Постанова № 38185711, 09.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року № 813/1217/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

за участю представника позивача Голубовського М.М. представника відповідача Іванейко Я.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лікар Айболить» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лікар Айболить» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій щодо складення акту № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Лікар Айболить». В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача по складанню такого акта є незаконними, оскільки ґрунтуються на висновках перевіряючого органу щодо відсутності позивача за місцезнаходженням, які не відповідають дійсності. Зазначено, що в цьому акті відповідач дійшов висновку про порушення підприємством норм податкового законодавства за відсутності законних підстав та відсутності у перевіряючого відповідних повноважень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що дії відповідача щодо складання акту від 25.01.2014 року зумовили негативні правові наслідки для позивача, які полягають, зокрема у позбавленні позивача права на податковий кредит. Оскільки на підставі цього акту без винесення будь-яких податкових повідомлень-рішень, без узгодження податкових зобов'язань, відповідачем здійснено коригування даних позивача в інформаційній системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Зазначив, що на підставі направлення на перевірку державним ревізором-інспектором здійснені відповідні заходи з метою проведення перевірки підприємства. Однак, за наслідком здійснення виходу за фактичною адресою підприємства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що підприємство та його посадові особи за вказаною адресою не знаходяться. Внаслідок чого складено акт довільної форми щодо не встановлення місцезнаходження платника податків. В свою чергу відповідь про встановлення фактичної адреси контролюючим органом було отримано вже після складення акту 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року. Вказав, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами ДПС зустрічних звірок передбачено, що у випадку встановлення відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що й було зроблено ДПІ. Зазначив, що контролюючий орган діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Позивачем не надано належних доказів того, які саме його права порушені відповідачем під час складення акту та які підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на підставі наказу № 15 від 10 січня 2014 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Лікар Айболить» з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» за грудень 2011 року; ТзОВ «Торгова Компанія Універсальна» за жовтень 2012 року та їх вплив на формування доходів та витрат за відповідні періоди, головному державному ревізору-інспектору відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Романчуку О.О. видано направлення № 7 від 10 січня 2014 року.

У матеріалах справи наявний акт № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Лікар Айболить» з якого вбачається, що відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та п.4.4 Наказу ДПА України від 22.04.2011 року № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», на підставі направлення на перевірку № 7 від 10.01.2014 року ревізором-інспектором здійснено відповідні заходи з метою проведення перевірки ПП «Лікар Айболить». Здійснено вихід за фактичною адресою підприємства м. Львів, вул. Мазепи, 4/57 (вул. Богдана Котика, 7/308) за результатами чого встановлено, що за вищезазначеною адресою ПП «Лікар Айболить» та його посадові особи не знаходяться. Листом від 11.01.2014 року № 254/22-11 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова до ГОВ ДПІ у Сихівському районі м. Львова скеровано матеріали на встановлення місцезнаходження платника. Заходи щодо проведення зустрічної звірки проведено за адресою ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. За висновками вказаного акту встановлено завищення податкового кредиту, доходів та витрат позивача.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Статтею 16 ПК України встановлено обов'язки платника податків, до яких віднесено, зокрема: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України (пп. 16.1.1), повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації) (пп. 16.1.10) та повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця (пп. 16.1.11).

Зазначені вище норми вказують на те, що поняття податкова адреса юридичної особи та адреса її місця знаходження є різними поняттями.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно договорів оренди та актів прийому-передачі приміщення, складених між ПП «Лікар Айболить» та ТзОВ «Центральна Консалтингова Компанія», позивач орендує офіс та складське приміщення у ТзОВ «Центральна Консалтингова Компанія», які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301 (Сихівський район).

03 вересня 2012 року ПП «Лікар Айболить» скеровано до ДПІ у Сихівському районі м. Львова та ДПІ у Шевченківському районі м.Львова повідомлення форми № 20-ОПП (аркуші справи 6, 7), у якому вказано про зміну місцезнаходження підприємства - м. Львів, вул. Зелена, 301.

Отже, платником податків - ПП «Лікар Айболить» виконано обов'язок, передбачений статтею 16 ПК України.

Про те що контролюючому органу відоме місцезнаходження ПП «Лікар Айболить» вказує витяг з акту № 118/39/22-1/33420120 від 14.03.2013 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки підприємства за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301, який складений ДПІ у Шевченківському районі. (аркуші справи 8-9).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Зазначена норма вказує, що документальна перевірка повинна проводитись не за податковою адресою юридичної особи, а за адресою її місця знаходження. У даному випадку документальна виїзна перевірка ПП «Лікар Айболить» повинна проводитись за адресою м. Львів, вул. Зелена 301.

Однак, як свідчить акт № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року ревізором інспектором було здійснено вихід за податковою адресою підприємства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців (м.Львів, вул. Мазепи, 4/57), що не відповідає положенням пункту 75.1 статті 75 ПК України.

В свою чергу маючи в розпорядженні відомості про адресу місця знаходження ПП «Лікар Айболить», ревізором-інспектором ДПІ у Шевченківському районі м. Львова листом від 11.01.2014 року № 254/22-11 до ГОВ ДПІ у Сихівському районі м. Львова скеровано матеріали на встановлення місцезнаходження платника.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 213 від 14 квітня 2011 року затверджено Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків.

Пунктом 1.8 Методичних рекомендацій передбачено алгоритм дій податкового органу у випадку встановлення відсутності платника податків чи його посадових осіб за адресою місця знаходження.

Так, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників). Акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу ДПС, за формою згідно з додатком 3 до Методичних рекомендацій (додається). Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу ДПС. В акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації та номер акта, який складається із порядкового номера Спеціального журналу реєстрації актів, коду структурного підрозділу, що його склав, та коду за ЄДРПОУ платника податків (реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи або номера та серії паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДПС і мають відмітку у паспорті)). При цьому підрозділом органу ДПС, який встановив відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), не пізніше наступного робочого дня після складання цього акта передається підрозділу податкової міліції органу ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, запит на встановлення місцезнаходження платника податків. Крім того, відповідними структурними підрозділами вживаються інші заходи, передбачені актами ДПС України щодо порядку взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС з питань реєстрації та обліку платників податків, а також щодо порядку організації взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів ДПС для встановлення місцезнаходження платників податків.

При цьому зміст акту про неможливість проведення перевірки повинен обмежуватися констатацією факту незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням.

З матеріалів справи судом встановлено, що 10 січня 2014 року ревізорами-інспекторами складено акт № 9 обстеження юридичної (фактичної) адреси платника, з якого вбачається, що 10 січня 2014 року о 17:30 год. (п'ятниця) було здійснено вихід за юридичною адресою ПП «Лікар Айболить» з метою вручення копії наказу від 10 січня 2014 року № 15 та ознайомленням з направленням на перевірку від 10 січня 2014 року № 7 та при виході за юридичною адресою та фактичною адресою ПП «Лікар Айболить» встановлено, що посадові особи за даною адресою відсутні.

З вказаного акту вбачається, що ні наказ, ні направлення посадові особи юридичної особи не отримали, а отже, відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, у контролюючого органу не виникло право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Як зазначив представник відповідача, лише 07 лютого 2014 року відповідачем отримано відповідь від ДПІ у Сихівському районі м.Львова № 380/07-40, якою встановлено адресу фактичного перебування ПП «Лікар Айболить», а саме м. Львів, вул. Зелена, 301, тобто уже після складення акту № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року.

Пунктом 5.4 листа Державної податкової адміністрації України № 11892/7/23-4017/345 від 27.04.2011 року передбачено, що у разі коли при організації документальної виїзної планової чи позапланової перевірки встановлено відсутність платника податків (його посадових осіб) за місцезнаходженням або, якщо платник відмовляється від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або неможливо розпочати перевірку, працівниками, що очолюють перевірку, на бланку органу ДПС вищого рівня складаються відповідні акти, які реєструються у Спеціальному журналі реєстрації актів цього органу. Копії зазначених актів, а також запити (повідомлення) та матеріали передаються відповідним підрозділам органу ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, для вжиття ними необхідних заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, прийняття рішення про застосування адміністративного арешту активів такого платника податків та інших, а також інформування про їх результати працівників органу ДПС вищого рівня, що очолюють перевірку. Отже, перевірка не здійснюється.

Так, відповідно до вимог пункту 1.8 Методичних рекомендацій, якщо контролюючим органом було б встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), то він повинен скласти акт щодо не встановлення місцезнаходження платника податків.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що працівниками податкового органу складався акт щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників)відповідно до пункту 1.8 Методичних рекомендацій.

Відповідач у зв'язку з неможливістю встановлення місцезнаходження позивача, склав акт з назвою «про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та здійснив зустрічну звірку на підставі пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та п.4.4 Наказу ДПА України від 22.04.2011 року № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», як це зазначено в акті № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року.

Однак жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено вчинення таких дій відповідачем.

На обґрунтування правомірності проведення зустрічної звірки позивача, відповідачем долучено лист № /10/22-1 від 10.01.2014 року про представлення документів підприємством по взаємовідносинах з ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТзОВ «Торгова Компанія Універсальна», у зв'язку з проведенням позапланової документальної перевірки ПП «Лікар Айболить». На підтвердження скерування листа відповідачем надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого судом встановлено, що вказаний лист подано до поштового відділення 31.01.2014 року та вручено уповноваженій особі лише у лютому 2014 року.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктом 4.4 Наказу ДПА України від 22.04.2011 року № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям із обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або відсутності посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше 2-х робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Так, як зазначив відповідач пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами ДПС зустрічних звірок передбачено, що у випадку встановлення суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Однак, як свідчить акт № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року, такий складений про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Лікар Айболить» про проведення якої видано направлення № 7 від 10 січня 2014 року, а не зустрічної звірки. Отже, такий акт складений не у зв'язку з проведенням зустрічної звірки, тому положення пункту 73.5 статті 73 ПК України та пункту 4.4 Методичних рекомендацій до вказаних правовідносин не застосовуються.

Згідно з відповіддю ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області № 4982/13-07-22-10 від 04.04.2014 року до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України внесено дані про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Лікар Айболить» шляхом відображення в ній акта від 25.01.2014 року № 30/6/22-11/33420120 та до вказаної системи на підставі цього акта внесено зміни в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача.

Як вбачається з акту № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Лікар Айболить» щодо правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» за грудень 2011 року; ТзОВ «Торгова Компанія Універсальна» за жовтень 2012 року та їх вплив на формування доходів та витрат за відповідні періоди, такий складений у зв'язку з відсутність підприємства та його посадових осіб за адресою місця знаходження.

Нормами права не передбачено право податкового органу у разі відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням складати акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки, аналізувати господарську діяльність юридичної особи та вносити коригування до її податкової звітності на підставі вищевказаного акту «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Отже, відповідач своїми діями щодо складення акту № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Лікар Айболить» порушив права та законні інтереси останнього, оскільки такий акт не був формою фіксації податкової інформації, яка використовується податковими органами, а став підставою внесення змін в інформаційну систему «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Оскільки за наслідками складення акту № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року позивачеві жодних донарахувань грошових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням (та, відповідно, їх узгодження) здійснено не було, суд вважає протиправними дії відповідача щодо внесення змін в інформаційну систему «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

В силу приписів чинного законодавства України протиправні дії не можуть породжувати будь-які правомірні наслідки. Також не може вважатися правомірною, законною та достовірною інформація та дані, що містяться в таких документах.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Оскаржувані дії не відповідають зазначеним у частині 3 статті 2 КАС України вимогам, оскільки є необґрунтованими, вчиненими не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лікар Айболить» 73,08 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області щодо складення акту № 30/6/22-11/33420120 від 25.01.2014 року про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Лікар Айболить».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лікар Айболить» 73,08 грн. ( сімдесят три гривні 08 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська