Ухвала суду № 38187899, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17646/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс», товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2013 року №0000782201 та №0000792201,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Стіл Хоукс», товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2013 року №0000782201 та №0000792201 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 червня 2013 року по 13 червня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Компанія Еней» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Стіл Хоукс» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 14 червня 2013 року №74/22-205/31003085, в якому встановлено порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства у розмірі 292567,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року - 162790,00 грн., за 1 півріччя 2012 року - 292567,00 грн. (2 квартал 2012 року - 129777,00 грн.); порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 278643,00 грн., у тому числі за січень 2012 року - 65210,00 грн., за лютий 2012 року - 89827,00 грн., за травень 2012 року - 33333,00 грн., за червень 2012 року - 90264,00 грн.

На підставі акту перевірки №74/22-205/31003085 від 14 червня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2013 року №0000782201, згідно якого за порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 365709,00 грн., у тому числі 292567,00 грн. за основним платежем та 73142,00 грн. за штрафними (фінансовими) сакціями, та №0000792201, згідно якого за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 348293,00 грн., у тому числі 278634,00 грн. за основним платежем та 69659,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Стіл Хоукс» (продавець) укладено договір про надання послуг №030512, відповідно до умов якого продавець надає послугу з розробки дизайнів товарів. Місце надання послуг - офіс покупця (п.3.1). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо надання послуг з розробки дизайну сигаретних диспенсерів, податкова накладна, платіжне доручення (без відмітки банку) щодо перерахування грошових коштів на користь контрагента.

Крім того, на підтвердження придбання позивачем у ТОВ «Стіл Хоукс» полімерних наклейок для запальничок, упаковок для флешок, упаковок для кард-холдерів, упаковок для МР3-плеєрів, упаковок для навушників, кулькових ручок SA, масок «Winter» надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення (без відміток банку) щодо перерахування грошових коштів на користь контрагента.

На підтвердження взаємовідносин з «Технокомрезерв» позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №91 від 29 травня 2012 року, відповідно до якого позивачу надавались послуги з розробки та просування сайту для позивача (доповнення продукції, ціни, просування по ключовим словам: рекламні сувеніри, щоденники, флешки); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №100 від 26 червня 2012 року, відповідно до якого позивачу надавались послуги: зображення на 1080 шт. спілстопах ТМ; видаткові накладні на придбання упаковок для запальничок, а також податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення (без відміток банку) щодо перерахування грошових коштів на користь контрагента.

Також позивачем до матеріалів справи на підтвердження використання в господарській діяльності та подальшої реалізації придбаних товарів надано первинні документи (договори, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) щодо реалізації запальничок, флешок, спілстопів, масок «Winter», МР3-плеєрів, кулькових ручок SA, кард-холдерів.

З матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС №577/3/22-30-36482441 від 23 серпня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіл Хоукс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами в рамках формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період липень, серпень, листопад, грудень 2011 року, червень, липень 2012 року, та акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №231/22-8/36303038 від 21 січня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, з яких вбачається, що не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв» за період, що перевірявся, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст.22,185 Податкового кодексу України.

Крім того, доводи відповідача ґрунтуються на наявності обвинувального вироку Печерського районного суду м.Києва від 08 квітня 2013 року по кримінальній справі №1-567/12, який набрав законної сили та відповідно до якого ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності вчинене повторно). Згідно зазначеного вироку встановлено, що діяльність ОСОБА_2, який на своє ім'я зареєстрував ТОВ «Стіл Хоукс», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюються діяльність суб'єктів підприємництва, ОСОБА_2 не мав наміру здійснювати та не здійснював будь-яку діяльність, а також управління господарською діяльністю ТОВ «Стіл Хоукс», не організовував особисто чи через уповноважену ним особу ведення бухгалтерського та податкового обліку результатів господарської діяльності товариства, договорів та інших документів від імені товариства не підписував.

Також висновки відповідача ґрунтуються на наявності обвинувального вироку Голосіївського районного суду м.Києва від 25 вересня 2013 року по кримінальній справі №752/14820/13, який набрав законної сили та відповідно до якого ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності). Даним вироком встановлено, що діяльність ОСОБА_3, який на своє ім'я придбав ТОВ «Технокомрезерв», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюються діяльність суб'єктів підприємництва, ОСОБА_3 не здійснював управління господарською діяльністю ТОВ «Технокомрезерв», не організовував особисто чи через уповноважену ним особу ведення бухгалтерського та податкового обліку результатів господарської діяльності товариства, печатку товариства не отримував та в первинній фінансово-господарській документації не розписувався. При цьому, зазначеним вироком встановлено, що вищенаведені дії ОСОБА_3 дали змогу невстановленим слідством особам використовувати ТОВ «Технокомрезерв» для прикриття незаконної діяльності, що спрямовувалась на надання можливості формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що вироком Печерського районного суду м.Києва від 08 квітня 2013 року та вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 25 вересня 2013 року встановлено, відповідно, що ОСОБА_2, як директор ТОВ «Стіл Хоукс», та ОСОБА_3, як директор ТОВ «Технокомрезерв», з моменту реєстрації товариств жодних дій від імені даних товариств не вчиняли, договори не укладали, в актах не розписувались, надані до матеріалів справи первинні документи (договір, акти, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні) не дають можливості визначити особу, яка їх підписувала з боку ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Технокомрезерв», враховуючи, що зазначені товариства знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від імені цих товариств невстановленими особами оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій з боку цих контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на сайті, візуальне зображення якого у роздрукованому вигляді надано позивачем до матеріалів справи, відсутнє будь-яке посилання на розробника ТОВ «Технокомрезерв», а також не надано доказів щодо здійснення будь-яких заходів, направлених на просування сайту, зокрема, доповнення продукції, зазначеної на сайті, її ціни, просування по ключовим словам тощо.

Також надані матеріали відносно спілстопів (барних килимків), фото сигаретних диспенсерів, розроблених макетів продукції не містять жодних відміток контрагентів, які, за твердженням позивача, виробляли та поставляли йому зазначену продукцію. Надані позивачем матеріали щодо реалізації продукції іншим особам, самі по собі не є підтвердженням того, що ця продукції була позивачеві поставлена ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Стіл Хоукс», за наслідками правовідносин з якими і сформовано валові витрати та податковий кредит, а також відсутні докази щодо реалізації контрагентам-покупцям продукції з використанням полімерних наклейок та упаковок, що були поставлені вищезазначеними товариствами. Відсутні будь-які документальні підтвердження того, що контрагенти мали у своєму розпорядженні продукцію (виготовили самостійно, придбали в інших осіб чи виробника), відомості про яку містяться в первинних документах з позивачем.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагентів, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в договорі про надання послуг, актах надання послуг, податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03 липня 2013 року №0000782201 та №0000792201, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», надання товарів (послуг) позивачу та використання позивачем товарів та результатів отриманих послуг у власній господарській діяльності, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14 квітня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

В.П.Мельничук

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Грищенко Т.М.