Постанова № 38188254, 08.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.04.2014 справа №905/681/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л.суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О.При секретарі судового засідання: Пеленовій О.О. За участю представників сторін від позивача:не з'явився від відповідача: не з'явивсявід третьої особи: не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"на рішення господарського суду Донецької області від03 березня 2013р. у справі№ 905/681/14 (суддя Зекунов Е.В.) за позовом:Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6простягнення 24124 грн. 08 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. по справі № 905/681/14 (суддя Зекунов Е.В.) задоволено позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" суму страхового відшкодування у розмірі 24 124 (двадцять чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 08 коп.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги в є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", м.Донецьк, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що судом першої інстанції, при розгляді справи, зроблений хибний аналіз статей Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відносно застосування п. 36.4 ст.36 до договору добровільного страхування, оскільки дана норма на нього не розповсюджується і факт здійснення виплат не є узгодженим.

Крім того, апелянт посилається на те, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.11.2013р. визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення ОСОБА_6, який керуючи автомобілем "BMW X-1", державний реєстраційний НОМЕР_3, здійснив зіткнення з автомобілем "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Тоді як позивачем, за полісом обов'язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахований автомобіль "BMW X-1", державний реєстраційний НОМЕР_3. Отже, на думку скаржника, транспортний засіб вказаний в постанові має інший державний номер ніж той, який застрахований у відповідача.

До того ж, в апеляційній скарзі заявник зазначає, що у тексті оспорюваного рішення господарського суду є посилання на автомобіль "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, але згідно доданих до позову документів, державним номером застрахованого позивачем автомобіля є НОМЕР_1.

Позивач надав відзиву на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його задоволення та можливість розглядати справу без участі представника позивача, оскільки наявних матеріалів справи достатньо для прийняття рішення.

У судове засідання 08.04.2014р. відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Приймаючи до уваги те, що сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду скарги за їх відсутностю та за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на статтю 27 Закону України "Про страхування", яка передбачає, що до нього перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа має до відповідальної за заподіяний збиток особи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.02.2014р. прийняв вказаний позов до свого провадження та керуючись ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі у якості третьої особи громадянина ОСОБА_6

28.02.2014р. до канцелярії господарського суду надійшли заперечення позивача на відзив, у яких він зменшив позовні вимоги на розмір узгодженої франшизи за полісом № АВ/4358805, просив стягнути з відповідача 24124 грн. 08 коп. Зазначені уточнення прийняті господарським судом і позов розглянутий з їх врахуванням.

При розгляді справи господарським судом встановлено, що 31 жовтня 2013 року у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "BMW Х-1", державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6, та автомобіля "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.11.2013 року винним у вчиненні ДТП, яке сталося 31.10.2013р., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано ОСОБА_6, якого на підставі ст. 124 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.27).

Відповідно до ремонтної калькуляції системи "Audatex" №881ART від 04/05/2012р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає без ПДВ 27887,45 грн., з ПДВ 33452,94 грн.(а.с.21-25)

Згідно рахунку № ВДиС-0032183 від 02.11.13р. складеного ТОВ "Віді Автострада" - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає без ПДВ 20528,40 грн., з ПДВ 24634,08 грн. (а.с.28-29).

Заявою на виплату страхового відшкодування від 12.12.13 року страхувальник просив сплатити суму страхового відшкодування на рахунок СТО ТОВ "Віді Автострада" (а.с.23).

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 18.07.2013 року між ТДВ "СК "Віді-Страхування"(Страховик) та ТОВ "Віді-Лізинг" (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 007851 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 (а.с.7-19). Страховий платіж поділено на 4 періоди сплати по 3226,37 грн. кожна. Строк дії Договору з 19.07.2013р. по 18.07.2014р. (за умови дотримання строку сплати страхового платежу за кожний період страхування).

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору № 007851 добровільного страхування наземного транспорту, на підставі страхового акту № КР-007389 від 18.07.2013р., та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 24634 грн. 08 коп., яка була сплачена платіжним дорученням №50 від 09.01.2014р. на рахунок ТОВ "Віді Автострада" за ТОВ "Віді-Лізінг" (а.с.43).

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб водієм автомобіля "BMW Х-1", державний номер НОМЕР_3, застрахована ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" згідно полісу № АВ/4358805 діючому у період з 18.01.2013р. по 17.01.2014р., Зазначеним полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 510 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. Вказаний позов задоволений судом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" (в редакції чинній на час виникнення спору) передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Приписами ст. 993 зазначеного кодексу встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1191 вищенаведеного кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .

Матеріалами справи доведено, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнаний водій автомобіля "BMW Х-1", державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_6. Позивач, як страховик, відповідно до умов договору страхування та на підставі заяви страхувальника перерахував страхове відшкодування. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, дійсно є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу, який був застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Внаслідок укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованим ним автомобілем, отже відповідач стає відповідальною особою. Тобто, відповідач взяв на себе всю відповідальність, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну вказаним джерелом. І після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу. З огляду на те, що відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, він взяв на себе відповідальність за свого страхувальника. Тобто відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Так, після настання страхового випадку у потерпілого є можливість відшкодувати шкоду за рахунок заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. В даному випадку потерпілий отримав страхове відшкодування за рахунок Позивача па підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, а Позивач після виплати страхового відшкодування отримав право вимоги від потерпілої особи до осіб, відповідальних за збитки завдані винною особою. Отже, при зверненні з позовом позивач правомірно посилався на приписи статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Вартість фактично завданих збитків була повністю підтверджена позивачем. Полісом № АВ/4358805 передбачена виплата ПрАТ "УАСК АСКА" франшизи у сумі 510 грн. Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги з врахуванням узгодженої франшизи.

Посилання скаржника на невірне тлумачення судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також доводи щодо необґрунтованого перерахування позивачем страхувальнику податку на додану вартість в порушення вимог п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилань апелянта на помилкове зазначення державного реєстраційного номеру автомобіля "BMW Х-1", державний номер НОМЕР_3, то вони судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

В матеріалах господарської справи наявні копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення на підставі яких Голосіївським районним судом м. Києва винесено постанову про притягнення до відповідальності винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водія ОСОБА_6 Так, з наданих документів вбачається, що державним реєстраційним номером автомобіля "BMW Х-1", який спричинив ДТП є НОМЕР_3. Дійсно, в зазначеній постанові Голосіївським судом вказано державний реєстраційний номер автомобіля, як НОМЕР_3. Однак, з врахування матеріалів справи (місце ДТП, час, дані про іншій пошкоджений автомобіль,прізвище водіїв, тощо), судова колегія вважає це технічною опискою, яка не може призвести до скасування рішення щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист позивача до Голосіївського районного суду м. Києва про виправлення зазначеної технічної помилки.

Стосовно посилань апелянта на зазначення господарським судом невірного державного реєстраційного номеру автомобіля "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, то судова колегія апеляційного суду зазначає, що вказана описка є технічною помилкою, яка не може впливати на суть прийнятого рішення і може бути виправлена місцевим судом на підставі ст. 89 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. у справі №905/681/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. у справі № 905/681/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 7 прим:

1 прим. - у справу;

1 прим. - позивачу

1 прим. - відповідачу

1 прим. - третій особі

2 прим. - ДАГС;

1 прим. - ГСДО;