Рішення № 38191515, 07.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24515/13 07.04.14

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»про стягнення 14882,65 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:від позивача:Коваленко О.Д., довіреність №056/24-9558 від 27.12.2013;від відповідача:не з'явилися.Суть спору: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ» про стягнення 14882,65 грн. зайво сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання послуг з видалення твердих побутових відходів, на рахунок відповідача перераховані грошові кошти в сумі 23485,16 грн., тоді як відповідачем були виконані роботи лише на суму 8602,51 грн., у зв'язку з чим зайво сплачені грошові кошти підлягають поверненню позивачу, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки договір припинив свою дію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24515/13 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.02.2014 справу №910/24515/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України справу №910/24515/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу №910/24515/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/24515/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Позивач в судовому засідання 07.04.2014 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не направив.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 07.04.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір про надання послуг з видалення твердих побутових відходів (вивезення та знищення твердих побутових відходів) № 110312, відповідно до п. 1.1 , 1.2 якого виконавець зобов'язується у період з 01.01.2012 по 31.01.2012 надати послуги по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ), а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Обсяги вивозу ТПВ підтверджуються актом наданих послуг, підписаним та узгодженим сторонами.

Згідно з п. 3.1 договору замовник зобов'язується сплачувати виконавцю вартість послуг по вивезенню та знешкодженню ТПВ, яка є не вищою за тариф встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та становить 37,78 грн. з урахуванням ПДВ за 1 куб.м. твердих побутових відходів.

При цьому, оплата послуг виконавця здійснюється згідно актів виконаних робіт в гривнях щомісячно у розмірі 100% вартості, відповідно до п.4, а саме розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця через Головний інформаційно-обчислювальний центр (ГІОЦ) на протязі місяця, що є наступним після періоду, в якому здійснено вивіз ТПВ, за рахунок коштів, що надходять на розрахунковий рахунок ГІОЦ від сплати мешканцями за надані комунальні послуги. У випадку недостатності коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок виконавця через головний інформаційно-обчислювальний центр, замовник проводить доплату згідно з актами звіряння розрахунків засвідченими обома сторонами, але у межах ціни договору ( п.п. 3.2, 4.1 договору)

Договір набуває чинності з 01.01.2012 і діє до 31.01.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, на розрахунковий рахунок відповідача була перерахована в порядку п. 4.1 договору сума у розмірі 23485,16 грн., тоді як виконавцем виконані роботи за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 лише на суму 8602, 51 грн., про що свідчить акт надання послуг № 1831 від 31.01.2012, підписаний обома сторонами без заперечень.

Таким чином, відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, на рахунок ТОВ «Грінко-Київ» були зайво сплачені кошти в розмірі 14882,65 грн., правових підстав для утримання яких у відповідача на даний час не має, оскільки правовідносини між сторонами за договором № 110312 від 01.01.2012 припинились 31.01.2012 у зв'язку з закінченням строку його дії.

12.11.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 056/24-7060 про повернення зайво сплачених коштів в сумі 14882,65 грн., яка залишена відповідачем без задоволення та відповіді, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено припинення господарських правовідносин між сторонами у зв'язку з закінченням строку дії договору, що свідчить про відсутність на даний час правових підстав для утримання відповідачем спірних грошових коштів в розмірі 14882,65 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки підстава, на якій вони були отримані на даний час відпала.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 14882,65 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 7 Б, кв. 47; ідентифікаційний код 32982190) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; ідентифікаційний код 31454734) 14882 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 65 коп. зайво сплачених коштів та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2014

Суддя Т.В. Васильченко