Постанова № 38188622, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6064/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року №0001102201/26,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року №0001102201/26.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року та закрити провадження у справі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, у період з 22.03.2010 року по 22.04.2010 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інтерфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року; за наслідками перевірки складено акт від 29 квітня 2010 року №715/231/24593200.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 65270,00 грн.;

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3279180,00 грн.

18 травня 2010 року ДПІ у Обухівському районі Київської області винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000282301/0/1747, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 6450123,00 грн., у тому числі за основним платежем 3279180,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3170943,00 грн.;

- №0000292301/0/1746, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 97905,00 грн., у тому числі за основним платежем 65270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32635,00 грн..

Підставою для визначення позивачеві за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту липня, серпня, жовтня, грудня 2008 року, січня, березня, травня 2009 року податку на додану вартість в загальній сумі 61393,00 грн. на підставі податкових накладних, які виписані у попередніх звітних періодах щодо вказаних періодів та несвоєчасно отримані позивачем.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3279180,00 грн. слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

- п.п. 5.2.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати за операцією з імпорту товарів з подальшою їх оплатою, не передбачені в ст. 7 Закону, в сумі 12465194,00 грн., розраховані як різниця від збитку в сумі 20382126,00 грн., отриманого внаслідок перерахунку заборгованості в іноземній валюті за отримані товарно-матеріальні цінності на дату отримання товару та на дату погашення такої заборгованості (дату оплати товару), та прибутку в сумі 7916932,00 грн., отриманого внаслідок перерахунку заборгованості в іноземній валюті за отримані товарно-матеріальні цінності на дату отримання товару та на дату погашення такої заборгованості;

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, що полягало у не віднесенні до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що була отримана у 4-му кварталі 2008 року та не повернута на кінець звітного періоду (кварталу).

Колегією суддів встановлено, що за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 18 травня 2010 року №0000282301/0/1747, рішенням ДПА в Київській області від 13.09.2010 року частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 08.07.10 року №0000282301/1/2145 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2004,00 грн. В наслідок чого було винесено податкове повідомлення - рішення від 23.09.2010 року №0000282301/2/2813.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ «Інтерфом» оскаржило їх в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року позов задоволено; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, що залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2013 року, скасовано постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.05.2010 року №0000282301/0/1747, від 08.07.2010 року №0000282301/1/2145, від 23.09.2010 року №0000282301/2/2813, від 14.12.2010 року №0000282301/3/3673, та прийнято в цій частині нову про часткове задоволення позову.

Вказаним рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року визнані недійсними та скасовані вказані податкові повідомлення - рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6203796,50 грн., у тому числі за основним платежем 3116298,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3087498,00 грн.

Під час апеляційного розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними податкових повідомлень - рішень в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 162881,50 грн. у зв'язку з порушенням вимог п.п.4.1.6. п. 4.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та як наслідок застосованих штрафних фінансових санкцій в сумі 81441,00 грн.

26 липня 2013 року ДПІ у Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області (правонаступник ДПІ у Обухівському районі Київської області ) винесено податкове повідомлення - рішення №0001102201/26, яким позивачу на підставі акту перевірки від 29.04.2010 року №715/231/24593200 збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 246326,50 грн., у тому числі за основним платежем 162881,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 83445,00 грн.

Згідно пояснень відповідача, вказане податкове повідомлення - рішення було винесено на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року з урахуванням зменшених податкових зобов'язань та у зв'язку із відкликанням податкових повідомлень - рішень від 18.05.2010 року №0000282301/0/1747, від 08.07.2010 року №0000282301/1/2145, від 23.09.2010 року №0000282301/2/2813, від 14.12.2010 року №0000282301/3/3673 в той частині, що була визнана правомірною.

Як вбачається з акту перевірки, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2013 року, позивач у 4 кварталі 2008 року отримав поворотну фінансову допомогу від ТОВ «АСАТ» та ПП «Полімер» в загальній сумі 46995000 грн., яка станом на кінець звітного періоду не повернута. Зафіксований актом перевірки факт отримання поворотної фінансової допомоги не заперечувався позивачем в процедурі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень та при вирішенні справи в суді першої інстанції, господарські операції з отримання поворотної фінансової допомоги відображені в бухгалтерському обліку позивача і були предметом дослідження судово-економічної експертизи.

Згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року під час апеляційного розгляду справи суд не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що вищевказані угоди позивача з TOB «АСАТ» та з ПП «Полімер» не є угодами про поворотну фінансову допомоги, оскільки передбачають певну компенсацію за отримання коштів від TOB «АСАТ», ПП «Полімер» шляхом надання їм знижок за продукцію, що реалізовувалась цим підприємствам.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду «Вчасний захист прав» при Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів у справі №Г-1/2012 від 16 липня 2012 року, ТОВ «Асат» розтлумачено п. 1.1 та 1.2 договору безвідсоткової позики від 07.10.2008 року №10-158/2008к таким чином, що договір не передбачає плати за видачу позики позивальнику; за користування отриманою на підставі договору сумою позики ТОВ «Інтерфом» зобов'язано нараховувати та виплатити на користь ТОВ «Асат» компенсацію у вигляді процентів в розмірі облікової ставки НБУ за період користування чужими грошовими коштами (а.с. 94 - 98);

Також, рішенням Постійно діючого третейського суду «Вчасний захист прав» при Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів у справі №Г-2/2012 від 27 липня 2012 року, стягнуто з ТОВ «Інтерфом» на користь ТОВ «Асат» проценти за користування грошовими коштами за договором позики від 07.10.2010 року №10-158/2008к у сумі 1755477,70 грн. (а.с. 99- 103).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2012 року у справі №5011-2/156-2012 вирішено видати наказ на виконання рішення від 27.07.2012 року постійно діючого Третейського суду «Вчасний захист прав» при Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів у справі №Г-2/2012 (а.с. 107 - 109).

Посилаючись на рішення Постійно діючого третейського суду «Вчасний захист прав» при Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів, ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.11.2012 року та наказ Господарського суду м. Києва від 22.11.2012 року про примусове виконання рішення, позивач звернувся до суду про скасування податкового повідомлення - рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 60.1.5 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Згідно п 3.4 Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року №1236 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за №2135/22447) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року №0001102201/26 винесено за наслідками зменшення грошового зобов'язання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі №2а-8832/10/1070, яке відповідно до частини п'ятої статті 254 КАС України набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що під час розгляди справи №2а-8832/10/1070 судом апеляційної та касаційної інстанції було підтверджено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у не віднесенні до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що була отримана у 4-му кварталі 2008 року та не повернута на кінець звітного періоду (кварталу), що є преюдиційною обставиною те не потребує доказуванню.

На думку колегії суддів, надавши правову оцінку вказаному порушенню суд першої інстанції фактично переглянув постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2013 року.

Тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджуючись із податковим повідомленням - рішення оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Київській області подавши відповідну скаргу від 09.08.2013 року №02/395 (а.с. 134 - 141).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.09.2013 року №717/10/10-36-10-01-206/676 продовжено строк розгляду скарги (а.с. 142).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.10.2013 року №1005/10/10-36-10-01-206/676 скаргу залишено без розгляду, оскільки оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено за наслідками зменшення грошового зобов'язання судовими рішеннями (а.с. 144 - 145).

Також, позивачем було подано повторну скаргу від 18.10.2013 року №02/499 на податкове повідомлення - рішення та рішення ГУ Міндоходів у Київській області до Міністерства доходів і зборів України (а.с. 147 - 160), проте листом від 06.11.2013 року №26 рішення ГУ Міндоходів у Київській області залишено без змін (а.с. 161 - 162).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем процедури адміністративного оскарження, оскільки порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що встановлено в акті перевірки та на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення від 24 травня 2012 року у справі №2а-8832/10/1070, визнано в судовому порядку обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги про закриття провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

Таким чином, враховуючи що предметом позову у справі №2а-8832/10/1070 були податкові повідомлення - рішення від 18.05.2010 року №0000282301/0/1747, від 08.07.2010 року №0000282301/1/2145, від 23.09.2010 року №0000282301/2/2813, від 14.12.2010 року №0000282301/3/367, що свідчить про не тотожність спору, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження.

З цих підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року №0001102201/26 не підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 07.04.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.