Рішення № 38185738, 08.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.2014 Справа № 905/1056/14

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь”, Донецька обл., Добропільський район, с. Новоукраїнка

про: стягнення заборгованості у сумі 66908,06 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Атем”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь”, Донецька обл., Добропільський район, с. Новоукраїнка про стягнення заборгованості у сумі 66908,06 грн. а саме 58469,76 грн. основного боргу, пеню у розмірі 3895,85 грн., 3% річних у сумі 4405,95 грн., індекс інфляції в розмірі 136,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання продукції № 010110 від 02.01.2010 р., додаткових угод №1 від 30.12.2010 р., №2 від 30.12.2011 р. до договору № 010110 від 02.01.2010 р., договір про переведення боргу від 31.08.2012 р., видаткові накладні № 3931 від 22.06.2012 р., № 00008613 від 22.07.2011 р., претензію № 131224/6 від 24.12.2013 р.

04.03.2014 р. через канцелярію суду позивач повідомив, що сума заборгованості за накладною № 00008613 від 22.07.2011 р. з урахуванням часткових проплат становить 26932,80 грн., за накладною № 3931 від 22.06.2012 р. сума заборгованості становить 31536,96 грн.

17.03.2014 р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про зупинення провадження по справі у зв’язку з наявністю у провадженні господарського суду Донецької області справи № 905/1629/14 між тими ж сторонами про визнання недійсним договір про переведення боргу від 31.08.2012 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.03.2014 р. матеріали справи № 905/1056/14 передані на розгляд судді Я.О. Левшиної.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 31.03.2014 р. у зв’язку з виходом з відпустки судді Бойко І.А., справу №905/1056/14 передано на розгляд судді Бойко І.А.

04.04.2014 р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про проведення судового розгляду 08.04.2014 р. без участі представника відповідача у зв’язку з перебуванням представників у відрядженні та про зупинення провадження по справі.

08.04.2014 р. через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення. Просив відмовити в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження по справі та провести розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши заяву Відповідача про зупинення провадження по справі, господарський суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки Відповідачем не доведено суду належних обставин, які зумовили б потребу для зупинення провадження у справі, також підстави які зазначає відповідач у клопотанні не пов'язані зі спором в рамках даної справи. Враховуючи викладене, суд відхиляє вказане клопотання як необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

02.01.2010 р. між товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” (Постачальник) та закритим акціонерним товариством «Золотий Колодязь» (Покупець) був укладений договір постачання продукції № 010110 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язується виготовити та поставити, а покупець прийняти і оплатити двохкомпонентні ковпачки для ПЕТ пляшок, надалі товар, на умовах, зазначених у цьому договорі. Означений договір підписаний та засвідчений печатками сторін без заперечень.

Додатковими угодами №1 від 30.12.2010 р., №2 від 30.12.2011 р. до договору № 010110 від 02.01.2010 р. продовжено строк дії договору до 31.12.2011 р., до 31.12.2012 р. відповідно.

Додатковою угодою №2 від 24.06.2011 р. до договору № 010110 від 02.01.2010 р. сторони дійшли згоди в зв’язку з реорганізацією ЗАТ «Золотий Колодязь» шляхом перетворення та перейменування в ТОВ “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь”, змінити в тексті договору та додатків до нього найменування покупця з ЗАТ «Золотий Колодязь» на ТОВ “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь”.

За умов п. 2.4. договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється на протязі 14 календарних днів після її відвантаження, шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок постачальника на підставі рахунку.

Товар постачається на умовах «DDPсклад покупця» Інкотермс 2000 тощо (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.4. договору разом із товаром постачальник передає покупцю наступні документи:

- податкову накладну,

- сертифікат якості,

- рахунок-фактуру,

- видаткову накладну.

На виконання умов договору постачання продукції № 010110 від 02.01.2010 р. позивач поставив ТОВ “Завод мінеральних вод “Золотий Колодязь” товар згідно до видаткових накладних видаткові накладні № 3931 від 22.06.2012 р., № 00008613 від 22.07.2011 р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Факт поставки товару та, відповідно, факт його прийняття з боку ТОВ “Завод мінеральних вод “Золотий Колодязь” підтверджується відмітками та печатками підприємства про отримання товару на вищезазначених накладних.

Загальна сума заборгованості на час розгляду справи за означеними накладними становить 58469,76 грн.

31.08.2012 р. між товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод мінеральних вод “Золотий Колодязь” (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь” (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу (надалі договір2), відповідно до якого первісний боржник передає новому боржнику, а новий боржник приймає борг первісного боржника, який виник на підставі договору постачання продукції № 010110 від 02.01.2010 р., укладеного між кредитором та первісним боржником. Означений договір підписаний та засвідчений печатками сторін без заперечень.

Згідно п. 1.2. договору2 Сума боргу, яку за даним договором переводить первісний боржник новому боржнику становить - 58 469,76 грн.

За умов п. 1.3. договору2 з моменту набуття чинності даного договору новий боржник є боржником по зобов'язанню на суму 58 469,76 грн., яке виникло на підставі договору постачання продукції № 010110/ЗК від 02.01.2010 р., укладеного між первісним боржником та кредитором.

Умовами п. 3.2. договору2 визначено, що новий боржник зобов’язаний виконати зобов'язання перед Кредитором на умовах, визначених у договорі постачання продукції № 010110/ЗК від 02.01.2010 р.

Згідно п. 5.1. догвоору2, він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання Новим боржником своїх зобов'язань перед Кредитором.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань з оплати товару за договором постачання продукції № 010110 від 02.01.2010 р., позивач звернувся до ТОВ “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь” з претензією № 131224/6 від 24.12.2013 р.

В матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачем грошових коштів для погашення заборгованість за спірним договором.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та ТОВ “Завод мінеральних вод “Золотий Колодязь”, є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Як вже зазначалось вище, за договором про переведення боргу від 31.08.2012 р. ТОВ “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь” як новий боржник прийняв борг первісного боржника, який виник на підставі договору постачання продукції № 010110 від 02.01.2010 р. на суму 58 469,76 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про переведення боргу від 31.08.2012 р. не виконав, заборгованість у розмірі 58 469,76 грн. на час судового розгляду не оплатив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4405,95 грн., індексу інфляції в розмірі 136,50 грн. згідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Заявлений до стягнення розмір 3% річних у сумі 4405,95 грн. за період з 06.08.2011 р по 15.01.2014 р. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Заявлені до стягнення розміри інфляційні втрати у розмірі 136,50 грн. за період з серпня 2011 р. по січень 2014 р. розраховану на суми боргу з урахуванням проведених часткових оплат, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 3895,85 грн. відповідно до п. 6.1. договору.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (п.1 ст. 548 ЦК України). Положення наведеної норми конкретизовані у разі визначення предметом неустойки грошової суми у ст. 551 ЦК України. Так, частиною першою ст. 551 ЦК України визначено, що розмір такої неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами розділу VІІ договору купівлі-продажу шин №4-Т від 21.07.2011р. передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за наведеним договором.

Згідно п. 4.1. договору про переведення боргу від 31.08.2012 р. у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов’язання є його невиконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

Згідно умов п. п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору2 передбачено відповідальність нового боржника – відповідача згідно до чинного законодавства. Проте, у відповідному розділі Договору відсутній пункт в якому сторонами врегульовано відповідальність нового боржника (відповідача) за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за наведеним договором у вигляді пені.

Згідно з п. 2 постанови пленуму від 17.12. 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов’язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З наведеного вбачається, що у разі, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пеня стягненню не підлягає.

Таким чином, позивачем безпідставно заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 3895,85 грн.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 3895,85 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 512, 516, 520, 526, 530, 548, 549, 551, 625, 626, 627, 655, 692 , п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь”, Донецька обл., Добропільський район, с. Новоукраїнка про про стягнення заборгованості у сумі 66908,06 грн. а саме 58469,76 грн. основного боргу, пеню у розмірі 3895,85 грн., 3% річних у сумі 4405,95 грн., індекс інфляції в розмірі 136,50 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод мінеральних вод та напоїв “Золотий Колодязь” (85012, Донецька обл., Добропільський район, с. Новоукраїнка, вул. Мінеральна, 1, код ЄДРПОУ 37802956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 19, код ЄДРПОУ 21643937) заборгованість у розмірі 58469,76 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 4405,95 грн., індекс інфляції в розмірі 136,50 грн., судовий збір у розмірі 1720,61 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 3895,85 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко