Ухвала суду № 38184231, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5819/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Оксененка О.М., Сорочко Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування постанов державного виконавця та скасування витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного Управління юстиції України, Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування постанов № ВП 28192298 від 18.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження, № ВП 28192298 від 08.11.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про скасування рішення посадової особи Київської обласної державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про проведення реєстрації відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №11820282 та скасування витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 33689144.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року позовні вимоги в частині скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.08.2011 року ВП № 28192298 залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що постановою від 18.08.2011 року ВП № 28192298 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області від 01.07.2011 року № Ф-1443 про сплату боргу в розмірі 656,34 грн. з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області. Дана постанова була направлена на адресу позивача 25.08.2011 року, про що свідчать витяг з реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції, а також копія повідомлення про вручення рекомендованого листа позивачу.

У зв'язку з невиконанням вказаної вимоги у строк, встановлений для її добровільного виконання, головним державним виконавцем ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції Роздобудько Ю.О. 08.11.2011 року винесено постанову ВП № 28192298 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить позивачу, у межах суми звернення стягнення 656 гривень 34 копійки. Вказана постанова направлена на виконання до Бориспільського БТІ, Бориспільського МРЕВ ДАІ та боржнику до відома 10 листопада 2011 року за вхідними номерами 91716, 91717, 91718 відповідно.

На підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 8 листопада 2011 року внесено заборону на відчуження всього рухомого майна ОСОБА_2 до Держаного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг № 33689144 від 8 листопада 2011) та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг 33689110 від 08.11.2011).

Вирішуючи правомірність спірних постанов, колегія суддів виходить з наступного.

За ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 6 ст. 103 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Судова колегія не може погодитися з доводами апелянта про те, що оскільки ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначала вимогу про сплату недоїмки виконавчим документом, втратила чинність, то вимога територіального управління Пенсійного фонду не є виконавчим документом. при цьому апеляційна інстанція виходить з наступного.

Частиною третьою статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла до 01.01.2011 року, було визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У зв'язку із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частина третя статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена.

В силу приписів пункту 3 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Таким чином, аналіз зазначених вище правових норм дає підстави прийти до однозначного висновку, що дії норм Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» поширюються на позивача, і позивач, відповідно, є платником єдиного внеску.

Статтею 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 цього ж Закону України територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, оскільки приписами статті 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду є виконавчим документом, державний виконавець виконав свій обов'язок і прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав для скасування спірної постанови від 18.08.2011 року ВП № 28192298 про відкриття виконавчого провадження відсутні.

Судова колегія також вважає, що Київський окружний адміністративний суд правомірно зазначив, що останній день строку на оскарження позивачем постанови про відкриття провадження настав 12.08.2011 року. Відповідно до відмітки канцелярії суду, позовна заява була подана позивачем лише 02.12.2011 року, тобто з порушення десятиденного строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було застосовано наслідки пропуску строку звернення до суду адміністративним позовом, визначені ст. 100 КАС України, в частині оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

З приводу інших позовних вимог, то апеляційною інстанцією також підтримується позиція суду першої інстанції щодо їх необґрунтованості, з огляду на наступне.

За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.11.2011 року винесена головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Роздобудько Ю.О. в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Підпунктом 1.7.2 пункту 1.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, зокрема передбачено, що з використанням бланків складається постанова про арешт майн боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження складена без застосування бланку суворої звітності. Проте, вказана постанова містить всі необхідні реквізити, передбачені додатком 26 до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, підписана державним виконавцем, затверджена виконуючим обов'язки начальника Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, підпис якого скріплено гербовою печаткою відділу.

Основні правила з документами в органах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів організації документообігу, формування справ і зберігання документів (далі - діловодство) визначає Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 року № 2274/5 (далі - Порядок).

Згідно п. 5.4 Порядку, документ має юридичну силу за наявності обов'язкових реквізитів: найменування (або бланк із зазначенням назви) органу державної виконавчої служби (автора), її місцезнаходження, посади особи, яка підписала документ, дати, підпису та за необхідності - відбиток печатки, реєстраційний номер.

Таким чином, судова колегія повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що кожному документу, який фіксує виконавчі дії державного виконавця (в даному випадку постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) присвоюється єдиний номер виконавчого провадження, а отже оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.11.2011 року ВП № 28192298 містить всі необхідні реквізити.

Крім того, з листа Головного управління юстиції України у Київській області від 01.04.2011 року № 387-15-10 «Щодо бланків документів виконавчого провадження», вбачається, що: «У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», яким змінено нумерацію статей, підстави для прийняття процесуальних рішень, а також змінено процедуру примусового виконання рішень, державними виконавцями не можуть використовуватись бланки суворої звітності, зразки яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2000 року № 62/5 «Про затвердження зразків і технічних описів бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження та внесення доповнень Інструкції про проведення виконавчих дій», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2000 року за № 964/5185». Також, цим листом зобов'язано начальників відділів державної виконавчої служби у строк до 06 квітня 2011 року провести підрахунок бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження, які станом на 01.04.2011 року залишились не використаними, та зі складанням актів приймання-передавання передати їх до головних управлінь юстиції для зберігання до вирішення питання щодо подальшого розпорядженням ними.

Отже, Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції немає у своєму користуванні бланків суворої звітності, зокрема, у вигляді постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що формальне недотримання відповідачем вимог п. 1.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, щодо складання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на бланку суворої звітності суд вважає недостатнім для визнання вказаної постанови незаконною, за умови дотримання всіх інших вимог, а тому позовні вимоги про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу вимоги позивача про скасування рішення Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про реєстрацію обтяжень рухомого майна №11820282 та про скасування витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 33689144 від 08.11.2011 року, виданого Київською обласною філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регулюється Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року № 1255-ІV (далі - Закон № 1255-ІV).

Стаття 43 Закону № 1255-ІV передбачає перелік відомостей, які повинні міститися в заяві щодо реєстрації обтяжень.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер. Відповідно до ч. 6 ст. 43 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-ІV заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо, обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. Якщо, заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача. Згідно з вимогами статті 44 Закону № 1255-ІV запис про обтяження рухомого майна вноситься держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача.

З матеріалів справи слідує, що державним виконавцем було подано заяву про реєстрацію обтяження рухомого майна від 08.11.2011 року за вих. № 26 в електронному вигляді. Зі змісту заяви слідує, що вона оформлена належним чином та містить всю необхідну інформацію для здійснення реєстрації відповідного обтяження.

На підставі вищезазначеної заяви Київською обласною філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Реєстру обтяжень рухомого майна було внесено відповідний запис за реєстраційним номером 11820382.

Частиною 7 статті 43 Закону № 1255-ІV передбачено, що держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві.

Таким чином, реєстраційні дії у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є похідними від виникнення та припинення обтяження.

За п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Так, після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Наведене вище свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції, що лише після припинення обтяження, а саме, зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно позивача-боржника, Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції обтяжувач у виконавчому провадженні ВП № 28192298 зобов'язаний самостійно або протягом п'яти днів з дня отримання письмової вимоги позивача-боржника у цьому виконавчому провадженні направити Київській обласній філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено обґрунтованість і законність прийнятих спірних постанов та проведення реєстрації відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.