Рішення № 38186401, 09.04.2014, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/938/14-ц

2/357/1131/14

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 13.02.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого їй надано кредит в сумі 59044 дол. США з метою придбання нерухомого майна на строк до 11.02.2033 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,99 % річних, позичальник зобов'язувалася погашати своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками, але своїх зобов'язань не виконала, станом на 03.12.2013 року сума заборгованості за кредитом з врахуванням заборгованості за тілом кредиту, за відсотками, пенею, штрафом становить 98334,14 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ /799,30 грн. за 100 дол. США/ 785 984 грн.78 коп. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_2 13.02.2008 року укладено договір поруки, згідно якого він як поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання позичальником умов кредитного договору в повному обсязі, в разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають як солідарні боржники. А тому позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно вказану суму боргу та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнав, пояснив, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті сторони виходили із курсу долара США- 5 грн. і ніхто не міг передбачити стрімке підвищення курсу долара США майже удвічі, подальше виконання кредитного договору є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин-принципу справедливості, оскільки умови кредитного договору є несправедливими в частині надання кредиту, його погашення у доларах США, що є способом зловживання правом, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України позивач перекладає виключно на відповідача, в зв'язку з цим відповідач неодноразово зверталася до банку з приводу розстрочки заборгованості, надання їй кредитних канікул, жодних пропозицій на це від позивача вона не отримувала, крім того, ціна позову позивачем визначена невірно та необґрунтована, а нарахування одночасно штрафу і пені за умовами кредитного договору є притягненням відповідача до одного виду юридичної відповідальності за одне і те ж саме порушення, що прямо суперечить ст.61 Конституції України.

Представник ОСОБА_2 позов також не визнав, пояснив, що згідно умов договору поруки кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язань за кредитним договором при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконання зобов'язань, жодних повідомлень або письмової вимоги від позивача відповідач не отримував, також у договорі поруки встановлено, що поручитель у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору поруки, відповідає перед позивачем у розмірі пені /подвійної облікової ставки НБУ за кожен день заборгованості/, а тому пред'явлення до відповідача вимог про стягнення всієї суми боргу за кредитним договором є необґрунтованим.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 13.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 104/П/33/2008/840 на строк до 11.02.2033 року, згідно якого позичальнику було надано кредит у розмірі 59044 дол. США для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу про придбання у власність нерухомого майна, а позичальник зобов'язувалася використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно погашати заборгованість по кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом, що стверджується копією цього кредитного договору /а.с.7-11 /.

Умовами договору передбачено, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка -12,99 % річних /п.1.3.1 договору/.

Як вбачається з копії кредитного договору, цей договір підписано представником банку та позичальником, що свідчить про те, що позичальник з умовами договору була ознайомлена, повністю погодилася з ними при підписанні договору.

Згідно п.5.2 кредитного договору у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.3.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Також у разі порушення позичальником вимог п.4.3 цього договору /щодо укладення договору іпотеки, укладення щорічно договору страхування нерухомого майна та ін./, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, за кожен випадок /п.5.3 договору/.

Вказаним кредитним договором передбачено умови повернення кредиту, а саме: згідно п.3.3 цього договору позичальник повертає кредит шляхом сплати щомісячної суми мінімально необхідного платежу, що складає 673,46 дол. США, безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на відповідний поточний рахунок у валюті кредиту.

Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту щомісячно до 10 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця.

В судовому засіданні також встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено 13.02.2008 року договір поруки, на підставі якого поручитель поручається перед кредитором відповідати за належне виконання боржником її боргових зобов'язань за кредитним договором, в тому числі: повернути до 11.02.2033 року кредит у сумі 59044 дол. США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,99 % річних; сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції /штраф, пеня/, що слідує з копії договору поруки /а.с.14 /.

Згідно п.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань повністю /чи у будь-якій його частині/ як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

В п.1.5 цього договору обумовлено наступне: поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2011 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в зв'язку зі зміною найменування юридичної особи, що слідує з копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи /а.с.25-26/.

А згідно п.1.2 Статуту ПАТ КБ «Надра» /нова редакція/, ПАТ КБ «Надра» є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Надра», створеного відповідно до рішення засновників згідно установчого договору від 23.12.1993 року, який був реорганізований шляхом перетворення КБ «Надра» з товариства з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство, зареєстрованого Національним банком України 26.10.1993 року, реєстраційний № 205, що стверджується випискою зі Статуту банку /а.с.27-28/.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім вищенаведених правових норм, умовами кредитного договору також передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового виконання боргових зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору /п.4.2.4 договору/.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників /солідарних боржників/ кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

За ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу /регрес/ до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

З розрахунку заборгованості, який надано позивачем /а.с.12-13/, вбачається, що позичальником порушено умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, оскільки останні платежі на погашення кредиту сплачувалися 26.09.2011 року.

Так, станом на 03.12.2013 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить: 58055,90 дол.США -непогашений кредит, 30439,28 дол.США-сума несплачених відсотків за користування кредитом, 3934,56 дол.США- пеня за прострочення виконання зобов'язань, 5904,40 дол. США- штраф згідно п. 5.3 кредитного договору, всього 98334,14 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку /7,993000 грн./ складає 785 984 грн. 78 коп.

За ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Представник позивача просив суд стягнути з відповідачів заборгованість саме в гривневому еквіваленті.

Таким чином, вимоги позивача щодо дострокового стягнення солідарно з обох відповідачів, як позичальника та поручителя, заборгованості за кредитним договором суд вважає обґрунтованими, оскільки позичальником були порушені умови кредитного договору.

Також згідно п.7.3 кредитного договору, сторони керуючись ст. 259 ЦК України дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

В п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» /зі змінами/ роз'яснено, зокрема, що банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку / Закон України «Про банки і банківську діяльність/ банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ КБ «Надра» видано НБУ банківську ліцензію за № 21 та дозвіл № 21-2 на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що стверджується копіями цих документів /а.с.81-82/.

Отже, вказаний вище кредит в іноземній валюті надано відповідачці ОСОБА_1 правомірно.

При вирішенні спору судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_1 стосовно того, що умови кредитного договору є несправедливими в частині надання кредиту, його погашення у доларах США, що є способом зловживання правом, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України позивач перекладає виключно на відповідача, в зв'язку з цим відповідач неодноразово зверталася до банку з приводу розстрочки заборгованості, надання їй кредитних канікул, жодних пропозицій на це від позивача вона не отримувала.

Так, в п.16 вказаної вище Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року N 5 зазначається, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року N 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 на вказані обставини не посилався, крім того, як вказано вище, при підписанні кредитного договору позичальник мала можливість ознайомитися з усіма умовами цього договору, а своїм підписом на договорі вона підтвердила свою згоду з умовами кредитування, які викладені в кредитному договорі.

Представник ОСОБА_1 також посилався на те, що відповідач неодноразово зверталася до банку з приводу розстрочки заборгованості, надання їй кредитних канікул, жодних пропозицій на це від позивача вона не отримувала, але жодних доказів на обґрунтування цих тверджень представником відповідача суду не надано.

Тоді як умовами кредитного договору передбачено можливість для позичальника скористатися відстрочкою платежів, що передбачено п.п.4.4.2, 4.4.3 договору, але виявлення потреби позичальника в наданні банком відстрочки платежів, вважається надання останнім відповідної заяви з зазначенням бажаного строку дії відстрочки /п.4.4.4 кредитного договору/, крім того, згідно п.4.4.5 договору скористатися відстрочками можливо тільки у разі відсутності поточної простроченої заборгованості.

Необгрунтованими суд вважає і посилання представника ОСОБА_1 на те, що позивачем невірно визначено ціну позову, невірно проведено розрахунок заборгованості.

Так, сам представник відповідача не надає до суду іншого розрахунку, який, на його думку, є правильним, а судом приймається до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки його проведено відповідно до умов кредитного договору, в розрахунку відображено проведені позичальником платежі, вказано розмір процентної ставки, який не змінювався, зазначено розмір заборгованості по кредиту по кожному періоду, розрахунок пені проведено за останній рік, протягом якого курс долара не змінювався, розрахунок штрафу проведено у розмірі 10 % від суми кредиту, що відповідає умовам кредитного договору, на що було вказано вище.

Щодо подвійної юридичної відповідальності позичальника у вигляді штрафу і пені, на що посилався представник ОСОБА_1, що суд враховує наступні обставини.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з умов кредитного договору, пеня нараховується за прострочення сплати мінімально необхідного платежу, а штраф- за інші порушення умов кредитного договору, на що вказувалося вище в рішенні.

Отже, відповідальність у вигляді штрафу та пені, які є різновидами неустойки, має місце в даному випадку не за одне й те саме порушення, а за різні порушення умов договору, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2013 року, копію якої надано суду представником позивача /а.с.83-86/.

Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_2 посилався на те, що згідно умов договору поруки кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язань за кредитним договором при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконання зобов'язань, жодних повідомлень або письмової вимоги від позивача відповідач не отримував, також у договорі поруки встановлено, що поручитель у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору поруки, відповідає перед позивачем у розмірі пені /подвійної облікової ставки НБУ за кожен день заборгованості/, а тому пред'явлення до відповідача вимог про стягнення всієї суми боргу за кредитним договором є необґрунтованим.

В п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року N 5 роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Кредитор звернувся з даним позовом до суду 29.01.2014 року, поручитель про час розгляду справи повідомлений, має право висувати в судовому засіданні всі заперечення проти вимог стягувача.

А щодо обсягу відповідальності поручителя, то згідно умов договору поруки /п.1.1/ поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник за кредитним договором.

А відповідальність поручителя у вигляді пені від загальної суми заборгованості позичальника по кредитному договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення з дня виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість позичальника згідно з п.3.1 договору поруки, передбачена за невиконання або неналежне виконання поручителем взятих на себе зобов'язань за договором поруки, а договором поруки визначено обов'язок поручителя виконати зобов'язання не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов'язань; своєчасно сповістити кредитора про зміну своєї адреси та ін.

Отже, саме за невиконання цих зобов'язань, на які вказано в договорі поруки, передбачена додаткова відповідальність поручителя, яка ніяким чином не впливає на обсяг відповідальності поручителя, як солідарного боржника за кредитним договором.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 785 984 грн.78 коп. заборгованості за кредитом.

На підставі ст.ст.79,88 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачів належить стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 3441 грн.00 коп. - порівну з кожного, тобто, за ставками, які діяли до 01.01.2014 року, оскільки позовну заяву з документами для відправлення до суду було здано на поштове відділення в грудні 2013 року, про що свідчить поштовий штамп на конверті /а.с. 32/.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 533, 543, 544, 549, 610, 611, 1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст.10,60,79,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 785 984 грн.78 коп. та судовий збір по 1720 грн.50 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя А. М. Дмитренко