Рішення № 38195039, 09.04.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16997/13-ц

2-/638/586/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Дзержинський районний суду міста Харкова у складі:

головуючого судді - Лосєвої Д.А.

при секретарі - Вороніні Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Дзержинський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної Служби України у Харківській області про визнання особою, такою, що втратила право користування житловою площею,

встановив:

24.10.2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить усунути перешкоду в користуванні та володінні квартирою АДРЕСА_1, анулювавши реєстрацію відповідача ОСОБА_2 та зобов'язати Дзержинський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної Служби України у Харківській області анулювати реєстрацію відповідача.

Свої вимоги позивачі обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить їй, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 серпня 2002 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 1-3388, і було зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 03.09.2002 року, записано в реєстрову книгу під реєстровим №П-1-40937. Згідно довідки з місця мешкання № 1945/58 від 25.06.2013 року, виданої дільницею № 1 КП «Жилкомсервіс», вїї квартирі на теперішній час зареєстровано дві особи: її та відповідач по справі ОСОБА_2 У листопаді 2012 року її внук, приїхав до м. Харкова. Через деякий час попросив її зареєструвати його у належній їй квартирі, так як він збирається шукати роботу і йому потрібна реєстрація. 05 грудня 2012 року відповідача було зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1. Однак, фактично ОСОБА_2 в квартирі не проживає, ніяких стосунків зі нею не підтримує та не спілкується. Речей відповідача в вищезазначеному приміщенні нема, житлом він не цікавиться, не має потреби в ньому, не несе ніяких витрат по його утриманню, не оплачує комунальні платежі. У зв'язку з чим їй доводиться мати витрати по оплаті за відповідача. Майже рік відповідач не мешкає в квартирі. Про його фактичне місце проживання їй не відомо.

Крім того позивачка вказує, що для встановлення його місця прибування вона звернулась до міліції з заявою про його розшук. 22 червня 2013 року Дзержинським РО ХГУ ГУМВС України в Харківській області було зроблено висновок, з якого вбачається, що розглянувши матеріал ЄУ № 12846 від 19.07.2013 року прийнятими мірами встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не представилось можливим. ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням, так як на даний момент у суперечній квартирі не проживає, не проводить оплату житлово- комунальних послуг.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 224 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечувала проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання повторно не з'явився, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 23 серпня 2002 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 1-3388, зареєстрованого в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 03.09.2002 року під реєстровим №П-1-40937, власником квартири АДРЕСА_1 є позивачка ОСОБА_1 (а.с. 5)

Згідно довідки з місця мешкання № 1945/58 від 25.06.2013 року, виданої дільницею № 1 КП «Жилкомсервіс», в зазначеній квартирі на теперішній час зареєстровано дві особи: ОСОБА_1, та відповідач по справі, ОСОБА_2 (а.с. 6)

Оскільки, майже рік відповідач не мешкає в квартирі позивача, для встановлення його місця прибування вона звернулась до міліції з заявою про його розшук, і 22 червня 2013 року Дзержинським РО ХГУ ГУМВС України в Харківській області було зроблено висновок, з якого вбачається, що розглянувши матеріал ЄУ № 12846 від 19.07.2013 року за її заявою, прийнятими мірами встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не представилось можливим. (а.с. 7)

Допитані у судовому засіданні 12.03.2014 року свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт не проживання відповідача в зазначеній вище квартирі.

Відповідно ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Згідно вимог ст.ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази, оскільки відповідач ОСОБА_2 не мешкає у вказаній квартирі понад один рік, не сплачує комунальні платежі, суд приходить до висновку про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Дзержинський районний відділ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної Служби України у Харківській області анулювати реєстрацію відповідача, оскільки вона пред'явлена до третіх осіб, що не передбачено чинним законодавством України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.30 ЦПК України).

Керуючись статтями 10, 11, 27, 28, 29, 30, 60, ЦПК України, ст.ст. 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково:

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та володінні квартирою АДРЕСА_1, анулювавши реєстрацію ОСОБА_2.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: