Ухвала суду № 38184810, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/75085/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Мироненка О.В.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання протиправним рішення 30 сесії 5-го скликання Овруцької міської ради від 07.12.2009 № 274 «Про затвердження генерального плану міста Овруча» та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року,-

в с т а н о в и в:

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним рішення 30 сесії 5-го скликання Овруцької міської ради № 274 від 07.12.2009 «Про затвердження генерального плану міста Овруча» та зобов'язати відповідача внести зміни до генерального плату міста Овруча в частині, де розташована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що спірним рішенням порушується його право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою - АДРЕСА_1, яка надана йому в оренду Овруцькою міською радою для обслуговування належного йому нежитлового приміщення, з цільовим призначенням - для виробництва будівельних матеріалів. Однак під час виготовлення технічної документації для отримання державного акта на земельну ділянку, йому стало відомо, що відповідно до затвердженого спірним рішенням генерального плану міста Овруча, вона віднесена до земель садибної житлової забудови. Крім того, на цій підставі відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Овруцької райдержадміністрації встановлені обмеження щодо цільового використання належної земельної ділянки за її цільовим призначенням, тобто для виробництва будівельних матеріалів. За таких обставин вказував на те, що він позбавлений права в установлений законом спосіб використовувати власне приміщення та земельну ділянку, на якій воно розміщено.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 13 червня 2012 року позов задоволено частково. Визнано частково протиправним рішення 30 сесії 5-го скликання Овруцької міської ради від 07.12.2009 № 274 «Про затвердження Генерального плану міста Овруча», щодо зміни цільового призначення належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1397 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, із земель з цільовим призначенням для виробництва будівельних матеріалів в землі садибної житлової забудови. Зобов'язано Овруцьку міську раду внести зміни до генерального плану міста Овруча в частині цільового призначення належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1397 га , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а саме - віднести дану земельну ділянку із земель садибної житлової забудови до земель промислового використання для виробництва будівельних матеріалів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову і у цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що 09.02.2006 між ОСОБА_4 та Овруцькою міською радою Житомирської області укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення - складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у якому ним обладнано виробництво будівельних матеріалів.

Рішенням Овруцької міської ради від 16.05.2006 № 50 позивачу передана в оренду земельна ділянка площею 0,1397 га, на якій розташоване придбане ним нежиле приміщення. Цільове призначення даної земельної ділянки - для промислового виробництва ( переробка деревини ).

13.02.2007 між цими ж сторонами укладено типовий договір оренди цієї земельної ділянки, за яким орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель запасу міської ради, для обслуговування приміщення, з цільовим призначенням - промисловість, із забороною забудови та зміни цільового призначення, строком на один рік. Додатковою угодою від 18.03.2008 термін дії договору продовжено до 13.02.2009.

07.12.2009 на 30 сесії 5-го скликання Овруцькою міською радою прийнято спірне у цій справі рішення № 274 «Про затвердження генерального плану міста Овруча».

20.09.2010 між сторонами укладено новий договір оренди спірної земельної ділянки для обслуговування згаданого нежитлового приміщення строком дії на 3 роки.

Рішенням 26 сесії п'ятого скликання Овруцької міської ради від 24.09.2010 № 209 ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на вказану земельну ділянку строком дії на 3 роки.

16.05.2011 між Овруцькою міською радою та позивачем укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки із визначенням призначення - обслуговування належного на праві власності нежилого приміщення і промислового використання.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 111 Земельного кодексу України та на підставі генерального плату міста Овруча, відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Овруцької райдержадміністрації складено акт № 96-а від 03.02.2012 про встановлення обмеження у використанні даної земельної ділянки, а саме на виробництво будівельних матеріалів.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення в частині затвердження генерального плану міста Овруча щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у користування позивача, є таким, що порушує його права.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з наступного.

Як визначено у статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За змістом частин 1-3 статті 20 цього Кодексу, у редакції на час прийняття спірного рішення,віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами статті 5 Закону України «Про основи містобудування», у редакції на час прийняття спірного рішення, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови;

розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів;

раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів;

участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Судом встановлено, що на час прийняття міською радою оспорюваного рішення було розроблено і затверджено проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту міста Овруча, який було погоджено з відповідними службами та органами.

Земельна ділянка, яка знаходилась на підставі договору оренди у користуванні позивача, була включена в цей план території житлового кварталу, і якою він користувався відповідно до його умов та цільового призначення протягом 2 років.

Крім того, згідно з предметом договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, визначено її призначення - для обслуговування належного на праві власності нежитлового приміщення і промислового використання.

Таким чином відсутні докази на підтвердження того, що спірним рішенням № 274 від 07.12.2009 «Про затвердження генерального плану міста Овруча» Овруцькою міською радою на той час були порушені права та інтереси позивача відносно земельної ділянки, якою він користувався на підставі договору оренди.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням описаного, апеляційний суд прийшов до висновку, що приймаючи спірне рішення Овруцька міська рада № 274 від 07.12.2009 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,-

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 13 червня 2012 року у не скасованій частині та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: