Вирок № 38194317, 10.04.2014, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/596/14-к

Провадження №1-кп/443/47/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м.Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Сидорака Б.Г.

при секретарі Щур Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жидачеві справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150200000847 від 02.09.2013 року, щодо обвинуваченої

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, учениці 1 курсу Жидачівського професійного ліцею, неодруженої, такої, що не має судимості, стосовно якої запобіжний захід не обирався,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

з участю:

сторони обвинувачення

прокурора Томашевської О.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника-адвоката ОСОБА_2

законного представника обвинуваченої ОСОБА_3

представника служби в справах дітей

Жидачівської РДА Турчак Л.Є.

представника кримінальної міліції в

справах дітей Жидачівського

РВ ГУМВСУ у Львівській області Фірмана В.І.,

встановив:

ОСОБА_1 29 серпня 2013 року приблизно о 01 год. 00 хв. в с.Новосільці Жидачівського району Львівської області, знаходячись в примішенні будинку культури "Просвіта", діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на заволодіння чужим майном, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала із внутрішньої вишені курки, що належала ОСОБА_6, яку він залишив без нагляду на кріслі, мобільний телефон "Samsung Galaxy Ace2 GT-18160 Okasek" чорного кольору, вартістю 1096 гривень із сім-картою оператора мобільного зв"язку "Київстар" вартістю 10 грн. та картою пам"яті на 4 Gb вартістю 55 грн., чим спричинила ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1161 грн..

В судовому засіданні свою вину у вчиненому правопорушенні ОСОБА_1 визнала в повністю і дала показання, що дійсно 29 серпня 2013 року, перебуваючи в приміщенні будинку культури "Просвіта" в с.Новосільці Жидачівського району Львівської області, таємно викрала із кишені курки мобільний телефон, який, як згодом з"ясувалось, належав потерпілому ОСОБА_6. У вчиненому щиро розкаюється, просила суворо не карати та звільнити її від покарання, передавши під нагляд матері.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з"явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, не маючи претензій матеріального характеру до обвинуваченої, просив її суворо не карати.

Законний представник неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що про вчинення дочкою кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою чужого майна, дізналася від співробітників міліції. Вважає, що її дочка не вийшла з-під контролю, вона та її чоловік належним чином займаються її вихованням, характеризує дочку з позитивного боку, стверджує, що може здійснювати контроль за її поведінкою та просить суд звільнити її дочку від кримінального покараня та передати її їй під нагляд.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ст.349 ч.3 КПК України. При цьому судом учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Представник служби у справах дітей Жидачівської РДА Львівської області Турчак О.В. пояснила, що неповнолітня ОСОБА_1 до вчинення крадіжки не перебувала на обліку в службі у справах дітей Жидачівської РДА та секторі кримінальної міліції у справах дітей Жидачівського РВ ГМВСУ у Львівській області, характеризуються за місцем навчання посередньо, за місцем проживання виключно позитивно, виховується у багатодітній сім"ї. Після вчинення крадіжки мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 стала більше уваги приділяти дочці, здійснює належний контроль за її поведінкою. Вважає, що виправлення неповнолітньої можливе без застосування до неї кримінального покарання та передачі її під нагляд матері.

Представник сектору кримінальної міліції у справах дітей Жидачівського РВ ГУМВСУ у Львівській області Фірман В.І. вважає, що виправлення неповнолітньої обвинуваченої можливе без призначення судом покарання та застосування примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі її під нагляд матері, що буде достатньо для її перевиховання.

Суд, оцінюючи в сукупності здобуті у справі докази, визнає доведеним у судовому засіданні вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення середньої тяжкості і кваліфікує її дії за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи обвинуваченій вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, на момент вчинення правопорушення виховувався в багатодітній сім"ї, задовільно навчається у професійному ліцеї, посередньо характеризується за місцем навчання та позитивно за місцем проживання, раніше не притягалась до адміністративної відповідальності.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, її неповнолітній вік. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, суд не находить.

Заслухавши думку прокурора, який вважав наявними законні підстави, передбачені ст.105 КК України, для звільнення ОСОБА_1 від кримінального покарання за дії, передбачені ч.1 ст.185 КК України, та беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових криміальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені обставини, з урахуванням конкретних обставин справи і тяжкості кримінального правопорушення, особи неповнолітньої обвинуваченої, умов її життя та виховання, стосунків з матір'ю, а також здатність матері забезпечити належний контроль за поведінкою неповнолітньої, суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченій кримінального покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченої у виді штрафу в межах передбаченого санкцією статті покарання, звільнивши її від покарання відповідно до ч.1 ст.105 КК України і застосувавши до неї примусові заходи виховного характеру, передбачені вимогами п.3 ч.2 ст.105 КК України у вигляді передачі її під нагляд матері ОСОБА_3, яка, як встановлено в судовому засіданні, з урахуванням позитивних даних про неї та її здатності позитивно впливати на поведінку неповнолітньої дочки, має проводити ефективні заходи виховного характеру, необхідні для забезпечення позитивного виховного впливу на неї та постійного контролю за її поведінкою, та підтвердила свою згоду на це в судовому засіданні.

Строк передачі неповнолітньої під нагляд матері, передбачений п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітньої строком на один рік. Також суд обґрунтовує свою позицію щодо незастосування до неповнолітньої обвинуваченої міри покарання у виді позбавлення волі тим, що обвинувачена є учнем професійного ліцею, має доход у виді степендії.

Також призначене покарання у виді штрафу обвинуваченій не суперечить вимогам ст.99 КК України.

Статтею 105 КК України передбачено, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру як застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Зазначені вимоги також містяться в ст.5 КК України.

Враховуючи те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, яке вчинила неповнолітня обвинувачена, згідно ч.3 ст.12 КК України, є кримінальним правопорушенням середньої тяжкості, вчинене нею умисно, а також те, що скоїла вона його 29.08.2013р., тобто до ухвалення Закону України про кримінальну відповідальність, суд вважає, що керуватися при вирішенні питання про застосування до обвинуваченої примусових заходів виховного характеру у даному випадку слід ст.105 КК України, яка діє на момент вчинення кримінального правопорушення, так як положення даної статті передбачають можливість застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього за вчинення ним умисного кримінального правопорушення середньої тяжкості.

А тому суд вважає, що обмеження до застосування обвинуваченому примусових заходів виховного характеру, передбачені ч.1 ст.497 КПК України, а саме, те, що даною статтею не передбачена можливість застосування примусових заходів виховного характеру за умисне кримінальне правопорушення середньої тяжкості, з урахуванням ст.58 Конституції України, ст.5 КК України, не повинні застосовуватись, так як кримінальне правопорушення вчинено до ухвалення та набрання законної сили Закону України про кримінальну відповідальність, яким будуть визначені кримінальні правопорушення та кримінальні проступки.

Відповідно до п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК України суд приходить до висновку, що із ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати за проведення експертами НДЕКЦ про ГУМВС України у Львівській області товарознавчої експертизи №9/84 від 18.02.2014 року, вартість якої склала 293,40 грн. на користь держави.

Даних про застосування в справі заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі щодо обрання запобіжного заходу, суду не представлено, а тому підстав для прийняття рішення щодо таких заходів у суду не має.

На підставі наведеного та керуючись ст.105 КК України, ст.ст.373,374, 376, 497 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити їй покарання, із застосуванням ст.99 КК України у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п"ятсот десять) гривень.

ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.105 КК України, звільнити від призначеного покарання за вчинення даного кримінального правопорушення.

Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_1 примусовий захід виховного характеру, передбачений п.3 ч.2 ст.105 КК України, та передати її під нагляд матері - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки с.Новосільці Жидачівського району Львівської області строком на один рік.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речовий доказ: мобільний телефон "Samsung Galaxy Ace2 GT-18160 Okasek" чорного кольору із картою пам"яті на 4 Gb, який повернутий потерпілому ОСОБА_6 вважати таким, що повернутий власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на залучення експерта за проведення під час кримінального провадження експертами НДЕКЦ про ГУМВС України у Львівській області товарознавчої експертизи №9/84 від 18.02.2014 року, вартість якої склала 293(двісті дев"яносто три) грн. 40 коп. на користь держави: одержувач: УДКСУ у Залізничному районі м.Львова; код ЄДРПОУ 38007594; р/р№31111115700003; МФО 825014.

Строк виконання примусового заходу виховного характеру обраховувати з моменту набрання вироком суду законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій,її законному представнику та прокурору.

Головуючий-суддя __________

10.04.2014