Постанова № 38192641, 01.04.2014, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10550/13-а

2-а/296/5/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 р. 12 год. 51 хв. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Давиденко В.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Чернюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 213 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради (далі також - відповідач), в якому просив визнати недійсним рішення відповідача №537 від 23.07.2008 в частині віднесення до фонду житла для тимчасового проживання квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача визнати за позивачем та його дружиною ОСОБА_4 і донькою ОСОБА_5 право постійного користування квартирою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, з лютого 2002 року позивачу разом з його дружиною листом виконавчого комітету Житомирської міської ради №18/457 від 21.02.2002 р. надано дозвіл на проживання в кімнаті АДРЕСА_1 до отримання житла, оскільки не мав іншого місця проживання, однак листом відповідача від 29.04.2013 його було повідомлено, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №537 від 23.07.2008 надану йому кімнату була включена до фонду житла для тимчасового проживання громадян та відмовлено в продовженні терміну проживання в зазначеній кімнаті на підставі того, що він не відноситься до категорії громадян яким надаються такі приміщення.

Посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради за №537 від 23.07.2008 року "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" спірну квартиру безпідставно включено до маневрового переселенського фонду для тимчасового проживання громадян, оскільки на її включення вона не була вільною, вказали, що рішення в цій частині є незаконним.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 січня 2014 року до участі у розгляді справи залучено ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2014 року закрито провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог про зобов'язання визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право постійного користування квартирою АДРЕСА_1.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Також вказали, що строк звернення до суду ними не пропущено, оскільки про прийняття оскаржуваного рішення позивачу стало відому з відповідного листа відповідача від 29.04.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що спірна квартира рішенням відповідача №537 від 23.07.2008 року включена до фонду житла для тимчасового проживання громадян, який призначений для тимчасового забезпечення житлом громадян у випадках, передбачених законодавством, до яких відповідач не відноситься. Також посилаючись неодноразове повідомлення позивача про прийняте рішення, вказала на пропуск позивачем строків звернення до суду та незаявлення ним питання про поновлення цього строку у зв'язку з чим просила поданий позов залишити без розгляду.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справу, через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 537 від 23.07.2008 р. "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян", вирішно включити до фонду житла для тимчасового проживання громадян квартири (кімнати) в будинах маневренного переселенського житлового фонду міської ради, згідно затвердженого Переліку, до якого, зокрема, включена спірна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі листа Виконкому міської ради №18/457 від 21.02.2002 надано дозвіл на заселення його та дружини ОСОБА_4 в кімнату АДРЕСА_1, до отримання житла, з пропискою (а.с. 6).

Відповідно до довідки КП "ВЖРЕП №10" від 20.03.2002 у спірній кімнаті АДРЕСА_1, з 15 березня 2002 року проживає ОСОБА_1 у складі сім'ї з 2 чол. (а.с. 6).

Згідно із довідкою військової частини 3047 від 26.09.2013 р. №9/1 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в військовій частини 3047 ВВ МВС України, за час проходження служби житлом не забезпечувався (а.с. 7).

Відповідно до довідки ТОВ «Керуюча компанія «КомЕнерго-Житомир» №1398 від 05.10.2013 до складу сім'ї ОСОБА_4, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 належать чоловік ОСОБА_1 та донька ОСОБА_5 Заборгованість по квартирі станом на 01.10.2013 р. відсутня.

Одним із конституційних прав громадян є право на житло. Гарантіями здійснення цього права є обов'язок створення державою умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; надання державою та органами місцевого самоврядування відповідно до закону житла безоплатно або за доступну плату (частини перша, друга статті 47 Конституції України).

Права і свободи людини закріплюються і в міжнародних актах, які є частиною національного законодавства України, у разі надання Верховною Радою України згоди на їх обов'язковість (частина перша статті 9 Конституції України). Загальна декларація прав людини 1948 року передбачає право кожної людини на такий життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї. У Декларації зазначено, що необхідний життєвий рівень забезпечує, зокрема, житло (пункт 1 статті 25).

Аналогічне положення міститься в пункті 1 статті 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року), ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 року N 2148-VIII, в якому, крім вказаного, закріплено обов'язок держав - учасників Пакту вживати необхідних заходів для забезпечення здійснення такого права.

Отже, право людини на житло є загальновизнаним. Воно не може бути скасоване і обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина друга статті 22, частина перша статті 64 Основного Закону України).

Однією з засад правової системи України є визнання і дія принципу верховенства права. У Рішенні від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо (абзац другий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

За змістом частини другої статті 8 Основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на основі Конституції України і мають відповідати їй.

Відповідно до статті 15 Житлового кодексу УРСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті здійснюється управлінням житловим фондом місцевих Рад.

У червні 2003 року Житловий кодекс УРСР доповнений статтями 132-1 та 132-2, які визначають порядок, умови надання і користування житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання.

Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання і Порядок надання, користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №422 від 31.03.2004 року.

Так, пунктом 4 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, міститься вичерпний перелік шляхів формування фондів житла для тимчасового проживання органами місцевого самоврядування: будівництвом нового житла, реконструкція існуючих житлових будинків та гуртожитків, переобладнання нежитлових будинків у житлові, передачею житла у комунальну власність придбання житла.

В цьому ж пункті Порядку передбачено, що до фондів житла для тимчасового проживання можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення.

З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний здійснювати таке формування з урахуванням лише вільних житлових приміщень.

Натомість, на час створення фонду житла для тимчасового проживання на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №537 від 23.07.2008 року "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" квартира АДРЕСА_1 не була вільною, тому підстави для її віднесення до житлових приміщень, з яких формується фонд житла для тимчасового проживання, відсутні.

З урахуванням викладеного прийняте виконавчим комітетом Житомирської міської ради рішення № 537 від 23.07.2008 року "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" в частині включення квартири АДРЕСА_1 до фонду житла для тимчасового проживання громадян, протирічить вимогам діючого законодавства.

Щодо посилань представника відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду та необхідності залишення позову без розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наявного в матеріалах справи листа виконкому Житомирської міської ради від 29.04.2013 №25/б-3009 вбачається повідомлення ОСОБА_1 про включення спірної квартири до до фонду житла для тимчасового проживання громадян на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 23.07.2008р. №537 (а.с. 16).

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 неодноразово раніше листами повідомлявся про прийняття виконкомом Житомирської міської ради оскарженого рішення з посиланням на направлення на адресу позивача кореспонденції згідно реєстру №3 на відправлену кореспонденцію листопада 2012 (а.с. 27-30), судом не приймаються, оскільки не є належним доказом отримання позивачем таких повідомлень.

Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Натомість, розрахунковий документ або будь-який інший належний доказ письмового повідомлення ОСОБА_1 про прийняття виконавчим комітетом Житомирської міської ради оскаржуваного рішення № 537 від 23.07.2008 р. в матеріалах справи відсутній.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що отримавши лист виконкому Житомирської міської ради 29.04.2013 №25/б-3009 та звернувшись 22.10.2013 (згідно штампа відділення поштового зв"язку на потовому відправленні (а.с. 17) до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення відповідача № 537 від 23.07.2008 р. про визнання цього рішення частково недійсним, позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Керуючись ст.ст. 8-11, 70, 71, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Корольовський районний суд м. Житомира, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №537 від 23.07.2008 року "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" в частині включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 17 (сімнадцять) грн. 21 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Cуддя К. В. Шалота