Постанова № 38193246, 01.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2014 року 17:00 № 826/3163/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень і картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (далі – позивач, ТОВ «Т.Б.М.-Україна») до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі – відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 17.09.2013 року № 100270000/2013/300322/2, від 16.10.2013 року № 100270000/2013/300399/2, визнати протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів від 17.09.2013 року № 100270000/2013/01749, від 16.10.2013 року № 100270000/2013/01923.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, а також протиправно прийняті оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки, ТОВ «Т.Б.М.-Україна» до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством, документи необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржувані рішення та картки відмови є законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами аналізу поданих позивачем документів для митного оформлення товарів. Відповідачем правомірно скориговано митну вартість імпортованих товарів з підстав ненадання позивачем всіх додаткових документів, що витребовувалися митним органом на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене у зв’язку з неприбуттям в судове засідання відповідача та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Т.Б.М.-Україна» (Україна, Покупець) та Фірмою «INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A.S.» (Турція, Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 року № 06/2013 на поставку товарів, за яким продавець зобов’язується поставити замолені покупцем товари (комплектуючі для вікон та дверей, шаблони, зразки, рекламний матеріал на безоплатній основі), а останній, у свою чергу, зобов’язується прийняти відповідний товар та вчасно його оплатити. Кількість, вид та асортимент товару погоджується сторонами договору, підставою для чого є пропозиція продавця та замовлення покупця. Перелік товарів зазначається у додатку до Контракту (специфікації, яка є невід’ємною частиною до Контракту).

Згідно умов вказаного Контракту, ціна за товар вказується у специфікації до контракту, валюта платежу – євро. Умови оплати за контрактом здійснюються шляхом 100% оплати від вартості партії товару на протязі 7 діб з моменту відвантаження товару.

Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ІНКОТЕРМС-2000 Міжнародної торгової палати, та поставка здійснюється на умовах FСА.

Згідно з інвойсом №14258 від 09.09.2013 року позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення комплектуючих для вікон та дверей на загальну суму товару 27 312,48 евро, що за курсом НБУ становить 291 594,86 грн.

Позивачем, з метою проведення митного оформлення товару: комплектуючі для вікон та дверей, подано митну декларацію від 17.09.2013 року № 100270000/2013/177673 та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 року № 100270000/2013/300322/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270003/2013/01741.

Відповідно до вимог ст. 55 Митного кодексу України, позивач скористався правом на випуск товарів за митною декларацією від 17.09.2013 року №100270000/2013/177729 у вільний обіг шляхом надання гарантій.

Крім того, на виконання приписів ст. 53 Митного кодексу України до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів позивачем подану митну декларацію від 16.10.2013 року № 100270000/2013/181071 та товаросупровідні документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару «комплектуючі для вікон та дверей».

Вказана партія товару надійшла безпосередньо від виробника фірми «INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A.S.» (Турція) на умовах укладеного зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2013 року № 06/2013 на поставку товарів.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, що імпортуються.

За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 16.10.2013 року № 100270000/2013/300399/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270003/2013/01923.

Вважаючи незаконним застосування відповідачем резервного методу та винесення протиправних рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларацій, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку наявним доказам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного кодексу України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ст. 51 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України).

Частиною першою та другою ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 54 МК України).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Зокрема, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 року № 100270000/2013/300322/2 та оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів від 17.09.2013 року № 100270000/2013/01749, суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, відповідно до інвойсу №АТ-130821 від 08.11.2013 р. оформленого на окрему партію товару згідно умов контракту від 17.06.2013 р. №2013TP-UA-02, позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення товару, а саме: вироби з недорогоцінних металів, що використовуються до вікон та дверей: петлі арт. ІРL0007.07 750000 дверна Elephant, біла RAL 9016 комплектів; арт. ІРL0027.05 750510 дверна Іnterplast IQ-Plus, коричнева RAL 8019, 16-19 мм – 3024 комплектів, арт. ІРL0028.07 750600 дверна Іnterplast IQ-Plus, біла RAL 9016, 19-22 мм – 2016 комплектів, арт. ІРL0028.05 750610 дверна Іnterplast IQ-Plus, коричнева RAL 8019, 19-22 мм – 1008 комплектів. Країна виробництва Турція, Торговельна марка Elementis/ Виробник INTERPLAST.

На обґрунтування митної вартості товару декларантом надано наступні документи (основні та додаткові): зовнішньоекономічний контракт № 06/2013 від 01.01.2013 року; додаткову угоду №1 до контракту № 06/2013 від 01.01.2013 року; додаток № 5 до контракту (специфікація); довідку про транспортні витрати № 163 від 12.09.2013 року; документ про вартість страхування № 817/1149; договір про перевезення № 130212; накладну СМR № 513366; рахунок-фактуру (інвойс) № 14258; пакувальний лист; сертифікат походження товару; виписки з бухгалтерської документації (видаткові, податкові накладні); прайс-лист виробника товару; висновок ДП «Держзовнішінформ» № 12/443 від 16.09.2013 року; копію митної декларації країни відправлення 13341300ЕХ495635.

Однак, за наслідками дослідження наданих позивачем документів для розмитнення вказаної партії товару, відповідачем встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення до митного оформлення надано інвойс від 09.09.2013 року № 14258, у вантажній декларації країни відправлення зазначено номер інвойсу від 09.09.2013 року № 014258.

Посилання позивача та надання експертного висновку ДП «Держзовнішінформ» від 16.09.2013 року № 12/443 також не прийнято митним органом до уваги, оскільки експертом здійснено вартісний аналіз виключно на підставі цінової інформації, що надана фірмою «ІNTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A.S.», у зв’язку з чим, здійснюючи вартісний аналіз товару на підставі зазначених документів, експерт посилається виключно на цінову політику фірми орієнтовану безпосередньо на ТОВ «Т.Б.М.-Україна», а не на кон’юнктуру ринку в цілому.

Крім того, митним органом здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, в результаті чого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що неможливо перевірити, як здійснювалась оплата поставок, оскільки в доповненнях до контракту та рахунках на поставки відсутнє чітке визначення обраних умов оплати, а банківські платіжні документи або інші документи, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена, декларантом не надавалась.

За вказаних обставин відповідачем було розпочато процедуру консультацій та витребувано додаткові документи.

Відповідно до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджені Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом. (пункти 2.4, 2.5 Правил).

З досліджених наявних доказів у справі вбачається, що відповідачем електронним повідомленням запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що витребувані відповідачем додаткові документи були надані декларантом позивача в момент подання документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме: виписки з бухгалтерської документації (податкову та видаткову накладні); прайс-лист виробника; висновок ДП «Держзовнішінформ» від 16.09.2013 року № 12/443.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, його прийнято у зв'язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості через наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та наявність певних розбіжностей.

Відповідачем зазначено, що вимога про надання додаткових документів виконана декларантом не в повному обсязі, відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Суд погоджується з висновком контролюючого органу про неможливість прийняти надану позивачем декларацію від 17.09.2013 року № 100270000/2013/177673 та вважати її як документ на підтвердження заявленої митної вартості товарів, оскільки позивачем не надано митну декларацію країни відправлення, у зв’язку з чим неможливо, зокрема, встановити відповідність зазначеної вартості товару в інвойсі та декларації країни відправлення.

Крім того, податкова та видаткова накладні надані без можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією.

З приводу наданого висновку ДП «Держзовнішінформ» від 16.09.2013 року № 12/443 суд зазначає, що він носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальним при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що декларуються митним органам, що не заперечується позивачем.

Зважаючи на встановлені обставини, та враховуючи виявлені неточності та розбіжності, надані декларантом позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів були прийняті митним органом до уваги, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Крім того, вимоги про надання додаткових документів виконана декларантом не в повному обсязі.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 16.10.2013 року № 100270000/2013/300399/2 та оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів від 16.10.2013 року № 100270000/2013/01923, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості товару «комплектуючі для вікон в асортименті» за митною декларацією № 100270000/2013/181071 позивачем надано митному органу наступні документи (основні та додаткові): зовнішньоекономічний контракт № 06/2013 від 01.01.2013 року; додаткову угоду №1 до контракту № 06/2013 від 01.01.2013 року; додаток № 6 до контракту (специфікація); довідку про транспортні витрати № 185 від 15.10.2013 року; документ про вартість страхування № 817/1176; накладну СМR № 180246; рахунок-фактуру (інвойс) № 014302; пакувальний лист; сертифікат походження товару; виписки з бухгалтерської документації (видаткові, податкові накладні); прайс-лист виробника товару; висновок ДП «Держзовнішінформ» № 12/449 від 14.10.2013 року.

За наслідками дослідження наданих позивачем документів для розмитнення вказаної партії товару, відповідачем встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять неповні відомості.

В результаті такого контролю відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких позивачем проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, такі документи містять розбіжності, та відповідно не є достатніми для підтвердження обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною контракту.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі, відповідачем з декларантом було проведено консультації.

Судом встановлено, що позивачем не в повному обсязі виконано вимогу митного органу про надання додаткових документів, а саме не надано: митну декларацію країни відправлення та належних можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією.

Крім того, позивачем не надано до матеріалів справи вказаних документів, а також відсутні докази щодо здійснення розрахунків за обидві партії товарів, страхові документи.

Таким чином, оскільки в наданих позивачем документах виявлені неповні відомості, на вимогу контролюючого органу додаткові документи надані не в повному обсязі, у відповідача були наявні підстави для сумніву в правильності митної оцінки товарів, що переміщувались через митний кордон України відповідно до поданої митної декларації.

Перевірка достовірності та повноти відомостей, поданих для митного оформлення товарів відповідно до Митного кодексу України віднесена до компетенції митних органів. Надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відноситься до обов'язків декларанта.

У зв'язку з ненаданням позивачем належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, у Митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому при здійсненні митної оцінки був застосований резервний метод визначення митної вартості товарів.

Доказів на спростування викладеного представником позивача в судовому засіданні не надано.

У зв’язку із викладеним, суд погоджується, що митна вартість імпортованого товару обох партій не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки використані декларантом відомості в повному обсязі не підтверджені документально.

Отже, на думку суду це є підставою для відмови позивачу у митному оформленні задекларованого товару та прийняття рішень про коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно з положеннями ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При цьому, в обґрунтування правомірності здійснення митного контролю, відповідач зазначив, що після здійснення співставлення митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та аналізу наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості, оскільки було встановлено, що рівень заявленої митної вартості значно менший від рівня цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, та документи, подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також містять неповні відомості.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24.05.12 № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.12 за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований відповідачем, оскільки у митного органу при визначенні митної вартості товару була наявна інформація (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та ненадання Позивачем додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (п.8, ст.55 Митного кодексу України).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В ході розгляду справи судом з’ясовано, що відповідачем основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідачем не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Таким чином, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу - метод № 2 ґ відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене.

Згідно із статтею 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Таким чином, митницею в оскаржуваних рішеннях правомірно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Аналізуючи вищевказане, суд вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або надання їх не в повному обсязі не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів із застосуванням різних форм митного контролю згідно з положеннями Митного кодексу України.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування імпорту та експорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі1994 року, ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Згідно з п. 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до п 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідачем було встановлено, що документи надані позивачем в обґрунтування обраного ним основного методу визначення митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також те, що ним було проведені з позивачем консультації, водночас останнім не було надано достатніх документів в підтвердження заявленої митної вартості, суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для відмови позивачу у митному оформленні товарів за заявленою ним митною вартістю, а відтак рішення про коригування митної вартості товару від 17.09.2013 року № 100270000/2013/300322/2, від 16.10.2013 року № 100270000/2013/300399/2 відповідачем прийняті у відповідності та у межах чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування у суду немає.

Водночас, позовна вимога про скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 року № 100270000/2013/01749, від 16.10.2013 року № 100270000/2013/01923 також задоволенню не підлягає, оскільки дані рішення є наслідком послідових дій митного органу та яке ґрунтується на законно прийнятих рішеннях від 17.09.2013 року № 100270000/2013/300322/2, від 16.10.2013 року № 100270000/2013/300399/2.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи позивач не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, натомість відповідачем в повному обсязі доведено правомірність прийнятих ним рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко