Постанова № 38196252, 11.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2014 року № 2а-8875/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" ЛТД"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про

скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20 червня 2012 року № 000286/22-08 та № 000287/22-08,

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ТОВ "Компанія "Просвіт" ЛТД" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20 червня 2012 року № 000286/22-08 та № 000287/22-08.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013р., позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014р. у справі №К/800/21914/13 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2014р. справу прийнято до розгляду суддею Смолієм І.В. та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 01.04.2014р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2012 року № 4175/22-08/35572113 (далі-акт перевірки).

Актом перевірки були встановлені порушення: (1) п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, підпунктів 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого у періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток у загальному розмірі 772298,00 грн., у тому числі: 2010 рік - у розмірі 193752,00 грн.; І квартал 2011 року - у розмірі 191132,00 грн.; півріччя 2011 року (ІІ квартал) - 152375,00 грн.; 3 квартали 2011 року (ІІ-ІІІ квартали) - у розмірі 270325,00 грн.; 2011 рік (ІІ-IV квартали) - у розмірі 387414,00 грн.; (2) підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого у періоді, що перевірявся, занижено ПДВ у загальному розмірі 448317,00 грн., у тому числі: жовтень 2010 року - у розмірі 7112,00 грн.; листопад 2010 року - у розмірі 5757,00 грн.; грудень 2010 року - у розмірі 98130,00 грн.; січень 2011 року - у розмірі 4892,00 грн.; лютий 2011 року - у розмірі 21067,00 грн.; березень 2011 року - у розмірі 6433,00 грн.; квітень 2011 року - у розмірі 45950,00 грн.; травень 2011 року - у розмірі 75033,00 грн.; червень 2011 року - у розмірі 40033,00 грн.; липень 2011 року - у розмірі 58367,00 грн.; серпень 2011 року - у розмірі 69377,00 грн.; жовтень 2011 року - у розмірі 16166,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

(1) № 000286/22-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 772298,00 грн. за основним платежем та у розмірі 48439,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

(2) № 000287/22-08, яким позивач збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ" у розмірі 448317,00 грн. за основним платежем та у розмірі 63728,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, а також правомірністю складання оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Враховуючи, що перевірку позивача проведено за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року, суд вважає доцільним при розгляді та вирішенні справи також керуватиметься чинними на той час положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Як зазначено в акті перевірки та встановлено у ході судового розгляду справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на переконанні у тому, що фактично господарські операції за договорами, укладеним між позивачем та його контрагентами, не здійснювались.

Поряд з цим, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль Плюс" (також далі за текстом - ТОВ "Консоль Плюс") укладено договори від 03 березня 2008 року № К-03032 та від 04 січня 2011 року № К04013, за умовами яких ТОВ "Консоль Плюс" зобов'язалось надати позивачу завантажувально-розвантажувальні послуги.

04 січня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетингова група "Ексмаркет" (також далі за текстом - ТОВ "МГ "Ексмаркет") укладено договір № Е04012, за умовами якого ТОВ "МГ "Ексмаркет" прийняло на себе зобов'язання надати позивачу рекламні послуги по розповсюдженню листівок.

05 січня 2011 року та 01 лютого 2011 року між позивачем та первинною профспілковою організацією "Радник" (також далі за текстом - ППО "Радник") укладено договори № 0501/02 та № 102101 про надання інформаційно-консультаційних послуг, а 25 липня 2011 року - договір № 2507/01 про надання юридичних послуг.

01 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ "МГ "Ексмаркет" укладено договір № ЕМО 0102-07, за умовами якого ТОВ "МГ "Ексмаркет" зобов'язалось провести маркетингові дослідження за напрямками, попередньо визначеними позивачем у письмовій або усній формах.

01 лютого 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-Формат" (також далі за текстом - ТОВ "Світ-Формат") укладено агентський договір № СФ/0102/04, за умовами якого ТОВ "Світ-Формат" за агентську винагороду прийняло на себе зобов'язання надати позивачу послуги по організації і проведенню кава-брейків та фуршету за вимогою позивача, від його імені та за його рахунок.

25 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Світ-Формат" укладено договір № СФ/2504/01, за умовами якого ТОВ "Світ-Формат" зобов'язалось провести маркетингові дослідження за тематикою, визначеною позивачем шляхом усного або письмового замовлення та оформленого окремими додатками до договору.

30 липня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Едельвейс" укладено договір б/н про надання юридичних послуг, а 01 серпня 2011 року - договір б/н про організацію перевезення вантажу.

В акті перевірки також зазначено про врахування позивачем до валових витрат вартості послуг, наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Єва Плюс", а саме виготовлення рекламних буклетів.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у підпунктах 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, підпункті 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, згідно з якими, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом г) підпункту 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

З викладених обставин та аналізу зазначених норм вбачається, що платник податків має право на включення витрат, у тому числі на маркетингові послуги, до суми валових витрат, якщо такі витрати прямо пов'язані із здійснюваною ним господарською діяльністю та підтверджуються відповідними документами.

Як також встановлено у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, у позивача наявні усі належні докази на підтвердження здійснення його контрагентами господарських операцій за вказаними договорами. Однак, у ході проведення перевірки викладене відповідачем до уваги не прийнято.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу зазначених норм вбачається, що оформлені належним чином первинні документи є належним доказом підтвердження здійснення господарської операції, а тому твердження відповідача щодо фактичного невиконання позивачем та його контрагентами господарських операцій за укладеними між ними договорами є безпідставними.

Стосовно доводів відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Аналогічні положення містяться також у Податкового кодексу України, згідно з п. 187.1 якого, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як також зазначено в акті перевірки та встановлено у ході судового розгляду справи, під час перевірки встановлено протиправне завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у розмірі 448317,00 грн., нарахованого на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача.

Поряд з цим, відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.2, 198. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З урахуванням викладених норм та обставин, позивач, за переконанням суду, нарахувавши податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами у зв'язку із здійсненням ними господарських операцій за договорами, діяв у межах чинного законодавства.

Згідно частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як вбачається з рішення суду касаційної інстанції (яким справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції): (1) перевіркою встановлено, що підприємство врахувало до складу валових витрат (та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) витрати на послуги з маркетингового дослідження, рекламні послуги, юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, щодо яких до перевірки не надано документи, які б підтверджували виконання вищезазначених робіт та послуг на загальну суму 1 914 968,00 грн.; (2) в результаті зафіксованих порушень в п.3.1.2 акта перевірки, встановлено, що підприємство протягом грудня 2010 року використало товарно-матеріальні цінності не в межах його господарської діяльності на загальну суму 431 415,87 грн., про що свідчать дані бухгалтерського обліку підприємства; (3) позивачем враховано до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені з вартості вантажно-розвантажувальних робіт, послуг з маркетингового дослідження, рекламних послуг, юридичних послуг та консультаційних послуг, щодо яких до перевірки не надано документи які б підтверджували виконання вищезазначених робіт та послуг, на загальну суму 349 356,67 грн.

За наведених обставин суд касаційної інстанції зазначав, що судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Виходячи з висновків суду касаційної інстанції, суд зазначає наступне.

Щодо внесення позивачем до валових витрат вартості розвантажувальних послуг, послуг з маркетингового дослідження, рекламних послуг, юридичних послуг та інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 1 914 968,33 грн., то під час перевірки правомірності віднесення до валових витрат вартості послуг з контрагентами ТОВ «Консоль Плюс», ТОВ «Маркетингова група «Ексмаркет», ППО?«Радник», ТОВ «Світ-Формат», ТОВ «Охоронне агентство «Едельвейс», ТОВ «Єва Плюс», податковому органу були надані всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій. Перелік документів, що був наданий?та досліджений відповідачем, відображено в Додатку № 4 до Акту перевірки, в якому вказані №№ договорів, відповідно до яких здійснювалась господарська діяльність між позивачем та вищезазначеними контрагентами, були досліджені акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні. Відображено бухгалтерські проводки відповідно до бухгалтерського обліку позивача.

Щодо невідображення позивачем в графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» Таблиці 1 «Розрахунки приросту/убутку балансової вартості запасів» Додатку К1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010р. вартість ТМЦ, використаних підприємством протягом 4 кварталу 2010р. не в межах його господарської діяльності, на суму 431 416,00 грн., то судом встановлено наступне.

За перевіряємий період позивачем здійснено списання товарно-матеріальних цінностей на суму 431 416,00 грн. згідно актів списання №№ КРС - 001073 від 31 грудня 2010р., КРС - 001074 від 31 грудня 2010р., КРС - 001078 від 31 грудня 2010р. № КРС -?001080 від 31 грудня 2010р. КРС - 001082 від 31 грудня 2010р. Копії відповідних документів наявні в матеріалах справи.

Крім того, в статті 5 Акту перевірки (абзац другий) перевіряючими зазначено: «Проведеною перевіркою відображених показників за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в сумі «- « 1 235 592 грн., за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. в сумі 852 860,00 грн. на підставі таких документів: прибуткові та видаткові накладні, акти списання матеріальних цінностей; головна книга по рахунках: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари». 26 «Готова продукція», 23 «Виробництво» встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» на загальну суму 891 439,00 грн., в тому числі по періодах: 2010 рік - 431 416 грн., -1 квартал 2011 року - 460 023 грн.».

Щодо виявлених податковим органом розбіжностей даних бухгалтерського та податкового обліку при підрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів 1 квартал 2011 р. на суму 460 023,51 грн. суд зазначає, що згідно наданої позивачем копії оборотно-сальдової відомості за 1 квартал 2011 р. вбачається, що дебетове сальдо по рахунку 281 на 31.03.2011 р. складає 8 694 353,00 грн., що відповідає показнику «Балансова вартість запасів на оптових складах (місцях зберігання) на кінець звітного періоду до рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за квартал 2011р.

Щодо віднесення до складу валових витрат 303 295,00 грн., то суд зазначає, що позивачем було надано податковому органу первинні документи, що підтверджують здійснення вказаних витрат (були надані податковому органу разом з запереченнями до акту податкової перевірки) і були досліджені судом під час розгляду справи. Судом не встановлено, а відповідачем не доведено того, що відповідні господарські операції не мали реального характеру або не були пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 червня 2012 року № 000286/22-08 та № 000287/22-08

Судові витрати у розмірі 2146,00 грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" ЛТД" з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій