Рішення № 38191624, 08.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р.Справа № 922/498/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч", м.Київ до Військової частини А-1352, м.Балаклія Харківської області про стягнення 650078,03 гривень за участю представників:

позивача - Працюка В.Л. (довіреність б/н від 05 квітня 2014 року)

відповідача - Ващика В.О. (довіреність №197 від 27 лютого 2014 року)

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2014 року позивач, державне підприємство "Державне Київське конструкторське бюро "Луч", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А-1352 (відповідача) суми заборгованості у розмірі 650078,03 гривень, у тому числі, 607549,56 гривень суми основної заборгованості та 42528,47 гривень суми нарахованої пені. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №43 про закупівлю послуг за державні кошти, укладеного між сторонами 15 травня 2012 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 лютого 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 березня 2014 року.

28 лютого 2014 року відповідач надав через канцелярію суду відзив (вх.№6898), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, оскільки його установа фінансується з Державного бюджету. Крім того, просив суд зменшити штрафні санкції на 100%. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року було відкладено розгляд справи на 08 квітня 2014 року.

08 квітня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№11870) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Крім того, 08 квітня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№11901) про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив про відмову від вимоги про стягнення 42528,47 гривень пені, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 607549,56 гривень суми основної заборгованості та судовий збір. Судом було досліджено відповідну заяву та прийнято до розгляду.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні підтримав надану заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти відповідної заяви позивача не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 08 квітня 2014 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні 08 квітня 2014 року проти зменшених позовних вимог не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

15 травня 2012 року між державним підприємством "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" (позивачем) та Військовою частиною А-1352 (відповідачем) було укладено договір №43 про закупівлю послуг за державні кошти. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, виконавець (позивач) зобов'язався у 2012 році надати замовнику (відповідачу) послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту бойових засобів (надалі - послуги), а замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідні послуги та оплатити їх.

Результатом надання послуг за цим договором є акт наданих послуг, що підтверджує надання послуг (п.1.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю виконано умови договору та надано послуг по 3 етапам на суму 4410000,00 гривень, що підтверджується наступними актами наданих послуг:

- акт №1 від 27 липня 2012 року на суму 2300000,00 гривень;

- акт №2 від 31 серпня 2012 року на суму 1200000,00 гривень;

- акт №3 від 12 грудня 2012 року на суму 910000,00 гривень.

Вищевказані акти було підписано з обох сторін та скріплено печатками підприємств (а.с.33-47).

За умовами п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг. Поетапна оплата замовником наданих послуг здійснюється на підставі актів наданих послуг. Після перевірки замовником обсягів та якості наданих послуг, останній зобов'язаний підписати відповідні акти та оплатити послуги на протязі 30 банківських діб, але не пізніше 25 грудня 2012 року.

Відповідач, в свою чергу, здійснив повну оплату 1 та 2 етапів, однак за виконання 3 етапу розрахувався частково на суму 302450,44 гривень, у зв'язку з чим, виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 607549,56 гривень. Факт часткової оплати відповідачем наданих послуг підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.59-85).

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№23-31/853Д) від 13 листопада 2013 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості (а.с.48-49), але у відповідь отримав від відповідача лист №1364 від 18 грудня 2013 року (а.с.51), в якому останній зазначив про неможливість погасити виниклу заборгованість, у зв'язку із відсутністю грошових коштів, оскільки його установа фінансується з Державного бюджету.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.3 ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 607549,56 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А-1352 (64200, Харківська область, м.Балаклія, вул.Арсенальна, 1, код ЄДРПОУ 07953401, р/р №352160010001781 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 2, код ЄДРПОУ 14308776, п/р №26006014037930 у філії АТ "Укрексімбанк" у м.Києві, МФО 380333) 607549,56 гривень основної заборгованості та 12150,99 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 квітня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/498/14