Ухвала суду № 38183865, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 рокусправа № 804/10771/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

за участю:

представників відповідача: Зайцевої О.О., Путрі А.П.

представника позивача: Бабченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі №804/10771/13-а за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2013р. Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402710 від 31.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 450грн. та за штрафними санкціями 112,50грн., а всього 562,50грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально, і товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000402710 від 31.07.2013 року, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 562,50 грн. (із них за основним платежем - 450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112,50 грн.).

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних

вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки фахівців СДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що у період з 25.06.2013р. по 09.07.2013р. повноважними особами СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області з питання взаємовідносин з ТОВ «Ф.Т.Р.» за квітень 2012 року, за результатами якої складено Акт №44/271-0859683 від 16.07.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит у квітні 2012 р. на суму ПДВ 450,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки СДПІ у м.Дніпропетровську МГУМ прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0000402710 від 31.07.2013р., яким УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 450,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 112,50грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято СДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про реальність господарської операції позивача з його контрагентом та правомірність формування податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 12.04.2012р. між позивачем та ТОВ "Ф.Т.Р." укладений договір поставки № 54/776/2012 (а.с.18), відповідно до умов якого, ТОВ "Ф.Т.Р." - Постачальник зобов'язався поставити, а позивач - Замовник прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості, ціні і в строки вказані в специфікації (1.1). Постачальник за свій рахунок та своїм транспортом здійснює поставку виробів Замовнику за вказаною останнім юридичною адресою протягом 15-ти днів після підписання цього Договору (3.1, 3.3). Оплата товару здійснюється в безготівковому порядку.

13.04.2012 УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області перерахувало на банківський рахунок ТОВ «Ф.Т.Р.» 100% вартості товару у розмірі 2 700,00грн. в т.ч. ПДВ 450,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1393 (а.с.19).

На виконання умов Договору, ТОВ «Ф.Т.Р.» було видано накладу №153 від 04.05.2012р. на загальну суму 2700,00грн., в тому числі ПДВ 450,00грн. (а.с.20)

Згідно товарно-транспортної накладної від 04.05.2012р., ТОВ «Ф.Т.Р.» відправило, а УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області прийняло товар - одяг (а.с.21)

На підставі накладної позивач відніс суму податку на додану вартість у розмірі 450,00грн. до складу податкового кредиту у квітні 2012 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що податкова накладна за своїм змістом, формою та порядком їх заповнення відповідає вимогам, встановленим ст. 201.1 ст. 201 ПК України, Формі та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженими Наказом ДПА України від 21.12.10 № 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.10 за № 1401/18696 (чинним на час їх складання). Відповідно до п.201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом, який є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, як вбачається з Акту перевірки, його висновки ґрунтуються, зокрема, на висновках Акту від 09.04.2013 за №658/22.1-07/03961711, складеного Західною МДПІ

м.Харкова Харківської області ДПС «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ф.Т.Р.» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Івітек ТТК», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012р., квітень 2012р., травень 2012р., липень 2012 р.», згідно якого Західною МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС зроблено висновок, що у зв'язку з тим, що діяльність ТОВ «ІВІТЕК ТТК» за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 роки визнана, як така, що спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третіх осіб та є нереальною, ТОВ «Ф.Т.Р.» не мало можливості отримати від постачальника ТМЦ та послуги з пошиття одягу.

У зв'язку із наведеним, СДПІ у м.Дніпропетровську зроблені висновки, що при взаємовідносинах між УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області та ТОВ «Ф.Т.Р.» фактичні операції не здійснювалися, тому створені по вказаним нереальним операціям документи слід вважати юридично дефектними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Взаємовідносини між суб'єктами господарювання УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області та ТОВ «Ф.Т.Р.» у квітні 2012 року відбувалися на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) зазначеної господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що спірна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарської операції. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарської операції.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Ф.Т.Р.».

Суд, також зазначає, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі №804/10771/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 21.03.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов