Постанова № 38188464, 10.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 911/3616/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Рєпіної Л.О.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2013р. у справі № 911/3616/13 (суддя Наріжний С.Ю.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ»

про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва

Представники сторін:

від позивача: Анікєєв Я.О. арбітражний керуючий;

Крутенко Ю.В. (довіреність від 20.12.2012р.);

від відповідача (скаржник): Савицький А.Д. (довіреність від 03.02.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2013р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА», визнано за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: вул. Головатого 71-А в м. Бориспіль, Київська область, вирішено стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ», в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Київської області і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.02.2014р. оголошувалась перерва, розгляд апеляційної скарги відкладався ухвалами від 18.02.2014р., 18.03.2014р., 01.04.2014р.. У зв'язку із зміною складу колегії суддів, апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою від 10.04.2014р..

Рішення суду першої інстанції від 02.12.2013р. відповідач вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З посиланням на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» скаржником зроблено висновок, що а ні відповідач, а ні суд не мають повноважень на визнання за будь-ким права власності на майно, а такими повноваженнями наділений спеціально уповноважений державний орган реєстрації прав дії або бездіяльність якого можуть бути оскаржені в судовому порядку, такі спори у відповідності до ст. 17 КАС України повинні розглядатись в адміністративному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва відбулась на підставі постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2012р. у справі № 1005/12037/2012р., яка у відповідності до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» є достатньою підставою для реєстрації права власності. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать що реєстрація права власності відбулась на цілком законних підставах, на підставі рішення суду першої інстанції законність якого підтверджена рішенням апеляційної інстанції, а спір стосовно належності ТОВ «ФК «Житлоінвест-Гарант» права власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Головатого 71-А в м. Бориспіль Київської області розглянуто в адміністративному порядку, судом винесено законне та обґрунтоване рішення, яке вступило в законну силу і яке не може бути змінено господарським судом.

Окрім того, за твердженням скаржника, позовна заява підписана особою, яка не мала право підписувати її, оскільки ухвала Господарського суду Київської області від 03.06.2013р., якою затверджено план санації боржника, продовжено строк санації та повноваження керуючого санацією на шість місяців, скасована постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013р., а позовну заяву підписану Горєловим О.Л. позивач подав до суду 17.09.2013р..

У відзиві на апеляційну скаргу отриманому від ТОВ «ТИАРА» (зареєстрований за вхідним суду 09-11/2342 від 11.02.2014р.) зазначалось про вірне встановлення обставин справи судом першої інстанції та відхилялись доводи апелянта.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» є забудовником об'єкту незавершеного будівництвом - 144 квартирного будинку по вул. Головатого, 71-а в м. Бориспіль на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 67/04-03/06 від 09.09.2006р., а у 2006 році спільно з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» було залучено кошти інвесторів-фізичних осіб в будівництво житлових будинків по вул. Нова, 31-А та Головатого, 71-а.

Зведення будинку відбувалось на земельній ділянці кадастровий номер 3210500000:06:004:0004 загальною площею 1,20 га, що була передана ТОВ «ТИАРА» на підставі договору оренди землі, посвідченого 09.02.2005р. нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 за № 473 (з урахуванням змін).

10.01.2013р. набрало законної сили рішення (від 29.10.2012р. у справі № 4/101-12 прийняте Господарським судом Київської області), яким даний договір було розірвано в судовому порядку у зв'язку з несплатою ТОВ «ТИАРА» орендних платежів.

Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) залученими до матеріалів справи підтверджується виконання робіт по здійсненню будівництва житлових будинків по вул. Головатого, 71-а, зокрема, підрядними організаціями в яких замовником виступало Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИАРА».

На законодавчому рівні регулювання відносин сторін даного спору у відношенні спільного інвестування будівництва житлового будинку визначено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» № 978-ІV від 19.06.2003р., в свою чергу договірні відносини між ТОВ «ТИАРА», як забудовником та ТОВ «ФК «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ», як управителем оформлені договорами Управителя із Забудовником № 1 від 18.12.2006р. та № 7 від 22.08.2007р., договорами про уступку майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва з відкладальними умовами від 27.12.2006р., від 22.08.2007р..

Відповідно до ст. 10 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» виконання зобов'язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки та договором уступки майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, з відкладальними умовами. У разі невиконання забудовником умов договору управитель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до законодавства.

Укладання договорів про уступку майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, з відкладальними умовами від 27.12.2006р. (м. Бориспіль, вул. Головатого, 71-А), від 22.08.2007р. (м. Бориспіль, вул. Головатого, 71- А (2 черга); іпотечних договорів від 27.12.2006р., від 29.08.2007р., свідчить про погодження між сторонами умов, на яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» набуває майнових прав належних Товариству з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» за договорами управителя із забудовником № 1 від 18.12.2006р. та № 7 від 22.08.2007р..

Саме зазначені договори про уступку майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, з відкладальними умовами від 27.12.2006р., від 22.08.2007р., разом із договорами Управителя із Забудовником фонду фінансування будівництва виду А від 18.12.2006р. та від 22.08.2007р. були подані ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» до Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» для реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - недобудованого багатоповерхового будинку № 71-А по вул. Головатого у м. Борисполі за ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ».

Вказані обставини, встановлені під час розгляду справи № 1005/12037/2012р. у Бориспільському міськрайонному суді, яким 21.12.2012р. задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» поданий ним до Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» за вимогами про визнання неправомірними дій зазначеного органу щодо відмови у реєстрації права власності на підставі поданих документів, та про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на вказаний об'єкт незавершеного будівництва.

Зазначене не спростовано відповідачем під час розгляду даної справи, не заперечується останнім і у поданій апеляційній скарзі, при цьому жодних інших документів підтверджуючих право власності ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» на об'єкт незавершеного будівництва - недобудованого багатоповерхового будинку № 71-А по вул. Головатого у м. Борисполі матеріали справи не містять.

Виходячи з предмету судового спору, який був розглянутий в порядку адміністративного судочинства, апеляційний господарський суд знаходить вірним висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний суд у постанові по справі № 2а/1005/346/2012 вказав на протиправність дій КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації», якими стала відмова у проведенні реєстрації за відповідачем права власності на спірний об'єкт, однак, виходячи із суті правовідносин адміністративний суд не розглядав спір двох господарюючих суб'єктів про право власності, оскільки даний спір непідвідомчий адміністративним судам, та лише надавав оцінку діям державного органу - КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації».

Здійснюючи оцінку представлених до матеріалів справи доказів, виходячи з підстав заявленого позову, в частині застосування положень закону, судом апеляційної інстанції враховуються висновки зроблені Верховним Судом України у постановах від 6 лютого 2012р. у справі № 3-2гс12; від 6 лютого 2012р. у справі № 3-4гс12; від 6 лютого 2012р. у справі № 3-5гс12; від 13 лютого 2012р. у справі № 3-3гс12; від 13 лютого 2012р. у справі № 3-6гс12, де викладена наступна позиція:

- відповідно до ст. 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Уповноважений орган, який здійснює оформлення права власності та видає свідоцтво про право власності, не перебуває з позивачем у правовідносинах зі здійснення ним права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності. У зв'язку з цим відмова зазначеного органу в оформленні права власності на об'єкти нерухомого майна з підстав ненадання усіх необхідних документів не є оспорюванням чи невизнанням права власності (Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за I півріччя 2012р. від 01.08.2012р.).

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на які посилається зокрема і апелянт у апеляційній скарзі, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» на об'єкт незавершеного будівництва проведено КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» 29.12.2012р., тобто на час коли постанова Бориспільського міськрайонного суду від 21.12.2012р. не набрала законної сили (ст. 254, ст. 186 КАС України), відповідно, зазначене судове рішення - постанова Бориспільського міськрайонного суду від 21.12.2012р. не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» на об'єкт незавершеного будівництва - недобудованого багатоповерхового будинку № 71-А по вул. Головатого у м. Борисполі, зокрема, у розумінні положень п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вчинення відповідних дій по реєстрації права власності за вказаним товариством на вищезазначений об'єкт свідчить саме про виконання КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» судового рішення (у добровільному порядку), чим і підтверджується зазначення у витягу про державну реєстрацію прав, в якості підстав виникнення права власності не лише постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2012р., а і договорів про уступку майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва з відкладальними умовами від 27.12.2006р. та 22.08.2007р..

При цьому, набрання законної сили постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2012р. в подальшому, не надає вказаному судовому рішенню сили правовстановлюючого документу, оскільки під час розгляду адміністративного позову не вирішувались питання права власності на відповідний об'єкт, а норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містять положень щодо можливості реєстрації права власності на підставі рішення суду, яке ще не набрало законної сили.

Тобто, в даному випадку, право власності відповідача посвідчено за рішенням суду (а не на підставі рішення суду), і документом згідно якого виникло таке право власності визначено саме договори про уступку майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва з відкладальними умовами від 27.12.2006р. та 22.08.2007р..

Наявність державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва за відповідачем, є обставиною яка, за твердженням позивача свідчить про порушення його права власності на зазначений об'єкт, і саме таке право підлягає судовому захисту, зокрема при вирішенні між сторонами спору про право (право власності на об'єкт незавершеного будівництва).

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Свої вимоги про визнання права власності позивач обґрунтовував посиланнями на ст. 15, 16, 20, 331, 392 ЦК України.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Будівництво житлових будинків по вул. Головатого, 71-а у м. Борисполі здійснювалось ТОВ «ТИАРА» на умовах укладених з ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» договорів Управителя із Забудовником № 1 від 18.12.2006р. та № 7 від 22.08.2007р..

Згідно з п. 1.2.1 вказаних договорів, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт, що проведені на виконання умов цих договорів, до моменту передачі довірителям об'єктів інвестування за актом прийому-передачі об'єктів інвестування, або до моменту відступлення майнових прав на об'єкти інвестування, в порядку, визначеному в розділі 8 цього договору, є забудовник (ТОВ «ТИАРА»).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2011р. у справі №Б13/0471-11 порушене провадження у справі про банкрутство ТОВ «ТИАРА» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а спірне майно обліковується на балансі ТОВ «ТИАРА».

Як те зазначено у коментованій статті 392 ЦК України, позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб, необхідністю одержати правовстановлювальні документи. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Вимога про визнання права власності може бути додатковою до іншої вимоги, наприклад, до позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису та ін.; спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його приналежності в позивача відсутні необхідні правовстановлюючі документи, коли це право оспорюється відповідачем.

Позов про визнання права власності не варто ототожнювати з віндикаційним чи негаторним позовом; він може бути самостійним або додатковим (супутнім) позовом до іншого речового позову.

Оскільки, вчинення дій по реєстрації права власності за відповідачем відбулось згідно договорів про уступку майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва з відкладальними умовами від 27.12.2006р. та 22.08.2007р., виконання умов зазначених договорів і є обставинами необхідними до з'ясування під час вирішення спору у даній справі.

Погоджуючи предмет договорів про уступку майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва з відкладальними умовами від 27.12.2006р. та 22.08.2007р. (п. 1.2), сторони визначили, що саме у порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент (ТОВ «ТИАРА») передає цесіонарію (ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ»), а цесіонарій набуває майнові права на об'єкт будівництва, що споруджується цедентом згідно із Договором № 1 Управителя із Забудовником від 18.12.2006р. та № 7 від 22.08.2007р..

Особливою умовою укладення вказаних договорів між сторонами визначено те, що права та обов'язки сторін за такими договорами виникають у разі настання відкладальної обставини (п. 2.2).

У п. 2.1 договорів, зазначено, що згідно із ст. 212 Цивільного кодексу України, цей договір укладено з відкладальною обставиною; такою обставиною є виявлення Управителем ризику порушень з боку Забудовника умов договору управителя із Забудовником, які будуть підтверджені документально шляхом складання сторонами та/або незалежним експертом відповідного акту (висновку), що можуть призвести до хоча б одного із наступного: 2.1.1 - зміни основних технічних характеристик об'єкту будівництва; 2.1.2 - погіршення споживчих властивостей об'єкту будівництва та/або об'єктів інвестування; 2.1.3 - зростання вартості будівництва більш ніж на 20 відсотків; 2.1.4 - збільшення строків будівництва більш ніж на 90 календарних днів.

Порядок передачі майнових прав за договорами від 27.12.2006р. та 22.08.2007р. погоджено у розділі 3 договорів, згідно положень п. 3.1, 3.2 яких:

- за наявності обставин, визначених в п. 2.1. цього договору, цесіонарій надсилає цеденту письмову вимогу про усунення виявленого порушення у строк, що не перевищує 30 календарних днів (п. 3.1);

- якщо протягом встановленого строку цементом (ТОВ «ТИАРА») не буде усунуто порушення, договір набуває чинності, і цедент (ТОВ «ТИАРА») повинен передати цесіонарію (ТОВ «ФК «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ») за актом приймання-передачі майно і майнові права на об'єкт будівництва.

При встановленні зазначених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції у відношенні того, що реалізація права ТОВ «ФК «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» на спірне майно, яке належить ТОВ «ТИАРА» мала відбутись виключно у встановлених договорами випадках та в порядку встановленому іпотечним договором та ст. ст. 12, 16, 33, 35 Закону України «Про іпотеку».

Доказів настання відкладальних умов по вищезазначеним договорам, відповідачем під час розгляду даного спору не представлено, матеріали справи їх наявності також не підтверджують.

Правомірним та таким, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, є висновок суду першої інстанції, про те, що в порядку передбаченому договорами відступлення прав (розділ 3) майно і майнові права на будинок по вул. Головатого, 71-а ніколи відповідачу не передавались, акти приймання-передачі майна, майнових прав та документів, що їх посвідчують ніколи не складались.

Відповідач не спростував викладені у позовній заяві обставини, не надав належних доказів переходу до нього від позивача на законних підставах права власності на об'єкт незавершеного будівництва, відповідно і відсутні підстави вважати відповідача особою, яка має право власності на спірне майно.

За встановлених вище обставин справи, апеляційний господарський суд відзначає про надання судом належної оцінки доводам відповідача з приводу підстав на яких відбулась реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва у відношенні спірного майна, при цьому, право власності позивача і виконання покладених на нього обов'язків за договорами Управителя із Забудовником № 1 від 18.12.2006р. та № 7 від 22.08.2007р. підтверджуються доказами у справі, що є підставою для визнання за позивачем права власності, яке не визнається та оспорюється відповідачем.

Заперечення скаржника стосовно відсутності повноважень у Горєлова О.Л. на підписання позову обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки введена судом процедура по справі про банкрутство, зокрема, санація, та повноваження керуючого санацією тривають до прийняття судом ухвали про закінчення зазначеної процедури та перехід в іншу або до прийняття судом ухвали про припинення повноважень керуючого санацією.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2012р. у справі №Б13/0471-11 введено процедуру санації ТОВ «ТИАРА» строком до 20.02.2013р. та призначено керуючим санацією Горєлова О.Л.; ухвалою того ж суду від 18.11.2013р. у справі №Б13/0471-11 затверджено план санації ТОВ «ТИАРА» та продовжено строк санації та повноваження керуючого санацією Горєлова О.Л. на шість місяців з 04.09.2013р..

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 16.12.2013р. у справі № Б13/041-11 керуючим санацією ТОВ «ТИАРА» призначено арбітражного керуючого Анікєєва Ярослава Олеговича, таким чином підписання 03.09.2013р. керуючим санацією - арбітражним керуючим Горєловим О.Л. позовної заяви від ТОВ «ТИАРА» здійснено в межах чинного законодавства.

Відповідач не спростував викладені у позовній заяві обставини, не надав належних доказів про відсутність права власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва, що стало підставою задоволення позову поданого позивачем з огляду на приписи ст. 16, 392 ЦК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» та скасування рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2013р. відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2013р. у справі № 911/3616/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/3616/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Л.О. Рєпіна