Рішення № 38186931, 08.04.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/50/14-ц

Провадження № 2/307/328/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Мельник В.І при секретарі Гайдукова Н.А. з участю представника позивача ОСОБА_1, представника Бедевлянської сільської ради Рішко І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_3 до Бедевлянської сільської ради де треті особи Тячівська державна нотаріальна контора, Відділ державної реєстрації речових прав про визнання права власності на спадковий будинок.

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 пред'явила позов в суд про визнання за нею права власності на спадковий будинок АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що її батькам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при житті належав житловий будинок за АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько ОСОБА_4.

Її батько ОСОБА_4 за час свого життя склав їй заповіт на все своє майна, яким все своє майно заповів їй позивачці по справі.

Представник позивача в судовому засіданні ствердив ОСОБА_4 побудував будинок, але не зареєстрував його. Після його смерті єдиною спадкоємицею залишилась позивачка по справі. Оформлення спадкового будинку можливе тільки в судовому порядку. Просить суд визнати право власності на спадкове майно будинок АДРЕСА_1.

Представник Бедевлянської сільської ради в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю та пояснив ОСОБА_4 ще в 1960 роках побудував будинок, але не зареєстрував його в установленому законом порядку . Єдиним спадкоємцем залишились ОСОБА_3 вона і успадкувала будинок, проти заявлених вимог не заперечує.

Представник Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоч про час, місце розгляду справи належним чином був повідомлений, а тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Представник Відділу державної реєстрації речових прав в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоч про час, місце розгляду справи належним чином був повідомлений, а тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши представника позивача, представника Бедевлянської сільської ради, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до довідки № 2273 від 20 вересня 2013 року виданої Бедевлянською сільською радою стверджується, що згідно по господарської книги № 37 особовий рахунок НОМЕР_1 житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за померлим ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Також довідкою № 2871 від 20 вересня 2013 року виданою Бедевлянською сільською радою стверджується, що після смерті батька ОСОБА_3 дійсно являється єдиною спадкоємицею першої черги.

Свідоцтвом про смерть стверджується, що ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Свідоцтвом про смерть стверджується, що ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до заповіту ОСОБА_4 заповів все своє майна своїй доньці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Поняття майнового права визначено ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги.

Стаття 190 ЦК України встановлює, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Частина 5 статті 1268 ЦК України встановлює порядок прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не здійснив його державної реєстрації (ст.ст.1268, 1269, 1299 ЦК).

Відсутність державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця права, отримати право на її проведення.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Частиною 1 ст.182 ЦК встановлено, що "право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обов'язковій державній реєстрації". Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухомість, обтяження таких прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Крім того, відповідно до п.6 ст.3 вищевказаного закону - будь-які правочини щодо нерухомості укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього закону.

Таким чином, на даний час державна реєстрація права власності на нерухомість є обов'язковою умовою оборотоздатності такого майна, то є можливості особи, який вважає себе його власником, здійснювати будь-які угоди щодо майна, включаючи можливість зацікавлених осіб оформити спадщину. Якщо спадкодавець за життя не оформив право власності та/або не забезпечив його державну реєстрацію, це стає перешкодою для оформлення права на спадщину в загальному порядку.

В силу статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

01 березня 2013 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування. У зв'язку із цим було зроблено витяг із зазначеного узагальнення.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, ВССУ вказав: При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Статтею 1299 ЦК встановлено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Відсутність державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця права, отримати право на її проведення.

Зволікання з виконанням зобов'язань, передбачених частиною 1 статті 1297, частиною 1 статті 1299 ЦК України, по оформленню права на спадщину, у складі якого є нерухоме майно, або їх невиконання не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Саме до цього зводяться роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в пункті 27 постанов від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

Згідно з положеннями ст.ст.1217, 1218, 1261 ЦК України Попович Маряна Іванівна є єдиною особою, яка за законом має право на проведення державної реєстрації права власності.

Рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є право встановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України « Про власність » об'єктами права особистої власності можуть бути житлові будинки, квартири, предмети особистого користування й інші речі.

Відповідно до вимог ст. 49 Закону України « Про власність » володіння майном визначається правомірним, якщо зворотне не буде встановлено судом.

Позивач відповідно до ст. 1261 ЦК України в (ред. 2004 р.) відноситься до першої черги спадкоємців, інших спадкоємців на майно померлого ОСОБА_4 не має, що є доведеним та встановлено в судовому засіданні.

Про прийняття позивачкою ОСОБА_3 спадщини - спадкового будинку після смерті ОСОБА_4, свідчить та обставина, що вона у відповідності до ст. 1268 ч. 3 ЦК України в ред. 2004 р. фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, так як на час відкриття спадщини проживала у спадковому будинку де проживає і тепер.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї.

Відповідно до довідки № 2273 виданої Бедевлянською сільскою радою20 вересня 2013 року будинок АДРЕСА_1 побудований в 1960 році та відповідно до облікових книг зареєстрований за ОСОБА_4 За вказаним будинок зареєстрована земельна ділянка площею 0,25 га .

Як вбачається з довідки виданої Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації 19 березня 2014 року станом на 31 грудня 2012 року право власності на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

За таких обставин суд вважає що позов слід задовольнити.

На основі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 215, 213 ЦПК України, ст. ст. 376 ч.3, 1233-1235, 1261, 1268 ч.3 ЦК України,

РІШИВ

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності в цілому на спадковий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

На рішення може бути подана апеляція в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з моменту проголошення, через Тячівський районний суд, а сторонам які брали участь в розгляді справи але не були присутні під час проголошення рішення у той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Тячівського районного суду. В.І.Мельник