Ухвала суду № 38193795, 25.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3715/13-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Федусика А.Г.,

Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Скла» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

16.08.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Скла» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013р. № 0001432201 та № 0001442201, якими збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарської операції по поставці товару та послуг від ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет» ґрунтуються на припущеннях, без врахування наявності у позивача первинних документів.

ДПІ заперечувала проти позову та зазначала, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту та валових витрат суми по господарськім операціям із ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет», що потягло за собою заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту. Посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень, представник ДПІ просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року позов задоволений повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 02.08.2013р. № 0001432201 та № 0001442201.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, та прийняттям нової постанови про відмову у позові.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

Документальною позаплановою перевіркою ТОВ «Майстер Скла» з питань правомірності формування податкових зобов'язань, податкового кредиту, валових доходів та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет» за 2011р. встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 231 035 грн., та п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого завищений податковий кредит у розмірі 156 326 грн. За результатами перевірки 09.04.2013р. складений акт № 814/22-100/33436552 (а.с.11-32,45-46).

В обґрунтування своїх доводів ДПІ в акті перевірки зазначала, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит та валові витрати за рахунок операцій з ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет», наявність умов для ведення господарської діяльності яких неможливо встановити. Згідно актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, вони не знаходяться за юридичною адресою, в них відсутні умови для ведення господарської діяльності. Крім того, позивачем не надано документів про перевезення товарів. Зазначені обставини, на думку податкового органу, не доводять розумну ділову мету при отриманні послуг та товарів від зазначених контрагентів, крім мінімізації оподаткування.

За висновками акту перевірки 30.04.2013 року ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000742201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 231 036 грн., в т.ч. за основним платежем - 231 035 грн., та штрафними санкціями - 1 грн.,

- № 0000752201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 186 908,75

грн., в т.ч. за основним платежем - 156 326 грн. та штрафними санкціями в

розмірі 30 582,75 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження прийнятих ППР до

Головного управління Міндоходів в Миколаївській області. Рішенням ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 16.07.2013р. № 418/10/14-29-10-02-10 ППР № 0000752201 залишено без змін. Збільшено грошове зобов'язання за штрафними санкціями з ПДВ на 30 581,75 грн. ППР № 0000742201 скасоване в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 50 819 грн., в іншій частині - залишено без змін (а.с.61-67).

На підставі прийнятого ГУ Міндоходів у Миколаївській області рішення та акту перевірки, ДПІ 02.08.2013р. прийняла ППР:

- № 0001442201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 180 217 грн., в т.ч. за основним платежем - 180 216 грн., та штрафними санкціями - 1 грн.,

- № 00001432201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за

штрафними санкціями в розмірі 30 581,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з позицією ДПІ, зазначаючи, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет» або невідповідність змісту укладених договорів дійсним намірам сторін. Дані актів перевірки контрагентів позивача не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень з боку позивача.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

У періоді, що перевірявся, порядок формування валових витрат та податкового кредиту визначався ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.138,139,198 ПК України, про що докладно наведено у постанові суду першої інстанції.

Відповідно до зазначених вимог закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Під час проведення перевірки на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат у 2011р. та реальності господарських операцій з ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет» надані договори купівлі-продажу та поставки товарів, додаткову угоду до договору поставки, договір оренди обладнання для виготовлення склопакетів, видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, банківські виписки про розрахунки за поставлений товар та надані послуги (стор.4-9 акту перевірки).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З наведеного слідує, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пунктів ст.198 ПК України у вигляді не підтвердження належним чином складеними податковими накладними податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет» є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначаючи про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», апелянт посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б могли підтвердити перевезення та відвантаження товару позивачу. При цьому, апелянт посилається на порушення позивачем пп.11.7.п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), який передбачає наявність екземпляра ТТН у вантажоодержувача.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Судова колегія враховує, що факт передачі товару позивачі від ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг» підтверджується видатковими накладними.

Крім того, відповідно до умов договору купівлі-продажу та поставки, товар позивачу поставляється продавцем, в зв'язку з чим є недоречним посилання податкового органу в акті перевірки на необхідність залучення позивачем сторонніх організацій для здійснення перевезень, договорів оренди автотранспорту та подорожніх листів на орендований автотранспорт для перевезення придбаного товару.

Вважаючи, що такий довід податкового органу не спростовує реальність господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками, судова колегія зазначає, що позивач не включає до податкового кредиту та валових витрат затрати на перевезення, тому відсутність ТТН не впливає на правильність формування податкової звітності.

Фактичним видом діяльності позивача у перевіряємий період є формування та оброблення листового скла (КВЕД 23.12) (стор. 3 акту перевірки). Тому отримання позивачем від ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро Юг» скла різних видів, комплектуючих матеріалів, стрічок, рукавичок, отримання в оренду від ТОВ «Євростеклопакет» обладнання для виробництва склопакетів є необхідним для здійснення основної господарської діяльності.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару та послуг від ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання товару (послуг). Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Таким чином, ДПІ не довела наявність умислу у сторін по договору при його укладанні та виконанні на порушення публічного порядку, посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Наведене свідчить про відсутність підстав для визнання укладених договорів позивача з його контрагентами нікчемними.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсними зазначених правочинів, які за своєю природою є оспорюваними.

Крім посилань на акти ДПІ про неможливість здійснення зустрічних звірок контрагентів позивача в зв'язку із незнаходженням підприємств за місцем реєстрації, відсутність в них умов для ведення господарської діяльності, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів та послуг у цих контрагентів. В той же час зазначений акт ДПІ не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що такий механізм законодавством України не визначений. Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Наведені податковим органом обставини порушення контрагентами позивача вимог податкового зобов'язання, в т.ч. недекларування податкових зобов'язань по операціям з позивачем не позбавляє позивача права на валові витрати та податковий кредит по операціям з такими контрагентами. Інше становище суперечить правовій позиції Верховного Суду України від 31.012011р. № 21-47а10 та практиці Європейського Суду з прав людини, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Також колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагентів платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість бути обізнаним про обставини незаконної діяльності своїх контрагентів на момент проведення з ними господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат у 2011р. сум по операціям з ТОВ «Укрлісавтотранс», ПП «Євро-Юг», ТОВ «Євростеклопакет», не відповідають обставинам справи, оскільки при наявності правильно оформлених первинних документів не доведена фіктивність проведених господарських операцій, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому правильно скасовані судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: Ю.М.Градовський