Рішення № 38196697, 04.04.2014, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Провадження № 222/6/14

Справа №222/1318/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2014 року Володарський районний суд Донецької області у складі судді: Доценко С.І.,

при секретарі: Павловій І.В.,

за участю:

представника позивача: Пархоменко М. О.,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( ПАТ КБ «Приватбанк»)

до

ОСОБА_2

про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

встановив:

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк „ПриватБанк" звернулось до суду із зазначеним позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитно-заставним договором № MRA 0A800000102 від 29.04.2008 року у зв»язку з тим, що він не належним чином виконував свої зобов»язання за договором, в наслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в сумі 2082.07 доларів США, заборгованість по комісії 0,25 доларів США, пеня в сумі 2775,22 доларів США, а також штраф (фіксована частина) в сумі 31.29 доларів США та 242,88 доларів США штраф (процентна ставка), а всього 5131,71 долар США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.09.2013 року складає 41002,33 гривні.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та пояснила, що між сторонами був укладений зазначений кредитно-заставний договір на суму 7217,84 доларів США, для придбання відповідачем автомобілю KIA Clarus д/н НОМЕР_1, строком до 26.04.2013 року, за умовами якого відповідач щомісяця повинен був сплачувати 224 долари США з 24 по 28 число кожного місяця на транзитний рахунок НОМЕР_3, зі сплатою процентів за користування кредитом 16,92 річних. Договір було забезпечено заставою зазначеного автомобілю. Відповідач на початку виконував свої зобов'язання, але ж потім став ухилятись, внаслідок чого з метою погашення кредиту було звернуто стягнення на предмет застави, автомобіль було продано. А виручені від продажу кошти були направлені на погашення поточної заборгованості за кредитом в порядку, передбаченому. За рахунок виручених коштів від продажу автомобілю не вдалось погасити всю заборгованість за кредитом. 2.12.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 29.04.2008 року за умовами якого з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань було узгоджено сторонами зменшення суми виниклої заборгованості, а саме відсотків, комісії, пені, узгоджена остаточна дата погашення заборгованості 01.12.2014 року згідно графіку погашення кредиту, були зменшені відсотки за користування кредитом до 0.12% річних із встановленням пені 0,8% за прострочку виконання зобов'язань. Відповідач знову не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором в наслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в сумі 2082.07 доларів США, заборгованість по комісії 0,25 доларів США, пеня в сумі 2775,22 доларів США, а також штраф (фіксована частина) 31.29 доларів США, 242,88 доларів США штраф (процентна ставка), а всього 5131,71 долар США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.09.2013 року складає 41002,33 грн., які просить стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, мотивуючи тим, що позивачем не представлені докази на підтвердження дійсної суми заборгованості, а саме не представлена копія договору купівлі-продажу залогового автомобілю, у зв'язку з тим не доведена сума, яка була виручена фактично від його продажу і яка сума фактична була покладена на рахунок в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Викликає сумніви оцінка залогового автомобілю, яка проводилась не незалежним експертом, а спеціалістом кредитора. За цим висновком встановлена ринкова ціна спірного автомобіля, яка через місяць після оформлення кредитно-заставного договору знизилась вдвічі, при тому, що автомобіль утримувався в нормальних умовах і стан його не погіршувався, про що свідчить акт його прийому на стоянку позивача. Оцінка та купівля-продаж автомобілю проводилась без участі відповідача і він не був повідомлений про результати його продажу, при тому що за умовами договору позивач повинен був його повідомити. Не зрозуміло чому позивач, маючи право продати автомобіль згідно договору за ціною, яка встановлена в кредитно-заставному договорі , не на користь собі реалізував авто за значно меншу вартість. Окрім того, наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором не відповідає наданим меморіальним ордерам, із яких вбачається, що відповідачем було внесено на рахунок платіжної картки НОМЕР_2 грошові кошти 19.06.12 - 74 дол. США, 03.07.12-62 дол. США, 08.08.12-70 дол. США, 24.09.12. - 66 дол. США, які згідно меморіального ордеру були переведені з транзитного рахунку на рахунок НОМЕР_4 який згідно з Планом рахунків НБУ класифікований як рахунок за простроченим кредитом. Але погашення цих сум не відображено у наданому банком розрахунку заборгованості, та сума заборгованості на суму цих платежів не зменшилась. Невірно розрахована також неустойка (пеня та штраф) на залишок боргу. Розрахунок в графі «пеня» містить « 0», а в підсумку зазначено погашено пеню в тому числі списано 827.81 (чи то гривні чи то долари) . В заявлених вимогах зазначена сума пені за період з 24.06.2008 по 03.09.2013 року, що не відповідає ст. 258 ч.2 ЦК України за умовами якої встановлено строк позовної давності до вимог про стягнення (неустойки, пені) в один рік, що є підставою згідно ст. 267 ЦК України для відмови в позові. Умови договору про нарахування пені є несправедливими, т.щ. є не пропорційними щодо розміру заборгованості, що не відповідає ст. 18 Закону «Про захист прав споживача», та судової практики, відповідно до якої пеня не може перевищувати 50 відсотків суми основного боргу. Вважають незаконними вимоги про стягнення штрафу, які не відповідають ст. 549 ЦК України, т.щ розрахований в фіксованій сумі . Щодо штрафу, нарахованого в пропорційній формі то він нарахований як на суму заборгованості так і на пеню, що суперечить ч.5 ст. 550 ЦК України. Окрім того, за умовами договору штраф може бути нарахованим за прострочення виконання зобов'язання протягом 30 календарних днів. Прострочка виконання зобов'язання виникла 24.06.2008 року, банк дізнався про своє порушене право та не реалізував його, а на момент звернення з вимогою закінчився 1 річний, встановлений для неустойки строк позовної давності. А тому просять відмовити в позові.

Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи,дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.04.2008 року між сторонами було укладено кредитно-заставний договір № MRA 0A800000102 за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 7217,84 доларів США, на придбання відповідачем автомобілю KIA Clarus д/н НОМЕР_1, строком до 26.04.2013 року, за умовами якого відповідач щомісяця повинен був сплачувати 224 долари США з 24 по 28 число кожного місяця на транзитний рахунок НОМЕР_3, зі сплатою процентів за користування кредитом 16,92 річних. Згідно п. 13.2,13.3 договору встановлено, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів та всіх винагород позичальник сплачує пеню 0,15% від суми простроченого платежу. Згідно п. 13.9 договору порушення позичальником грошових зобов'язань понад 30 календарних днів на позичальника покладається обов'язок сплатити банку штраф 250 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобов'язання. Договір було забезпечено заставою зазначеного автомобілю, вартість якого визначена на момент підписання договору 13395.60 доларів США. Згідно п.12.7 договору у разі продажу предмету застави всі суми від реалізації використовуються в першу чергу на відшкодування всіх витрат банку у зв'язку з зверненням стягнення на предмет застави. Кошти що залишаються після відшкодування витрат, використовуються для погашення інших забезпечених вимог. У разі якщо таких сум недостатньо для погашення всіх забезпечених вимог, непогашена частина забезпечених вимог становить заборгованість позичальника перед банком. Згідно ст..15.11.3 з моменту передачі предмету застави у володіння банку позичальник уповноважує банк здійснювати від його імені всі необхідні дії, пов'язані із зняттям предмета застави з обліку в органах державної реєстрації транспортних засобів. (а.с. 18-22).

Згідно ордера розпорядження та заяви про повний розрахунок, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо передачі кредитних коштів ( а.с. 23-24).

Згідно додаткової угоди №1 до кредитного договору від 2.12.2011 року сторони з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань узгодили зменшення суми виниклої заборгованості, а саме відсотків, комісії, пені, узгоджена остаточна дата погашення заборгованості 01.12.2014 року згідно графіку погашення кредиту, були зменшені відсотки за користування кредитом до 0.12% річних із встановленням пені 0,8% за прострочку виконання зобов'язань. Решта умов договору, що не суперечили додатковій угоді , залишились без змін (а.с. 56).

Згідно додатку до додаткової угоди, сторони узгодили що на 28.12.2011 року залишок по кредиту становить 2279.39 доларів США і узгодили графік погашення заборгованості.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованості за договором за період з 29.04.2008 року по 03.09.2013 року вбачається, що кредит вийшов на прострочку 30.04.2012 року. Сума прострочки за кредитом 2082.07 дол. США яка не змінюється до 03.09.2013 року. В підсумковому розрахунку зазначено, що заборгованість за кредитом становить 2082.07 доларів США, за відсотками 0,25 дол. США, погашено пені 827,81 дол. США, заборгованість з пені 2775,22 дол. США, всього заборгованість за кредитом 4857,54, штраф (фіксований) 31.29 дол. США, штраф у відсотках від суми заборгованості 242,88 дол. США.

Згідно акту прийому автомобілю зайомщика 20.08.2008 року ОСОБА_2 передав банку заставний автомобіль KIA Clarus д/н НОМЕР_1, що належав йому на праві приватної власності в робочому стані, з наданням банку права передати його на реалізацію по ринковій вартості з направленням виручених від продажу коштів на погашення заборгованості за кредитом (а.с. 67).

Згідно звіту про експертну оцінку транспортного засобу, зробленого ПриватБанк м. Дніпропетровськ Бизнес «Авто в Кредит» від 9.09.2008 року визначена ринкова вартість авто на дату оцінки становить 28750 .80 грн.( а.с. 90-97).

Згідно виписки по рахунку з 29.04.08 по 21.01.2014 року НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 встановлено, що 24.09.08 року на його рахунок надійшли кошти 4635.99 доларів США, 100.94 доларів США, 43.31 доларів США. Із виписки вбачається також, що відповідачем було внесено грошові кошти 19.06.12- 74 дол., 03.07.12-62 дол., 08.08.12-70 дол., 24.09.12. - 66 дол., що підтверджено меморіальними ордерами за ці дати згідно яких зазначені кошти були переведені з транзитного рахунку на рахунок НОМЕР_4 який згідно з Планом рахунків НБУ класифікований як рахунок за простроченим кредитом.( а.с.101-118).

Згідно відомостей Національного Банку України офіційний курс гривні до долара США на 03.09.2013 року складає 799.3 гривень за 100 доларів США (а.с. 9.)

На підставі викладеного судом встановлено, що заборгованість за кредитом після реструктуризації боргу згідно додаткової угоди, утворилась з 30.04. 2012 року в сумі 2082.07 доларів США. Після цього відповідачем було внесено грошові кошти 19.06.12- 74 дол., 03.07.12-62 дол., 08.08.12-70 дол., 24.09.12- 66 дол., що підтверджено меморіальними ордерами за ці дати згідно яких зазначені кошти були переведені з транзитного рахунку на рахунок НОМЕР_4 який згідно з Планом рахунків НБУ класифікований як рахунок за простроченим кредитом, але які не фігурують в розрахунку заборгованості і позивачем не представлено доказів списання цих сум на інші витрати за кредитним договором, а тому, суд вважає, що заборгованість за кредитом підлягає зменшенню на цю суму, а тому заборгованість за кредитом фактично складає 2082.07- (74+70+66) = 1810.07 доларів США. Суд вважає доведеним що комісія складає 0.25 дол. США. Таким чином заборгованість за кредитними зобов'язаннями складає 1810.07+0.25= 1810.32 долара США.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені за прострочку виконання зобов'язання підлягають частковому задоволенню, тому що стягнення пені з накопичувальним підсумком починаючи з 24.06.2008 року суперечить нормам ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України, згідно якої строк позовної давності по неустойці (пені, штрафу) за несвоєчасне виконання зобов'язань встановлений законом в 1 рік, а тому стягненню підлягає лише пеня за 1 рік за період з 10.09.2012 року по 10.09.2013 року в розмірі 0.08% від суми простроченого зобов'язання. Враховуючи що згідно ст. 549 ЦК України неустойка (пеня, штраф) обчислюється в процентному відношенні від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, то така що підлягає стягненню пеня становить 1810.32 долара США * 0.08%*365 днів = 528.88 доларів США.

Але ж, враховуючи, що пеня не є заборгованістю за кредитом, а є санкцією за невиконання позичальником взятих на себе грошових зобов'язань, згідно ст. 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня суд вважає пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України -гривні.

А тому, враховуючи курс гривні до долара США згідно відомостей НБУ на день звернення до суду становить 799.3 гривень за 100 доларів США, то розмір пені, яка підлягає стягненню становить 7.993*528.88 доларів США= 4227.34 грн.

На думку суду не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення штрафу за неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитно-заставним договором згідно п. 13.9 зазначеного договору, тому що прострочка по кредиту у ОСОБА_2 виникла 30.04.2012 року, про що було відомо позивачу, та він мав право на стягнення штрафу при простроченні виконання позичальником зобов'язань за договором понад 30 календарних днів, але ж він не скористався своїм правом, а на момент звернення до суду з позовом закінчився передбачений ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України строк позовної давності, встановлений для неустойки в 1 рік.

Визначаючи розмір судових витрат суд виходить із приведеного вище встановленого НБУ курсу гривні до долару США (799.3 = 100). Позивачем заявлені вимоги на суму 5131.71 доларів США, що становить 41002,33грн. А тому судовий збір становить 1 відсоток від ціни позову - 410.02 грн. які сплачені позивачем при зверненні до суду. Судом задоволено вимог на суму (1810.32+528.88) = 2339.20 доларів США, що в перерахунку в гривневому еквіваленті становить 18697.23 грн. Судові витрати підлягають задоволенню пропорційно задоволених вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 46 %, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 189 гривень.

Керуючись ст. 209,212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором № MRA 0A800000102 від 29.04.2008 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «Приватбанк») (р/р 29092829003111, МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № MRA 0A800000102 від 29.04.2008 року в сумі 1810 (одна тисяча вісімсот десять) доларів США 07 цента, 0.25 цента США - заборгованість за процентами за кредитом, що в цілому становить 1810 (одна тисяча вісімсот десять) доларів США 32 цента та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором в розмірі 0,08 % від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, що становить 4227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) гривень 34 копійки.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «Приватбанк») (р/р 64993919400001, МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 189 (сто вісімдесят дев'ять) гривень.

Повний текст рішення виготовлений 09.04.2014 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м. Маріуполя через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.І. Доценко