Постанова № 38183918, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 рокусправа № 808/7963/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транском"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 808/7963/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском" до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транском" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 14.09.2013 року №112040000/2013/000134/1; скасувати Картку відмови в митному оформленні товарів і транспортних засобів №112040000/2013/00087; зобов'язати відповідача здійснити зарахування надмірно сплачених митних платежів в розмірі 31369,19 грн. в рахунок майбутніх платежів.

В обґрунтування позову ТОВ «Транском» посилалось на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, яка зазначена в декларації митної вартості. Надані для митного оформлення документи дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала резервний метод визначення митної вартості товару.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована правом митного органу самостійно визначити митну вартість товарів, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення такої вартості товарів декларантом у митній декларації. У спірному випадку декларантом на вимогу митниці не надано усіх витребуваних документів, а надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, яка задекларована позивачем, що і стало обґрунтованою підставою для визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Транском" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в митному оформленні товарів і транспортних засобів та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому, з огляду на вимоги та доводи апеляційної скарги, позивач погоджується з рішенням суду, в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача здійснити зарахування надмірно сплачених митних платежів в розмірі 31369,19 грн. в рахунок майбутніх платежів.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо ненадання декларантом усіх необхідних документів для визначення митної вартості товару. Крім цього, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що приймаючи рішення про коригування митної вартості, Митниці прийняла до уваги митну декларацію, за якою здійснено митне оформлення фактично іншого товару.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 29.07.2013 між позивачем та G.A. den Otter Trucks B.V.B.A. був укладений контракт №29/07/01 на поставку товару, а саме машин, що були раніше у використанні - напівпричіп самохвал VAN HOOL (тип SK 301, модель OF-99-01, шасі 38648) вартістю 6500,00 євро, напівпричіп тентовий TRAILOR (SYY3CK, модель PL, шасі VFNSYYCXXAL19934) вартістю 3750,00 євро, підмітально-прибиральна машина HOFMANS (тип 416, модель GEEN, шасі 2416140302, номер двигуна 65В/318726) вартістю 4500,00 євро (тобто 48039,53 грн., за курсом визначеним у графі 23 МД №112040000/2013/002323 від 03.09.2013). Поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Хогстратен, Бельгія), згідно Інкотермс 2010. Напівпричіп самохвал VAN HOOL та напівпричіп тентовий TRAILOR доставлялися позивачем власними силами.

Для розмитнення підмітально-прибиральної машини HOFMANS (модель 416, модель GEEN, шасі 2416140302, номер двигуна 65В/318726) уповноваженою особою митного брокера (договір про надання послуг митного брокера від 27.01.2012 №27/01/12) до відповідача була надіслана електронна декларація ІМ40АА №112040000/2013/002323 від 03.09.2013 та декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 03.09.2013, згідно яких, враховуючи експертний висновок №126/08 від 28.08.2013, позивачем було заявлено митну вартість товару із застосуванням другорядного резервного методу у розмірі 58317,22 грн., при цьому в графі 22 декларації №112040000/2013/002323 декларантом було визначено загальну суму за рахунком 4500,00 євро, а в графах 23 та 24 визначений курс євро до гривні - 10,67545100, а в графі 7 декларації митної вартості як причина обрання другорядного методу декларантом було зазначено про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 МК України у зв'язку з відсутністю необхідної для цього достовірно підтвердженої інформації.

Митна вартість товару у розмірі 58317,22грн. складається з ціни товару відповідно до експертного висновку 57157,61грн. та транспортних витрат при перевезенні транспортного засобу в Україну у сумі 1159,61грн.

Разом з деклараціями були подані копії документів, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 29.07.2013 №29/07/01, який з обох сторін підписаний представником позивача, рахунок від 29.07.2013 №Р2907133, платіжне доручення в іноземній валюті від 30.07.2013, фактура від 08.08.2013 №10345, калькуляція транспортних витрат від 12.08.2013 №1019/5/04, копія експертної декларації від 08.08.2013 №13ВЕЕ0000032109017, частину висновку експертного дослідження від 28.08.2013 №126/08 (сторінки з 1 по 4 та 8), довідка про технічний стан транспортного засобу від 28.08.2013 №128/08 без зазначення повної маси транспортного засобу.

Після обробки електронного документа та аналізу поданих документів 03.09.2013 відповідачем було надіслано електронним повідомленням письмову вимогу про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку із бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; - висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження заявленої у декларанта митної вартості товарів за власним бажанням декларанта (а.с.15).

03.09.2013 уповноваженою особою митного брокера, на вимогу відповідача, для підтвердження заявленої митної вартості товару, додатково були надані документи, а саме: лист покупця від 03.09.2013 №1122/07, лист продавця від 03.09.2013 б/н.

04.09.2013 уповноваженою особою митного брокера додатково було надано довідку експерта від 28.08.2013 №128/08 про технічний стан (уточнена). Зазначив, що надана вся необхідна інформація для підтвердження митної вартості.

З огляду на те, що позивачем не надано у повному обсязі додатково витребувані документи та посилаючись на наявну інформацію щодо вартості товару на рівні 22140,79945 дол. США, Митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №112040000/2013/000134/1, за яким коригування митної вартості здійснено за другорядним резервним методом, згідно наявної у відповідача інформації щодо вартості товару та цінової інформації ЄАІС ДМСУ (митна декларація від 27.06.2013 №205070000/2013/035234) з 7296,0365 $ на 22140,7957 $. (а. с. 9-10).

З огляду на неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості товару, Митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112040000/2013/00087.

Правомірність та обґрунтованість рішень Митниці про коригування митної вартості товару, про відмову у митному оформлені товару (картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення), є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені рішення відповідача прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, оскільки надані позивачем документи не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, яка зазначена в Декларації митної вартості.

З такими висновками суду першої інстанції, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитися з наступних підстав.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. В той же час, такі повноваження митним органом мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено вище, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також не надання на вимогу Митниці додаткових документів у повному обсязі.

Отже, враховуючи обставини, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, визначальним у цій справі є встановлення обставин, які свідчать про наявність у Митниці обґрунтованих підстав вважати, що подані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість, а також наявність у Митниці правових підстав для витребування додаткових документів.

Як зазначено вище, Митним кодексом України визначено підстави, за наявності яких Митниця має право витребувати додаткові документи, а саме якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Як вбачається з повідомлення Митниці (а.с.15), відповідачем не встановлено розбіжностей у поданих декларантом документах, не встановлено наявних ознак підробки. Натомість, позиція Митниці полягала у тому, що подані декларантом для підтвердження митної вартості товару документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме до ціни товару не включено витрати на навантаження, страхування, сум роялті та ліцензійних платежів. При цьому, з яких підстав Митниця дійшла висновку про те, що позивачем, під час виконання зовнішньоекономічного контракту, понесені витрати на навантаження, страхування, сум роялті та ліцензійні платежі, вказане повідомлення не містить, а умовами договору таких витрат не передбачено.

Про вказані обставини декларант повідомив Митницю листом від 03.09.2013р. (а.с.53).

Встановлені обставини, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що заявлена митна вартість товару у розмірі 58317,22грн. складалась з ціни товару відповідно до експертного висновку - 57157,61грн. та транспортних витрат при перевезенні транспортного засобу в Україну у сумі 1159,61грн. На підтвердження цих сум декларантом до Митниці, разом з декларацією, надавалась калькуляція транспортних витрат від 12.08.2013 №1019/5/04, висновок експертного дослідження від 28.08.2013 №126/08.

За таких обставин, враховуючи суть та зміст зазначеного повідомлення, колегія суддів вважає, що у Митниці були відсутні правові підстави для витребування додаткових документів та відсутні підстави стверджувати про надання декларантом документів, які не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Сам факт наявності у митного органу інформації про вартість раніше розмитнених товарів, не може бути підставою для відмови у визнанні визначеної декларантом митної вартості, оскільки це не передбачено ст.54 МК України.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами перевірки поданих декларантом документів відповідачем були виявлені розбіжності. Такими розбіжностями судом визнано: відповідно до преамбули контракту від 29.07.2013 №29/07/01 контракт укладено між позивачем в особі директора Демяненко Н.П. та G.A. den Otter Trucks B.V.B.A. в особі Демяненко Н.П. При цьому в розділі 11 контракту реквізитів особи, яка підписала контракт від імені G.A. den Otter Trucks B.V.B.A., не вказана, що викликало сумніви щодо автентичності контракту від 29.07.2013 №29/07/01 та наявності взаємозв'язку між продавцем та покупцем, який міг вплинути на ціну товару. Крім того, в платіжному дорученні від 30.07.2013 №192 не вказано дату контракту, відповідно до якого здійснено платіж, що не дало можливості однозначно ідентифікувати вказаний платіжний документ з даною поставкою. Надана копія митної декларації країни відправлення є неякісною для перегляду граф, ідентифікації товару та отримання достовірної інформації про вартісні показники.

З такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитись, оскільки таких обставин, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, відповідачем встановлено не було, про що свідчить зміст як повідомлення на адресу позивача (а.с 15) та і рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, судом першої інстанції фактично самостійно встановлено інші підстави для витребування додаткових документів у декларанта та прийняття рішення про коригування митної вартості, що є неприпустимим, оскільки правомірність та обґрунтованість рішень має бути перевірена на час їх прийняття та з урахуванням тих обставин, які стали підставою для прийняття таких рішень.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у Митниці правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та, з урахування не надання у повному обсязі таких документів, повноважень у митного органу для невизнання заявленої митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім цього, не може колегія суддів погодитись і з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості рішення про коригування митної вартості в частині визначення митної вартості наданого до оформлення позивачем товару - підмітально-прибиральної машини HOFMANS (модель 416, модель GEEN, шасі 2416140302, номер двигуна 65В/318726).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем митну вартість товарів, що імпортуються було визначено за методом 6 (резервний метод) із застосуванням наявної інформації щодо вартості товару та цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а саме відомості вантажної митної декларації від 27.06.2013 №205070000/2013/035234.

Як вбачається з Інформації (а.с.139), згідно з вказаної ВМД митному оформленню підлягав товар - автомобіль спеціального призначення для прибирання доріг (дорожній пилосмок) чотирьохколесний HOFMANS HMF 416-1, 2003 року виготовлення, максимального завантаження 11500 кг. У спірному випадку, позивачем надано до митного оформлення підмітально-прибиральну машину для вулиць марки HOFMANS 416, 2002 року виготовлення, повною масою 6000кг. Отже, з наведеного вбачається різниця в типу (моделі) машини, а саме HOFMANS HMF 416-1 та HOFMANS 416, у році випуску цих машин, у повній масі цих машин.

Таким чином, з прийнятої Митницею до уваги ВМД від 27.06.2013 №205070000/2013/035234 не можливо стверджувати, що ці машини є однотипними за своїми технічними характеристиками та функціонального призначення, що не дозволяє стверджувати, що ці машини мають оцінюватися в одній ціновій категорії.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Митниці про коригування митної вартості товару прийнято відповідачем без достатніх на те правових підстав, які визначені Митним кодексом України, є необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Наслідком скасування рішення про коригування митної вартості є скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки її видано у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те. що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування постанови, в оскарженій частині, з прийняттям нової постанови, в цій частині, про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1, ст. 198, ст.202, ст.ст.205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транском» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі № 808/7963/13-а, в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування рішення про коригування митної вартості та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - скасувати та в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову.

Рішення про коригування митної вартості товарів Запорізької митниці Міндоходів від 14.09.2013 року №112040000/2013/000134/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112040000/2013/00087 - визнати протиправними та скасувати.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 26.03.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк