Ухвала суду № 38185265, 03.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4160/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Курка О.П., Совгири Д.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.10.2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2, який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як пенсіонер Міністерства оборони, пенсія якому призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", укладено договір № 207-А про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою (надалі - Договір картрахунку).

ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсіонер, ОСОБА_2 - помер.

10.04.2013 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено виплату допомоги на поховання у розмірі тримісячної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера - ОСОБА_2. Внаслідок чого на картковий рахунок ОСОБА_2 були зараховані пенсійні кошти в сумі 2574 грн.17 коп. та цього ж дня 624 грн. 43 коп. автоматично списані на погашення заборгованості перед Банком за кредитом, що підтверджується Історією рахунку НОМЕР_1, меморіальними ордерами.

18.04.2013 року до позивача за одноразовою грошовою допомогою звернулася мати померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яку заявниці виплачено 26.04.2013 року. Однак, враховуючи, що пенсіонер одержував пенсію через поточний рахунок у банку, тому 11.04.2013 року позивачем листом направлено до відповідача розпорядження № 1513 про повернення з карткового рахунку ОСОБА_2, у зв'язку із його смертю, коштів в сумі 2574 грн. 17 коп., які були перераховані позивачем на виплату пенсії за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.

На виконання зазначеного листа відповідачем повернуто кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області по пенсіонеру - ОСОБА_2 в сумі 1949,74 грн.

08.05.2013 року позивачем повторно надіслано до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" філія-Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" розпорядження про повернення коштів.

На повторний запит Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області згідно розпорядження № 1749 від 08.05.2013 року відповідачем повідомлено про зарахування коштів в сумі 1949 грн. 74 коп. на рахунок позивача та про неможливість повернення решти коштів в сумі 624 грн. 42 коп. через їх відсутність на картковому рахунку ОСОБА_2

Також, листом від 19.06.2013 року за № 46-11/14 Банком повідомлено позивача про причини відсутності коштів на картковому рахунку ОСОБА_2, а саме що сума 624 грн. 43 коп. списана з його карткового рахунку на погашення кредитної заборгованості перед Банком.

Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про повернення коштів від 11.04.2013 року та повідомлення про смерть пенсіонера - ОСОБА_2 отримано відповідачем 12.04.2013 року, що підтверджується відповідною відміткою Банку на розпорядженні, тобто кошти для погашення заборгованості за кредитом списані Банком з карткового рахунку ОСОБА_2 до отримання від позивача повідомлення про смерть пенсіонера.

Суд першої інстанції, розглянувши справу по суті, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Однак, під час апеляційного розгляду, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, а тому вважає, що таке рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Із змісту позовної заяви суд робить висновок, що пенсійний орган просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" пенсійні кошти, зараховані на поточний (картковий) рахунок та повернути їх на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Так, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Проте згідно з ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 16.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" № 8 від 20.05.2013 року було встановлено, що право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв'язку з цим через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду № 2 від 14.02.2014 року "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" пункт 16.2 був виключений.

Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення переплаченої пенсії у зв'язку з наданням відповідачем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.06.2013 року у справі №21-124а13 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.09.2013 року, постановленій у цій же справі.

На підставі наведеного, враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Спір у справі виник між юридичними особами поза межами публічно-правового спору, а отже віднесений до юрисдикції господарського суду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі (п. 4 ч.1 ст.198 КАС України) з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у даній справі у відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України з підстав не належності розгляду її в порядку адміністративного судочинства, а не відмовляти у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року скасувати, а провадження у справі за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання дій неправомірними та стягнення коштів закрити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.