Ухвала суду № 38184796, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/9991/17993/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2а-1670/7057/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський автоагрегатний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень - рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0001552302 від 01.04.2011 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року в розмірі 491174 грн., №0000482305 від 01.04.2011 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2450462 грн. (у т.ч. за квітень 2010 року - 599295 грн., за травень 2010 року - 532140 грн., за червень 2010 року - 216 879 грн., за липень 2010 року - 233918 грн., за серпень 2010 року - 337447 грн., за листопад 2010 року 414760 грн., за грудень 2010 року - 116023 грн.)

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань правильності заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 2376/23-8/00232124 від 21.03.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п. 1.3, п. 1.8 ст.1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню загалом на 3971638 грн. (в т.ч. за березень 2010 року - 668712 грн., за квітень 2010 року - 694 549 грн., за травень 2010 року - 532140 грн., за червень 2010 року - 216879 грн., за липень 2010 року - 233918 грн., за серпень 2010 року - 412296 грн., за жовтень 2010 року - 682361 грн., за листопад 2010 року - 414760 грн., за грудень 2010 року - 116023 грн.).

На підставі акта перевірки 01.04.2011 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:- № 0001552302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 682361 грн.; № 0000482305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість загалом в розмірі 3289277 грн. (в т.ч. за березень 2010 року - 668712 грн., за квітень 2010 року - 694549 грн., за травень 2010 року - 532140 грн., за червень 2010 року - 216879 грн., за липень 2010 року - 233918 грн., за серпень 2010 року - 412296 грн., за листопад 2010 року - 414760 грн., за грудень 2010 року - 116023 грн.).

За наслідками апеляційного узгодження скарги платника залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов?язань з податку на додану вартість, за якими платником податків самостійно зменшено суму податкового кредиту з ПДВ загалом в розмірі 1030002 грн. (в т.ч. за лютий 2010 року - 793966 грн., за травень 2010 року - 126649 грн., за вересень 2010 року - 191187 грн.) та, як наслідок, зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року в розмірі 668712 грн., за квітень 2010 року в розмірі 95254 грн., за серпень 2010 року в розмірі 74849 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 191187 грн., у зв?язку з чим позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року в розмірі 491174 грн., за березень - серпень 2010 року, листопад - грудень 2010 року в розмірі 2450462 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтували своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, та не спростовано відповідачем.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано. Достовірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за відповідні звітні періоди 2010 року підтверджується складеними відповідачем довідками.

Заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, відповідач посилається на несплату позивачем до бюджету податків у 2010 році, у тому числі податку на прибуток. Однак, порядок погашення податкової заборгованості врегульовано положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», наслідком якого не може бути позбавлення платника права на отримання бюджетного відшкодування з іншого виду податку.

Крім того, відповідачем доказів існування у позивача податкової заборгованості по сплаті податку на прибуток до бюджету не надано.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій при постановці рішень у справі норм матеріального та процесуального права та не можуть бути підставою для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун