Постанова № 38184971, 08.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/76

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2014 року 15:55 № 826/3694/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000214103 від 11.03.2014, за участі представників сторін:

представник позивача Луцюк С.С.;

представник відповідача Павліченко К.В.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - позивач, ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2014 № 0000214103 (далі - ППР № 0000214103).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3694/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/3694/14 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивачем до органу державної податкової служби за місцем податкового обліку позивача було подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ за І квартал 2012 року (Т. 1, арк. 11 - 16), та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ за ІІ квартал 2012 року (Т. 1, арк. 17 - 22).

Суми утриманого податку відповідно до вказаних розрахунків в повному обсязі були сплачені позивачем до бюджету.

Листом від 09.07.2013 № 2468/10/41-120 «Про надання інформації» (Т. 1, арк. 23 - 24) Центральний офіс повідомив позивача про нібито встановлені невідповідності в утриманні податку з доходів фізичних осіб за І - ІІ квартал 2012 року та просив позивача надати пояснення.

Позивачем було надано відповідачеві наступні уточнюючі розрахунки:

- за І квартал 2012 pоку - уточнюючий розрахунок № 9087688623 від 11.07.2013 (Т. 1, арк. 25 - 26);

- за І квартал 2012 року - уточнюючий розрахунок № 9087688842 від 12.07.2013 (Т. 1, арк. 27 - 28);

- за II квартал 2012 року - уточнюючий розрахунок № 9087688838 від 12.07.2013 (Т. 1, арк. 29 - 30).

Також позивач листом від 12.07.2013 № 44/05-1285 (Т. 1, арк. 31) повідомив Центральний офіс про те, що податок з доходів фізичних осіб з сум нарахованого доходу, наведених в таблиці, утримано в повному обсязі. В формі 1-ДФ вся сума утриманого ПДФО показана за ознакою доходу « 101», в ДПС надані уточнюючі податкові розрахунки за формою 1-ДФ (І - ІІ квартал 2012 року), в яких сума утриманого ПДФО розподілена між ознаками доходу « 101» і « 126».

У період 24.02.2014 Центральним офісом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку за формою № 1ДФ ДПЗД «Укрінтеренерго» за І та II квартал 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2014 № 205/28-10-41-30/19480600 (далі - Акт перевірки), відповідно до якого стверджувалося про подання позивачем податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за І та II квартал 2012 року з недостовірними відомостями. Зазначалося, що для виправлення помилок податкової звітності підприємством 11.07.2013 та 12.07.2013 подано уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, згідно з яких податок на доходи фізичних осіб за ознакою доходу « 126» та податок на доходи фізичних осіб за ознакою доходу « 101» розподілено між ознаками доходу.

На підставі Акту перевірки, із посиланням на п. 119.2 ст. 119 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу, Центральним офісом прийнято ППР № 0000214103 про стягнення з позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: податок на доходи найманих працівників - в сумі 510,00 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ДПЗД "Укрінтеренерго", виходячи з наступних мотивів.

Суть спору полягає в правильності заповнення податкового розрахунку за формою № 1ДФ.

Форма № 1ДФ та порядок її заповнення в період, коли тривали спірні правовідносини, встановлювалися наказом Державної податкової адміністрації України від 24.10.2010 № 1020.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що при поданні податкового розрахунку (форма № 1ДФ) податковим агентом, який виплачує доходи на користь фізичних осіб - найманих працівників, в таблиці за ознакою доходу повинні розподілятися не лише доходи, а і суми податків, які з них утримуються.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що податкова звітність позивача, яка не містить розподілення податку за ознаками доходу, і доповнена уточнюючими розрахунками, містила помилки та недостовірні відомості.

Разом з тим, суд критично ставиться до вищевказаного твердження відповідача з огляду на наступне.

При виплаті податковим агентом на користь фізичної особи - найманого працівника різних за своїми ознаками доходів чинне законодавство не містить вимог щодо відображення утриманого податку за кожною ознакою доходу, розподіляти за ознаками доходу належить тільки дохід.

Алгоритм розрахунку ПДФО, закладений в ПК України, передбачає утримання податку із загального доходу, а не по кожному доходу окремо. Якщо платник податку має загальних дохід, що складається з кількох доходів за різними ознаками, утримати ПДФО з кожного такого окремого доходу одним податковим агентом неможливо.

Тому в звітних формах № 1ДФ позивача проти ознаки доходу « 126» було проставлено « 0», а проти ознаки доходу « 101» - ПДФО, утриманий із загального нарахованого та виплаченого, в тому числі і за ознакою « 126», доходу.

Такий методологічний підхід заповнення позивачем податкового розрахунку за формою № 1ДФ обумовлений наступними положеннями законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів:

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 167 ПК України ставка податку визначається від бази оподаткування щодо доходів.

Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, що за загальним правилом базою оподаткування є загальний оподатковуваний Дохід.

Згідно пп. 164.1.2 п. 164.1 статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Таким чином, виходячи з положень ПК України, ПДФО щодо найманого працівника нараховується та утримується із суми оподатковуваних доходів звітного періоду, а не з кожного виду доходу окремо, а отже відсутні законодавчі підстави розподіляти (дробити) за ознаками доходів у формі № 1ДФ нарахований та перерахований податок.

Крім того, Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.10.2010 № 1020, містить вимоги щодо відображення відповідно до ознаки доходу лише дохід, який нараховано фізичній особі (п. 3.2). Порядок не містить вимоги щодо розподілення за ознаками доходу ще й податку.

Також суд звертає увагу, що в Акті перевірки відповідачем не зазначено порушення прямої норми ПК України чи іншого законодавчого акту з питань оподаткування, яке призвело до помилки чи подання недостовірних відомостей при заповненні та поданні позивачем податкових розрахунків за формою № 1ДФ за І - ІІ квартал 2012 року.

Положеннями ст. 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення - це діяння, яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави, так і суспільства.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призводить до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

ПК України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

Оскільки позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, яка відповідає вимогам законодавства; самостійно, до податкової перевірки, подано уточнення-роз'яснення до податкової звітності, якою підтверджено утримання в повному обсязі та своєчасно податку з доходів фізичних осіб з сум усіх нарахованих доходів; бюджет не зазнав втрат, - суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім цього, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 119.2 ст. 119 ПК України з огляду на наступне.

З 01.01.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень», яким до п. 119.2 ст. 119 ПК України внесені зміни, що передбачають скасування відповідальності у вигляду штрафу в сумі 510 грн. за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Пункт 119.2 ст. 119 ПК України в цій редакції був чинним як на час проведення податкової перевірки, так і на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як зазначається в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 N 2198/11/13-11 із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп про офіційне тлумачення статті 58 Конституції України (щодо дії нормативно-правового акта в часі):

правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи;

у свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій, зокрема, винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна позиція відображена і у листі Державної податкової адміністрації України від 31.03.2011 N 6319/6/12-0216 та підтримана в Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 № 592, та запроваджує такий принцип:

«Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 09.02.99 p. N 1-рп/99, коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним на час виникнення події, і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.».

Враховуючи, що зазначені у податкових розрахунках за формою № 1ДФ за І - ІІ квартал 2012 pоку позивачем відомості (навіть якщо і припустити, що вони були помилковими) не призвели до зменшення податкових зобов'язань платників податків, ПДФО обрахований позивачем правильно, утриманий та перерахований до бюджету в повному обсязі, бюджет втрат не зазнав, слід керуватись положеннями п. 119.2 ст. 119 ПК України в редакції, чинній з 01.01.2014, яка діяла на час податкової перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, що передбачають скасування відповідальності у вигляду штрафу в сумі 510,00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави застосовувати до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн. на підставі п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування ППР № 0000214103 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000214103 від 11.03.2014.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2014.