Постанова № 38188103, 08.04.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08 квітня 2014 року Справа № 814/513/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54058

доГоловного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 проскасування рішення від 08.07.2013 р. № 000008/04-21, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 8 липня 2013 р. № 000008/04-21.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив порядок проведення перевірки, а також заперечує сам факт правопорушення.

Відповідач позов не визнав, у запереченнях послався на те, що факт продажу неповнолітньому алкогольних напоїв доведено матеріалами перевірки (а. с. 20-21).

У судове засідання прибув тільки представник відповідача. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник відповідача, а позивач належним чином повідомлений про дату і час судового розгляду, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

11 червня 2013 р. співробітниками УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області виявлено факт реалізації алкогольних напоїв неповнолітній особі в ресторані позивача "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований на території аквапарку "Коблево" (а. с. 10). Протокол про адміністративне правопорушення № 1307000245 складено на ім'я ОСОБА_2, котрий і продав алкогольні напої неповнолітньому ОСОБА_3 (а. с. 24). До матеріалів про адміністративне правопорушення додано пояснення ОСОБА_2, в яких він заперечує факт продажу спиртного, а також пояснення самого неповнолітнього і двох свідків, які цей факт підтверджують (а. с. 24-26).

На підставі адміністративних матеріалів 8 липня 2013 р. відповідач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій № 000008/04-21, яким на позивача накладено штраф у розмірі 6800,00 грн. за продаж алкогольних напоїв неповнолітньому і 1700,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії (а. с. 8).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт продажу алкогольних напоїв неповнолітньому, однак судом досліджується також процедура прийняття рішення суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно ст. 41 п. 41.1. пп. 41.1.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи доходів і зборів є контролюючими органами.

Стаття 14 п. 14.1. пп. 14.1.39. ПК України визначає грошове зобов'язання, як суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.175. ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Стаття 116 п. 116.1. ПК України встановлює, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 58 п. 58.1. ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу …, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Системний аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що нарахована позивачу фінансова санкція, у розумінні ПК України, є податковим боргом, сплата якого контролюється відповідачем. Відповідно, для стягнення цього боргу, відповідач повинен був надіслати (вручити) позивачу податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку належним способом, в який повинен був діяти відповідач, було б прийняття ним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене вище, суд знаходить спірне рішення таким, що прийняте з порушенням норм ПК України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову позивач сплатила 10 відсотків розміру ставки судового збору - 182,70 грн. ( а. с. 2). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, в зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 1644,30 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 8 липня 2013 р. № 000008/04-21 скасувати.

3. Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судовий збір у сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

4. Стягнути з Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (ідентифікаційний код 38623177) судовий збір у сумі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз