відповідачі відмовляються від добровільного переселення, що не дає змогу ПАТ «Дніпровськпромбуд» виконати свої обов'язки, які передбачені діючим законодавством. У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кімнати АДРЕСА_1, у надані їм житлові приміщення кімнати АДРЕСА_2, згідно наданого ордеру ПАТ «Дніпровськпромбуд» за № 1689 від 10.06.2013 року, та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, зняти з реєстраційного обліку за адресою: кімната АДРЕСА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнути судові витрати по справі.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, а саме просить суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, з кімнати АДРЕСА_1, у надані їм житлові приміщення кімнати АДРЕСА_2, згідно наданого ордеру ПАТ «Дніпровськпромбуд» за № 1689 від 10.06.2013 року, та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, зняти з реєстраційного обліку за адресою: кімната АДРЕСА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та стягнути судові витрати по справі.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Дніпровськпромбуд», в якому просила визнати за нею, ОСОБА_1, та сім'єю у кількості чотирьох осіб право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, визнати протиправними дії ПАТ «Дніпровськпромбуд» щодо виселення ОСОБА_1 із сім'єю у кількості чотирьох чоловік із займаних ними житлових приміщень АДРЕСА_1, заборонити ПАТ «Дніпровськпромбуд» вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 із сім'єю у кількості чотирьох осіб із займаних ними житлових приміщень АДРЕСА_1, та зобов'язати ПАТ «Дніпровськпромбуд» створити належні умови для проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом укладання договорів про надання комунальних послуг з відповідними комунальними службами.

Судом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпровськпромбуд» про визнання права на проживання у приміщенні, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, було об'єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровська міська рада, про виселення та зняття з реєстраційного обліку, про що винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача за первісним позовом під час розгляду справи уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просили їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини, викладені у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Після оголошення перерви в судовому засіданні, з приводу завершення розгляду справи по суті у судове засідання така особа, що бере участь у справі, не з'явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку. Надала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із службовим відрядження (а.с. 191). Однак така заява задоволена судом не була, суд ухвалив про відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаної особи, що бере участь у справі.

Відповідач ОСОБА_1 за первісним позовом та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у їх задоволенні позивачу відмовити, посилаючись на те, що будівля, в якій вони проживають, не є аварійною, придатна для проживання, в ній є усі необхідні умови для проживання родиною з дітьми. Кімната облаштована, в ній зроблено необхідний ремонт. Разом з тим, гуртожиток, в який позивач просить їх переселити, є чоловічим гуртожитком, не придатним для проживання жінок з малолітніми дітьми.

04.04.2014 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом, в якій вона просить суд завершити розгляд справи без її участі, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, а в задоволені первісного позову просить відмовити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, надали суду письмові заяви з клопотанням про розгляд справи у їх відсутність, в яких зазначили, що просять в задоволені позовних вимог позивача ПАТ «Дніпровськпромбуд» відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, надали письмове клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Представник третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялася належним чином, у своїх письмових поясненнях зазначили що позовні вимоги ПАТ «Дніпровськпромбуд» не підлягають задоволенню, посилалися на те, що в процесі приватизації ОП «Дніпровськпромбуд» до складу майна, що не підлягає приватизації, увійшов державний житловий фонд, у тому числі і гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, який залишився у державній власності на балансі позивача. У зв'язку з цими обставинами, вибір та забезпечення способу і умов подальшого використання такого майна в межах чинного законодавства належить уповноваженому органу - державним органам приватизації. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як орган управління об'єктом державного житлового фонду - гуртожитком на АДРЕСА_2, згоди на вселення до нього не надавало. Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2012 року, яке постановою Вищого господарського суду України від 5 березня 2013 року було залишено без змін, ПАТ «Дніпровськпромбуд» було зобов'язано передати до комунальної власності територіальної громади в особі Дніпропетровської міськради об'єкти державного житлового фонду, у тому числі і гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2, а також об'єкти інженерної інфраструктури, що їх обслуговують, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Дніпровськпромбуд»; Дніпропетровську міськраду зобов'язано прийняти до комунальної власності територіальної громади від ПАТ «Дніпровськпромбуд» об'єкти державного житлового фонду, у тому числі і гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2, а також об'єкти інженерної інфраструктури, що їх обслуговують, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Дніпровськпромбуд». На теперішній час накази, які було видано з метою виконання зазначеного рішення, знаходяться на виконанні Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялася належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомили, заяв чи клопотань до суду також не надходило.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровської міської ради, також, у судове засідання не з'явився, про день та час проведення слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомили, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд враховуючи ту обставину, що всі особи, які беруть участь у справі надали відповідні пояснення по суті спору, сторони представили суду усі докази, на які вони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, керуючись вимогами ч. 2., 4 ст. 169 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу по суті, та зауважити, що систематичне відкладення судового засідання призводить до безпідставного затягування розгляду такої справи, що як наслідок, обумовлює перебування в проваджені суду не вирішеної по суті справи поза строками, що передбачені цивільним процесуальним законодавство для розгляду такої справи по суті.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що в задоволені первісного та зустрічного позову необхідно відмовити за наступних підстав.

Так, судом встановлені наступні обставини та визначені виниклі відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі спільного рішення правління та профкому ВАТ «Дніпровськпромбуд» від 19 травня 1994 року, протокол № 39 ОСОБА_1 було видано ордер № 539 на право займання з родиною з 4-х осіб: ОСОБА_1 - головний наймач, ОСОБА_3 - донька, ОСОБА_2 - син, і ОСОБА_4 - син, житлової площі в гуртожитку на АДРЕСА_1, розміром 22, м2 (а.с. 81).

Згідно висновку про технічний стан будівельних конструкцій будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, затвердженого директором НКП «Стеконік, ЛТД» 23 січня 2006 року, встановлено, що технічний стан в приміщеннях віднесено до категорії ІІІ (непридатне для нормальної експлуатації) та до категорії ІV (аварійне) та зроблено висновок, що без капітального ремонту приміщення не придатні для житла (а.с. 22-23).

Висновком з обстеження технічного стану несучих і огороджуючих конструкцій будівлі житлового будинку АДРЕСА_1, яке було виконано у лютому 2014 року і затверджено ректором ПДАБіА, було встановлено, що перетинки, крівля, дверні і віконні заповнення знаходяться у задовільному стані, відповідають категорії К-ІІ; конструкції крівлі, фундаментів та стін відповідають категорії ІІІ з осередками, які потребують поточного і капітального ремонту; конструкції міжповерхових і горищних перекриттів за період експлуатації зазнали значного фізичного зносу, потребують капітального ремонту.

Рішенням засідання адміністрації і профспілкової організації ПАТ «Дніпровськпромбуд», яке відбулося 10 червня 2013 року, було ухвалено: у зв'язку з аварійністю будівлі санаторію-профілакторію за адресою: АДРЕСА_1, переселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, і ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 в кімнату АДРЕСА_2, та видати ордер на житлову площу (а.с. 25).

На підставі сумісного рішення адміністрації і профспілки ПАТ «Дніпровськпромбуд» від 10 червня 2013 року на ім'я ОСОБА_1 було видано ордер № 1689 від 10 червня 2013 року на житлові приміщення у гуртожитку та надано право займати, з родиною з чотирьох осіб, житлову площу у гуртожитку АДРЕСА_2, розміром 17,3 м2, загальною площею 35,6 м2.

Відмовляючи в задоволені позову суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси, фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просить суд в уточненій позовній заяві виселити відповідачів із займаного ними приміщення. Разом з цим, судом встановлено, що таке спірне приміщення має статус нежитлового.

Такий висновок суду ґрунтується на оцінці у їх сукупності наступних письмових доказах. Так, згідно плану приватизації орендного підприємства «Дніпровськпромбуд», затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області 7 серпня 1995 року, приміщення за адресою: АДРЕСА_1, не відноситься до категорій житлові будинки та гуртожитки. Зазначена будівля є об'єктом соціально-побутового значення, створеного за рахунок фонду соціального розвитку, та має статус санаторію-профілакторію. Актом передачі державного нерухомого майна у статутний фонд ВАТ «Дніпровськпромбуд», правонаступником якого, відповідно до Статуту є ПАТ «Дніпровськпромбуд», від 23 червня 1998, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області 24 червня 1998 року, будівля за адресою: АДРЕСА_1, передавалася до статутного фонду підприємства, як санаторій-профілакторій (а.с. 14).

Також реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, від 4 лютого 1999 року ДБТІ посвідчено, що частина будівлі санаторію-профілакторію під літ. А-4 загальною площею - 3 549,8 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за ВАТ «Дніпровськпромбуд», правонаступником якого є ПАТ «Дніпровськпромбуд» (а.с. 88-100), на праві колективної власності на підставі наказу № 12/01-3ВП регіонального відділу Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, акт передачі нерухомого майна від 24 червня 1998 року. Об'єкт АДРЕСА_1 складається з частини будівлі санаторію-профілакторію літ. А-4: підвал - поз. 1-5, 12-32; перший поверх - поз. 6-19, 22-34, 42-47; другий поверх - поз.1-33; третій поверх - поз. 33а, 34-38, 40-67, 68а; четвертий поверх - поз. 68-п (а.с. 21).

Технічним паспортом з реєстровим номером № 9501779 від 23 липня 2007 року частина будівлі за адресою: АДРЕСА_1, є санаторієм-профілакторієм, а кімната № 2, площею 29,6 м2, є кімнатою відпочинку (а.с. 15-17).

Таким чином, з наведеного вбачається, що зайняте відповідачами приміщення не віднесене до житлового фонду, як наслідок є нежитловим, а відтак до правовідносин із приводу володіння та користування таким спірним майном слід застосовувати норми цивільного, а не житлового законодавства.

Такий висновок суду повністю кореспондується із правовими позиціями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладеними в ухвалі Судової палати з цивільних справ від 06 лютого 2013 року по справі № 6-47321 св 12, за позовом ПАТ «Дніпропетровськпромбуд»» до ОСОБА_8 з тотожними даній цивільній справі предметом та підставою позову.

Суд не може взяти до уваги доводи відповідачів за зустрічним позовом та їх представника щодо того, що означене спірне приміщення має статус житлового, оскільки вселення в таке приміщення відбулось на підставі відповідного ордеру. Так, видання такого ордеру не може підмінювати собою процедуру переведення приміщення з нежитлового фонду до житлового, та змінювати цільове призначення та статус такого приміщення. Суд зауважує, що означене реєстраційне посвідчення є чинним, у встановленому законом порядку спростоване не було.

Суд з вказаного приводу зауважує, що виселення є способом захисту порушеного житлового, а не цивільного права, та передбачений виключно нормами нормативно-правових актів, зокрема ЖК України, які регламентують суспільні відносини, що склалися із приводу користування виключно житловими приміщеннями.

Способи захисту цивільних прав передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України, ними згідно частини 2 зазначеної норми є: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, у контексті врегулювання спірних правовідносин, що виникли між сторонами по даній цивільній справі, нормами виключно цивільного законодавства, позбавлення права користування майном у вигляді нежитлового приміщенням може відбуватись шляхом пред'явлення негаторного позову щодо усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження таким майном, а не позову про виселення осіб.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача в описовій частині позову на ст.ст. 319, 322 ЦК України, оскільки суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, розглядає справу виключно в межах позовних вимог, заявлених сторонами (ст. 11 ЦПК України). Оскільки предмет даного позову відображає волевиявлення позивача щодо застосування до відповідачів способу захисту права, яке врегульоване житловим, а не цивільним, законодавством, то суд вимушений розглядати дану цивільну справу виключно в контексті таких позовних вимог.

Судом було роз'яснено представнику позивача право на зміну підстави та предмету позову, однак позивач (його представник) вказаним правом не скористалися, наполягали на розгляді уточненого позову із предметом такого позову щодо виселення відповідачів із спірного нежитлового приміщення.

З огляду на викладене та встановивши, що ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав як виселення, суд доходить висновку, що зазначені вимоги позивача в обраний ним спосіб захисту порушеного права не підлягають задоволенню, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови в позові.

Стосовно частини позовної вимоги про вселення відповідачів до житлових кімнат у будівлі гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, суд зазначає про наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2012 року, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2012 року і постановою Вищого господарського суду України від 5 березня 2013 року було залишено без змін, ПАТ «Дніпровськпромбуд» було зобов'язано передати до комунальної власності територіальної громади в особі Дніпропетровської міськради об'єкти державного житлового фонду, у тому числі і гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2, а також об'єкти інженерної інфраструктури, що їх обслуговують, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Дніпровськпромбуд»; Дніпропетровську міськраду зобов'язано прийняти до комунальної власності територіальної громади від ПАТ «Дніпровськпромбуд» об'єкти державного житлового фонду, у тому числі і гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2, а також об'єкти інженерної інфраструктури, що їх обслуговують, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Дніпровськпромбуд». На теперішній час зазначене рішення знаходиться на стадії виконання в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Також згідно довідки № 1-14/9-137 від 10 червня 2013 року будівля гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, є державною власністю і знаходиться на балансі ПАТ «Дніпровськпромбуд» (а.с. 6).

Форму спеціального ордера встановлено Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208, при цьому ордер на жилу площу в гуртожитку дійсний протягом 30 днів.

Зазначені обставини свідчать про те, що станом на час розгляду справи по суті такий ордер на поселення відповідачів втратив чинність, безпосередньо позивач не є власником гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та не є адміністрацією підприємства, де працюють відповідачі, у зв'язку з чим не має повноважень розпоряджатись такими житловими приміщеннями. У зв'язку з чим виданий ПАТ «Дніпровськпромбуд» ордер на поселення до такого гуртожитку не породжує для сторін спору певних юридичних прав та обов'язків, у тому числі прав відповідачів на зайняття житлових кімнат, ні обов'язку для позивача по наданню їм житлових кімнат у будівлі гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Відтак позов в означеній частині не ґрунтується на вимогах закону.

Не може суд погодитись із доводами представника позивача щодо необхідності відселення відповідачів із спірного приміщення начебто у зв'язку із аварійності такої будівлі.

Так, на підставі ст.7 ЖК України, непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року за № 189 "Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання", є чинною на теперішній час, в пункті 5 якої передбачено, якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Для обстеження стану жилих будинків, зазначених в абзаці другому пункту 5 цього Положення, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію в такому складі: заступник голови виконавчого комітету місцевої Ради (голова комісії), начальник управління (відділу) житлового (комунального) господарства виконавчого комітету місцевої Ради (заступник голови комісії), представник органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби, представник відділу (управління) у справах будівництва і архітектури виконавчого комітету місцевої Ради або районний архітектор, представник органу державного пожежного нагляду, депутат місцевої Ради, інженер житлово-експлуатаційної організації (секретар комісії), представник громадського будинкового комітету.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься лише акт, затверджений рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради від 17.02.2006 року за № 189 відповідно до змісту якого аварійним визнано лише приміщення кухні ІІ поверху, а не приміщення в цілому, та рекомендовано ПАТ «Дніпровськпромбуд» вжити заходів щодо термінової розгрузки конструкцій міжповерхового перекриття першого поверху.

Тобто займане відповідачами приміщення не визнано таким, що не придатне для проживання. Безпосередньо висновок з обстеження технічного стану несучих і огороджуючих конструкцій будівлі житлового будинку АДРЕСА_1, який був виконаний у лютому 2014 року не може підмінювати собою відповідний акт виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування щодо визнання будівлі аварійною та непридатною її для проживання.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку у спірному приміщенні, то суд вважає, що така позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

В даному випадку судом рішення про усунення позивачем перешкод в користуванні таким спірним приміщенням не ухвалювалось, окрім цього судом встановлено, а позивачем визнано, що до вказаного відповідача (Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області) з приводу зняття з реєстрації позивач також не звертався, тому вимоги про зняття такої особи з реєстрації, є такими, що заявлені передчасно та без належних на те підстав, та за відсутності спору між позивачем та таким відповідачем.

За вказаних обставин та приписів чинного законодавства України, суд доходить висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для ухвалення судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог, тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Також суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на наступне.

Як було встановлено судом під час розгляду справи по суті спірні приміщення є не житловими, а тому вимоги про зобов'язання ПАТ «Дніпровськпромбуд» створити належні умови для проживання у такому приміщенні, та визнання за позивачами права користування таким приміщенням, як житловим, не узгоджуються із фактичними обставинами справи та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки правовідносини з приводу утримання житлових приміщень не розповсюджуються на нежитловий фонд.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом про заборону ПАТ «Дніпровськпромбуд» вчиняти дії щодо виселення відповідачів із займаного спірного приміщення, та визнання дій ПАТ «Дніпровськпромбуд» з цього приводу протиправними, суд зазначає, що вчинення дій через реалізацію особою свого права на звернення до суду, у тому числі із позовом про виселення чи з іншими вимогами, які спрямовані на захист порушених прав власника, передбачені Конституцією України та ст. 3, 15 ЦПК України, а відтак таке право не може бути обмежено судом через постановлення відповідного судового рішення. За загальним правилом, у випадку безпідставності таких вимог, суд, в межах своєї компетенції, має право постановити рішення про відмову в задоволенні такого позову, що не є обмеженням особи в її праві на судовий захист.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що в задоволенні зустрічного позову також необхідно відмовити з огляду на його безпідставність.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою в задоволенні первісного та зустрічного позовів такі витрати у вигляді судового збору слід віднести на рахунок позивачів за такими позовами у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3,4 ЦК України , ст.ст. 66- 68, 145 ЖК України, ст.ст. ст. ст. 615, 625 ч.1 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровськпромбуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровська міська рада, про виселення та зняття з реєстраційного обліку, - відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпровськпромбуд» про визнання права на проживання у приміщенні, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Мовчан Д.В.