Ухвала суду № 38183908, 11.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 рокусправа № 804/13433/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання:Шелепової Ю.О розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор М» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вікор М» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року позов задоволено.

Суд постановив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №004511501 від 25.09.2013 року.

Постанова обґрунтована тим, що позивач правомірно задекларував від'ємне значення в декларації, зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість, через порушення строків давності є помилковим, що свідчить про необґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення №004511501 від 25.09.2013 року.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що нормами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 200 Податкового кодексу України не передбачено відстрочення використання права на одержання бюджетного відшкодування.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі акту перевірки від 06.09.2013 року за №408/151/35163684, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004511501 від 25.09.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 376 284,00 гр.

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 102.5 статті 102, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, ТОВ «Вікор М» завищено залишок

від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за липень 2013 року на суму 376 284 грн.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то

а. бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б. залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічне було передбачено і пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 статті 7 України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на час формування позивачем від'ємного значення ПДВ у серпні 2008 року.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строки давності застосовуються виключно до права платника податку на повернення надміру сплачених та відшкодування грошових зобов'язань та не розповсюджується на право зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А відповідно до пункту 200.8 цієї статті, до декларації додається також розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Між тим, як свідчать матеріали справи, при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, позивач не заявляв будь-яких сум до бюджетного відшкодування та не подавав розрахунок бюджетного відшкодування.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі в сумі 376 284 грн., яка виникла за серпень 2008 року, оскільки таке декларування залишку від'ємного значення позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор М» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш