Ухвала суду № 38183871, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 рокусправа № 804/14128/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

за участю:

представника позивача: Решетніка Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №804/14128/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області що полягають у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Крона» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з фірмою Joint Base Limited, Гонг Конг, щодо здійснення експортних операцій в січні та лютому 2013 року та придбання експортного товару і відображення їх у податковому обліку та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НВП «Метал» (код ЄДРПОУ 20195796) за серпень, вересень 2012 року, та відображення вказаних взаємовідносин в господарських операціях підприємства та їх подальшої реалізації, за результатами якої складено Акт № 506/63/04-03-22-01-08/32401217 від 13.09.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003472201 за формою «Р» про застосування до ТОВ «Крона» збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 1 276 237 грн. та штрафних санкцій на суму 638 118 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків відповідача про безпідставність формування платником податків податкового кредиту по неприбутковим операціям. Також вказував на реальність господарських операцій з контрагентами, їх підтвердження належними первинними документами, за наслідками яких позивачем визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.10.2013 року № 0003472201, прийняте Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки фахівців ОДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що у період з 23.08.2013р. по 06.09.2013р. повноважними особами Дніпродзержинської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Крона» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з фірмою Joint Base Limited, Гонг Конг, щодо здійснення експортних операцій в січні та лютому 2013 року та придбання експортного товару і відображення їх у податковому обліку та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ НВП «Метал» за серпень, вересень 2012 року, та відображення вказаних взаємовідносин в господарських операціях підприємства та їх подальшої реалізації, за результатами якої складено Акт №506/63/04-03-22-01-08/32401217 від 13.09.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем п.44.1., п.44.3., п.44.5., п.44.6. ст.44, п.198.1., п.198.2., п.198.6. ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 276 236,86 грн., у тому числі: серпень 2012 року - 69 056 грн.; вересень 2012 року - 54 572 грн.; листопад 2012 року - 302 072,50 грн.; грудень 2012 року - 677 144,36 грн.; січень 2013 року - 173 392 грн.

На підставі висновків Акта перевірки Дніпродзержинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0003472201 від 04.10.2013р., яким ТОВ «Крона» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 914 355,00грн., в тому числі за основним платежем - 1 276 237грн. та штрафні (фінансові) санкції - 638 118грн.

Правомірність проведення перевірки, правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ОДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про реальність господарської операції позивача з його контрагентом та правомірність формування податкового кредиту. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача, що полягають у призначенні та проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Крона» вчинені в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач, оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Жодних доводів про незгоду з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог апеляційна скарга не містить.

Позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог оскаржено не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з урахуванням ст.195 КАС України, вважає за необхідне переглянути судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Крона» (Покупець) у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» (Продавець).

Так сторонами укладено договір № 201213 від 21.03.2012 року та додаткову угоду за № 1 від 08.12.2012 року, з умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець - прийняти та сплатити отриманий товар, а саме суміш агломераційну та металургійну залізовмісну. Загальна сума договору становить 6 992 400,00грн, в тому числі ПДВ 1 165 400,00грн.

Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, акти прийому передачі товару на комісію по договору комісії та інші.

Податковий орган зазначає, що ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» фактично не реалізував на адресу ТОВ «Крона» товар, а лише було задіяне в документальному оформленні первинних документів з метою прикриття незаконної діяльності та в ухиленні від сплати податків (арк.7 Акту).

Таких висновків ДПІ дійшло з огляду на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, товаросупровідних документів, актів примову-передачі на відповідальне зберігання.

Такі доводи податкового органу, суд першої інстанції вірно визнав безпідставними, оскільки відсутність таких накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Більш того, обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, судом встановлено, що придбаний за договором № 201213 від 21.03.2012 року товар був проданий на експорт.

31.05.2012 року ТОВ "ПКФ "Нонвесттех" та ТОВ "Крона" уклали договір комісії № 201222. На підтвердження виконання договору були надані акти прийому передачі товару на комісію, акт від 30.11.2012 р. прийому-передачі товару на комісію до договору комісії; акт від 09.12.2012 р. прийому-передачі товару на комісію до договору комісії; акт від 03.01.2013 р. прийому-передачі товару на комісію до договору комісії. Винагорода комісіонера та понесені ним витрати по договору № 201222 від 31.05.2012 була оплачена згідно платіжних доручень від 17.04.2013 року за № 866 та 867 відповідно.

Податковий орган зазначає, що у перевіряємому періоді згідно актів приймання-передачі товарів на комісію ТОВ «Крона» передано на реалізацію ТОВ "ПКФ "Нонвесттех" ТМЦ (суміш агломераційну та суміш металургійну залізовмісну) на загальну суму 5 851 261,20грн. без ПДВ. Надану продукцію підприємством придбано на загальну суму 6 915 653,66грн. в тому числі ПДВ у сумі 1 152 608,86грн. Тобто, на думу податкового органу, вказані господарські операції призвели позивача до збитків, оскільки результат по даним операціям складає «-» 1 142 472,56грн. (арк.9-10 Акту)

Суд не може погодитись з розрахунками ДПІ отриманих позивачем збитків, зокрема з тих підстав, що розрахунки таких збитків, як вбачається з акту перевірки, зроблені враховуючи загальну суму придбання суміші агломераційної та суміші металургійної залізовмісної (складова суми витрат), до якої включено суми ПДВ. Між тим, відповідно до пп..139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку. Таким чином, віднесення ДПІ до розрахунку розміру витрат сплачених сум ПДВ є необґрунтованим.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіряємому періоді ТОВ "Крона" та ТОВ НВП "Метал" уклали договір поставки № ДП 1408 від 14 серпня 2012 року.

Виконання умов договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами: рахунком фактурою № СФ-0000064 від 28.08.2012 р.; видатковою накладною № РН-0000048 від 28.08.2012 р.; податковою накладною № 6 від 28.08.2012 р.; рахунком фактурою № СФ-0000066 від 06.09.2012 р.; видатковою накладною № РН-0000049 від 06.09.2012 р.; податковою накладною № 1 від 06.09.2012 р. Оплата за поставлений товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2473 від 08.10.2012 р.; платіжним дорученням № 2475 від 08.10.2012 р.; платіжним дорученням № 2487 від 09.10.2012 р.; платіжним дорученням №2786 від 06.11.2012 р.; платіжним дорученням № 3033 від 04.12.2012 р.; платіжним дорученням № 39 від 24.01.2013 р.; платіжним дорученням № 42 від 25.01.2013 р.; платіжним дорученням № 1538 від 07.03.2013 р.

Також, згідно договору поставки № А-0912/1 від 21 вересня 2012 року, за яким ТОВ "Крона" придбало у ПП "АТМ" вугілля антрациту 13-25 мм та вугілля антрациту 25-70 мм. Додатковими угодами від 19.10.2012 року та від 29.12.2012 року строк оплати та дія договору № А-0912/1 від 21.09.2012 року були пролонговані. На виконання умов договору та підтвердження реальності фінансово-господарських операцій між сторонами було складено наступні первинні документи: рахунок-фактура №3068 від 21.09.2012 р.; видаткова накладна № 3068 від 21.09.2012 р.; податкова накладна №105 від 21.09.2012 р.

12.02.2013 р. між ПП "АТМ" (первісний кредитор) та ТОВ "АГРО-ЛЕГІЯ" (новий кредитор) був укладений договір № У-1202/1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право грошової вимоги в сумі 205 608 грн., що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за № А-0912/1 від 21.09.2012 р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Крона" (боржником).

Розрахунки між ТОВ "Крона" та ТОВ "АГРО-ЛЕГІЯ" згідно договору № А-0912/1 від 21.09.2012 р. (з урахуванням відступлення права вимоги ТОВ "АГРО-ЛЕГІЯ" відповідно до умов договору № У-1202/1 від 12.02.2013 р.) були проведені вчасно і в повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними документами: платіжним дорученням № 255 від 14.02.2013 р.; платіжним дорученням № 308 від 19.02.2013 р. Придбаний за умовами вищевказаних договорів товар було передано на комісію за договором комісії № ДК1508 від 15 серпня 2012 року між ТОВ "Крона" (комітент) та ТОВ "БЕСТ" (комісіонер), невід'ємним додатком якого є додаткова угода № 1 від 21.09.2012 р.

На виконання умов договору було складено наступні первинні документи: акт прийому-передачі товару на комісію від 28.08.2012 р. (додаток № 1); акт виконаних робіт № 1 від 31.08.2012 р.; звіт комісіонера № 1 від 31.08.2012 р.; акт прийому-передачі товару на комісію від 06.09.2012 р.; акт виконаних робіт № 2 від 25.09.2012 р.; звіт комісіонера № 2 від 25.09.2012 р.

Розрахунки були проведені в обумовлені строки та повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 257 від 05.10.2012 р.; платіжним дорученням № 2475 від 08.10.2012 р.; платіжним дорученням № 260 від 09.10.2012 р.; платіжним дорученням № 2499 від 09.10.2012 р.; платіжним дорученням № 2500 від 09.10.2012 р.; платіжним дорученням №294 від 05.11.2012 р.; платіжним дорученням № 41 від 13.02.2013 р.; платіжним дорученням № 42 від 13.02.2013 р.; платіжним дорученням № 250 від 13.02.2013 р.; платіжним дорученням № 251 від 13.02.2013 р.; платіжним дорученням № 50 від 19.02.2013 р.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) зазначених господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Усі документи були в розпорядженні перевіряючих, та знайшли своє відображення в Акті перевірки.

Разом з тим, надаючи правову оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ «НВП «Метал» податковий орган послався на акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «НВП «Метал» з ПП «АТМ» за період жовтень 2012 року, ТОВ «Матадор» за період січень, березень, червень, липень, серпень 2012 року, ТОВ «Феріт Д» за період лютий, березнь, квітень, травень, червень 2012 року, яким встановлено непідтвердженість реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання (арк.14-17 Акту)

Таким чином, Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нереальність господарської операції, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №804/14128/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 21.03.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов