Постанова № 38198532, 07.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/644/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Носенко В.М.,

за участю представників позивача - Белкіна В.П., Гайдабура Д.В.

представників відповідача - Сухомлин Ю.В., Картавицької І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000381507 від 14.09.12 р., -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000381507 від 14 вересня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у задоволені позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 31 серпня 2012 року №2609/15-3/31354329, складений на підставі проведеної ДПІ у м. Полтаві документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "ПК "Газвидобування" бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки операції, по яким сформовано податковий кредит, заявлений у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, пов'язані з проведенням робіт на Покровській площі, що не заперечується ДПІ, а отже, є господарськими. Податковий кредит з податку на додану вартість у повному обсязі сплачений товариством позивача до бюджету в ціні товару/робіт/послуг, що не заперечується ДПІ у м. Полтаві. Зауважував, що поняття бюджетного відшкодування включає в себе лише суму коштів, які платник податку вимагає з бюджету і передбачає вчинення процесуальної дії - подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Так як, ТОВ "ПК "Газвидобування" жодних заяв на повернення бюджетного відшкодування не заявляло, то призначення штрафних санкцій не відповідає статті 123 Податкового кодексу України.

Таким чином, на думку позивача, позапланова перевірка, за результатами якої складено Акт перевірки, була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, висновки Акту не відповідають фактичним обставинам і не ґрунтуються на законодавстві, у зв'язку з чим, рішення прийняте на підставі зазначеного Акту перевірки є протиправним.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування ТОВ "ПК "Газвидобування" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2011 року, січень - квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31 серпня 2012 року № 2609/15-3/31354329 (т.1, а.с. 11-16).

Актом перевірки відповідача встановлено порушення позивачем пп. 4.1.5 п. 4.1 ст.4, п.198.3 ст.198, п. 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 2474662,00 грн., січень 2012 року у розмірі 5608752,00грн., лютий 2012 року у розмірі 275410,00грн., березень 2012 року у розмірі 5012700,00грн., квітень 2012 року у розмірі 330 818,00 грн.

14 вересня 2012 року ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000381507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13702342,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3425585,50грн. (т. 1, а.с. 8).

В межах процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року № 0000381507 залишено без змін, подані позивачем скарги - без задоволення (т.1, а.с. 43-66).

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій позивачу слугували висновки податкового органу, що ТОВ ПК "Газвидобування" здійснювалось укладання договорів на придбання товарів, робіт та послуг, які у наступному не використано в господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутків, що не породжує зобов'язань державного бюджету в плані бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, позивачем сплачено до державного бюджету податків та зборів на суму 22956,35 грн., а до бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлено суму 13702 342,00 грн., що порушує принцип фіскальної достатності.

Однак, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача при проведенні перевірки, на які позивач посилався як на одну з підстав для скасування податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перелік обставин за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у ст. 78 ПК України.

Зокрема, відповідно до п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок згідно з пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України не є обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки позивача став наказ від 29 серпня 2012 року №1593 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПК "Газвидобування".

Вказаний наказ ґрунтувався, тільки на загальне посилання, а саме вимоги ст. 78, ст. 79, ст. 200 ПК України, тобто без посилання на наявні обставини, визначені у п. 78.1 ст. 78 ПК України, в зв'язку з чим неможливо встановити підставу для проведення перевірки. Будь-яких доказів, що підтверджують підставу для проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПК "Газвидоюування" з посиланням на відповідний підпункт пункту 78.1 ст. 78 ПК України Відповідачем не надано.

При цьому, як встановлено судом щодо винесення вищевказаного наказу, податковим органом на адресу ТОВ "ПК "Газвидобування" не було надіслано письмові запити щодо надання пояснень та їх документального підтвердження.

Посилання Відповідача в судовому засіданні на підпункт 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, як на підставу проведення позапланової невиїзної перевірки, суд вважає необґрунтованим, оскільки перевірка дотримання ТОВ "ПК "Газвидобуваня" податкового законодавства з цих підстав вже була проведена і за результатами вказаної перевірки Відповідачем складено довідку № 1979/15-3/31354329 від 16 липня 2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування", код ЄДРПОУ 31354329 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року.

Отже, наказ від 29 серпня 2012 року № 1593 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПК "Газвидобування" не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв'язку із чим перевірка проведена безпідставно.

Відповідно до довідки АА № 732346 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності позивача є "06.20 Добування природного газу".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про нафту і газ" № 2665-III від 12 липня 2001 року користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами.

Позивач здійснює діяльність з пошуку, розвідки корисних копалин на Покровській площі на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 1727 від 10 серпня 2011 року (а.с. 56, т.1).

Відповідно до абзацу 1 статті 28 Закону України "Про нафту і газ" невід'ємним додатком до спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, який регулює і конкретизує передбачені законодавством України та спеціальним дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування нафтогазоносними надрами на відповідній ділянці нафтогазоносних надр, є угода про умови користування нафтогазоносними надрами.

Відповідно до абзацу 3 статті 28 Закону України "Про нафту і газ" програма робіт, що повинна бути виконана власником спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, є істотною умовою угоди про умови користування нафтогазоносними надрами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів від 30 травня 2011 року № 615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем, і містить програму робіт, яка оформляється як додаток.

Пунктами 3, 5 Програми робіт геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Покровської газоконденсатної площі на період 2011-2016 років передбачено починаючи з 3-4 кварталу 2011 року будівництво свердловин № 1, 2а Покровської площі (а.с. 57, т.1).

В пункті 3.3 Акту перевірки вказано, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) пов'язаних з розробкою проектів, спорудженням, облаштуванням свердловин № 1, 2 Покровської площі, що також підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року № 432 "Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр" (надалі - Постанова № 432) остання встановлює єдині для державного фонду надр України принципи підрахунку, геолого-економічної оцінки і державного обліку запасів корисних копалин згідно з рівнем їх промислового значення та ступенем геологічного і техніко-економічного вивчення, умови, що визначають підготовленість розвіданих родовищ корисних копалин до промислового освоєння, а також основні принципи кількісної оцінки ресурсів корисних копалин.

Відповідно до абзацу 16 пункту 2 Постанови № 432 геолого-економічна оцінки ділянки надр - це періодичний аналіз результатів кожної стадії геологічного та техніко-економічного вивчення ресурсів корисних копалин ділянки надр з метою встановлення та/або зміни промислового значення їх запасів на підставі інформації про фактичні технологічні схеми, техніко-економічні показники і фінансові результати видобування корисних копалин в межах такої ділянки. Виділяються детальна, попередня і початкова геолого-економічні оцінки.

Відповідно до абзацу 19 Постанови № 432 початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) - це обґрунтування доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на ділянках, перспективних щодо відкриття родовищ корисних копалин. ГЕО-3 здійснюється на основі попередньо розвіданих запасів та кількісної оцінки ресурсів корисних копалин і надається у формі техніко-економічних міркувань (ТЕМ) про можливе їх промислове значення. Оцінка можливості промислового освоєння передбачуваних родовищ корисних копалин обґрунтовується укрупненими техніко-економічними розрахунками на основі доведеної аналогії з відомими промисловими родовищами або технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт.

Згідно із Звітом про науково-дослідну роботу "Геолого-економічна оцінка можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі", складеним у 2011 році, термін окупності капіталовкладень, розрахований на основі накопиченого потоку готівки і становить 13,8 роки, аналіз показників розробки Покровської площі дає підстави зробити висновки про економічну доцільність впровадження проекту.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Слід зазначити, що Верховний суд України в постанові від 28 лютого 2011 року №21-13а11 вказав: "...господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції".

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до пп.9.1.3 та пп. 9.1.16 п. 9.1 ст.9 Податкового кодексу України податок на додану вартість та мито належать до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України.

Відповідно до п.п.14.1.18 п. 14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п.138.6 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за результатами перевірки встановлено, що ТОВ "ПК "Газвидобування" сплачено до державного бюджету податків та зборів станом на 01 червня 2012 року 22 956,35 грн., в той час як заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість станом на 01 червня 2012 року 13702342,00 грн. /том І, а.с. 16/.

Позивачем в підтвердження своєї позиції та спростування висновків податкового органу надано суду:

- довідку № 76 від 25 квітня 2013 року про сплату ТОВ "ПК "Газвидобування" до державного бюджету податків та зборів, передбачених ПК України, на загальну суму 3200595,06 грн. станом на 01 червня 2012 року, яка не спростована Відповідачем та не заперечується ним.

- платіжні доручення, які завірені банківською установою: № 944 від 13 вересня 2011 р., № 943 від 13 вересня 2011р., №1011 від 20 вересня 2011р., № 1048 від 28 вересня 2011 р., №213 від 25 жовтня 2011 р., № 229 від 08 листопада 2011 р., № 1434 від 24 листопада 2011 р., № 1 від 04 січня 2012 р., № 21 від 06 січня 2012р., № 456 від 04 квітня 2012р., №360 від 14 березня 2012р., якими підтверджено, що ТОВ "ПК "Газвидобування" здійснювало (у період вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень, квітень 2012 року) імпортування товару. Під час ввезення на митну територію України товарів ТОВ "ПК "Газвидобування" здійснювало сплату ПДВ та мита при розмитненні таких товарів безпосередньо зі свого поточного рахунку. Загальна сума сплачених Позивачем сум ПДВ та мита до державного бюджету склала 1765000грн.

- вантажно-митні декларації з відповідними відмітками митних органів, що свідчить про імпорт відповідного товару та про сплату податку на додану вартість до державного бюджету.

- довідку від 16.07.2012 року № 1979/15-3/31354329 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування", код ЄДРПОУ 31354329, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року», яка проводилась в період з 25.06.2012 р. по 09.07.2012 р. та, відповідно до якої податковим органом підтверджено відображене ТОВ "ПК "Газвидобування" бюджетне відшкодування сум ПДВ у деклараціях (уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок): за грудень 2011 року у сумі 2474662,00 грн., за січень 2012 року у сумі 5608 752,00грн., за лютий 2012 року у сумі 275410грн., за березень 2012 року у сумі 5012700,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 330818,00грн.

Суд зазначає, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої і була складена довідка ДПІ від 16.07.2012 року №1979/15-3/31354329, контролюючим органом досліджено досить широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація.

При цьому, на сторінках 23, 25, 27, 28, 29 довідки ДПІ від 16 липня 2012 року № 1979/15-3/31354329 при описі господарських операцій за грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року вказано, що отримання товару підтверджується накладними та актами здачі-приймання виконаних робіт, які є в наявності в підприємства.

Водночас, з аналізу змісту акту перевірки № 2609/15-3/31354329 від 31 серпня 2012 року, яка проводилася тільки один день - 31 серпня 2012 року та охоплювала той же самий період, що визначений в довідці ДПІ від 16.07.2012 року № 1979/15-3/31354329, вбачається, що Відповідачем при його складанні не було здійснено дослідження первинних документів, які підлягають вивченню при проведенні відповідного виду перевірки, а здійснено лише перевірку податкових декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року, що підтвердив представник Відповідача в судовому засіданні.

Реальність здійснення позивачем господарських операцій, окрім первинних бухгалтерських документів, підтверджується технічними документами, що складалися в процесі виконання робіт, в тому числі складених за участю Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Полтавській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління МНС України у Полтавській області, - органами, що здійснюють контроль за виконання відповідних робіт.

Листом № 1860/04-17 від 28 березня 2014 року Територіальне управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Полтавській області підтвердило проведення Позивачем у 2011 - 2012 роках робіт з будівництва свердловин № 1 та № 2а Покровської площі.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених відповідачем, суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що досліджені в судовому засіданні письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Твердження Відповідача про те, що принцип фіскальної достатності полягає у дотриманні балансу між сплатою господарюючим суб'єктом та правом такої особи на отримання відшкодування, є безпідставними Відповідно до п. 4.1.5 ст. 4 ПК України: фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями. Тобто норма принципу фіскальної достатності є нормою нормотворчої діяльності з питання встановлення податків в Україні і не може бути розповсюджена на діяльність конкретного підприємства.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13702342,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3425585,50 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0000381507 від 14 вересня 2012 року підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 08 лютого 2013 року (т. 1, а.с. 2), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

ВВизнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000381507 від 14 вересня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" (код ЄДРПОУ 31354329) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294 ( дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. (сплачений згідно платіжного доручення №35 від 08 лютого 2013 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко