Ухвала суду № 38185798, 10.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Н.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року справа №437/18931/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Старосуда М.І.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 10 лютого 2014 року у справі № 437/18931/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, Кам'янобрідської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_2 13.12.2013 року звернулася до суду з позовом до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, Кам'янобрідської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила: поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав з 10.06.2013 року, порушений з поважних причин; визнати неправомірними дії Департаменуут з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 10.06.2013 року до 10.04.2016 року з урахуванням проведених виплат (а. с. 3-6).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 10 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за період з 10.06.2013 року до 12.06.2013 року включно залишено без розгляду (а. с. 41, 42). Ухвала не оскаржена.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 10 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років; зобов'язано Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 13.06.2013 року до 10.02.2014 року з урахуванням проведених виплат. Стягнуто з місцевого бюджету Луганської міської ради на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у сумі 69,00 грн. (а. с. 43-48)

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального закону та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 50, 51).

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснений в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).

Згідно витягу з наказу Луганської міської багатопрофільної лікарні №7 від 10.06.2013 року № 49-кв ОСОБА_2 - сестрі медичній ( палатній) кардіологічного відділення №1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10 червня 2013 року до 10.04.2014 року включно (а. с. 15).

Відповідно до довідки Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради Кам'янобрідське управління соціального захисту населення від 11.11.2013 року № 2613 ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Кам'янобрідському УСЗН ДПП СЗН та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працюючим жінкам за період з квітня 2013 року листопада 2013 року у розмірі 130 грн. (а. с. 14).

29.10.2013 року позивач звернулася до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради з заявою про донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до трьох років, оскільки розмір отримуваної допомоги є меншим, ніж визначено законом (а. с. 11, 12).

12.11.2013 року листом №01-18-13/6795/19-13 Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради повідомив ОСОБА_2 про відсутність правових підстав для донарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з прожиткового мінімуму (а. с. 13).

Спірним у справі є розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку отримувала позивач, як застрахована особа.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон N 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ( Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону N 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону N 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону N 2811-XII та Закону N 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону N 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону N 2240-III було виключено статті 40 - 44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону N 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону N 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону N 2240-III.

Пунктом 2 розділу III Закону N 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення N 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону N 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону N 2811-XII.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 N 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон N 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону N 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року N 1751 саме на виконання Закону N 2811-XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону N 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону N 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону N 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік», або будь-якими іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Оскільки у цій справі спір виник щодо виплати допомоги з 13.06.2013 року до 10.02.2014 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді регулюються нормами спеціального Закону (яким є Закон N 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення в межах доводів апеляційної скарги. В решті постанова суду не оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 10 лютого 2014 року у справі № 437/18931/13-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, Кам'янобрідської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді А.В. Гайдар

М.І. Старосуд