Рішення № 38193645, 08.04.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/1710/13-ц Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Л.В.

Категорія 19 Доповідач Гансецька І. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Товянської О.В.,

Микитюк О.Ю.

при секретарі: Гуковій О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даною заявою, в обгрунтування якої зазначила, що 06.07.2011 року відповідач надав їй письмове зобов'язання щодо продажу житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. На підтвердження своїх намірів вона передала відповідачу 19000,00 грн., а він мав виготовити необхідні документи для оформлення договору купівлі-продажу. Свої зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, чим завдав їй збитків. Просила стягнути з відповідача на її користь суму боргу за зобов'язанням в розмірі 21444,23 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, а також 10000,00 грн. упущеної вигоди.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 21444,23 грн.боргу та 214,45 грн. судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування матеріального і процесуального права. Зазначає, що не домовлявся з позивачкою про термін укладення договору купівлі-продажу. Технічну документацію було виготовлено у вересні 2012 року і з цього часу він неодноразово пропонував позивачці укласти договір купівлі-продажу, однак вона з різних причин відкладала це питання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2011року ОСОБА_3 підписав розписку, в якій зазначено, що він продає, а ОСОБА_2 купує житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 за домовленою ціною 19000,00 грн., які були передані ОСОБА_3 в присутності сільського голови.

Строк, протягом якого сторони планували укласти договір купівлі-продажу будинковолодіння в розписці зазначено не було.

09.09.2013 року ОСОБА_2 направила ОСОБА_3 претензію в якій зазначала, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оформленню договору купівлі-продажу, тому просила повернути їй борг в озмірі 19000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, тому повинен сплатити позивачці суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних. Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно), виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З розписки, наданої ОСОБА_3 не вбачається, що між сторонами виникло будь-яке зобов'язання, з даної розписки випливає, що одна особа продає, а інша купляє нерухоме майно і передає за нього певну суму коштів.

Крім зазначеного, на момент виготовлення вказаної розписки ОСОБА_3 не був власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Не є ОСОБА_3 власником вказаного будинку і в даний час. Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.06.2012 року йому на праві власності належить ? частина жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2

Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави отримав від позивача 19000,00 грн.

За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Враховуючи те, що з вимогою про повернення коштів позивач звернулася до відповідача лише у вересні 2013 року, підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до вимог ст.625 ЦК України відсутні. Також безпідставними є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 упущеної вигоди.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 19000,00 грн. та 243,60 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: