Ухвала суду № 38183853, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 рокусправа № 804/24/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганза»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганза» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ганза» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому, просило визнати протиправними дії Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо висновку та обґрунтування акту перевірки від 05.11.2012 № 3492/220/24601000 по нікчемності угод, укладених ТОВ «ГАНЗА» з ТОВ «Теплосервіс Плюс»; скасувати податкове повідомлення-рішення №0001022301 від 28.11.2012 на загальну суму 251877,25 грн. за платежем: податок на додану вартість (231758,00 грн. основний платіж, 38119,25 грн. - штрафні санкції); скасувати податкове повідомлення-рішення №0001012301від 28.11.2012 року на загальну суму 215306,50 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (171935,00грн. основний платіж, 43371,50грн. - штрафні санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність висновків викладеним податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, дійсним обставинам справи, що свідчать про реальність угод укладених між позивачем та його контрагентами, зазначеними у акті перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «ГАНЗА» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги факт реальності укладених угод з контрагентами позивача, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Посилається на відсутність у податкового органу повноважень самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини. Крім того зазначає, що у вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2011 року немає посилань на взаємовідносини ТОВ «ГАНЗА» з ТОВ «ТЕПЛОСЕРВІС ПЛЮС», яке проводило незаконну «фіктивну» діяльність.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.1 п.75.1, абз.1,2,4 п.п.75.1.2.п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та наказу Криворізької центральної МДПІ від 28.09.2012 № 836 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «ГАНЗА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевірка проводилась з 09.10.2012 по 29.10.2012. Перевірка була подовжена строком на п'ять днів згідно наказу від 22.10.2012 №1037.

За результатами перевірки складений Акт № 3492/220/24601000 від 05.11.2012 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідаоьністю «ГАНЗА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року».

Актом перевірки встановлено порушення позивачем - ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ганза» з ТОВ «Теплосервіс Плюс»;

-п.п.4.1.1, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.5.1,пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3.,п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/ВР-94, п.135.1 ст.135, пп.135.5.4, п.135.5 ст.13.5, пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 171935грн, а саме за: 9 місяців 2009р. - 5431 грн., 2009 рік -(-10581 грн.); І квартал 2010р. - 27303 грн.; І півріччя 2010р. -161014 грн.; 9 місяців 2010р. - 162805 грн.; 2010 рік - 144726 грн.; І квартал 2011р. - 18387 грн.; II квартал 2011р. - (-9353) грн.; ІІ-ІІІ квартали 2011р. - (-9353) грн.; II-IV квартали 2011р. - (-9353) грн.; 1 півріччя 2012р. - 28756грн.

- п.п.7.3.1.п.7.3, пп.7.4.1.п7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. №168/ВР-97 (зі змінами та доповненнями), п. І87.1 ст.187, п. 198.1,п. 198.2,п.198.3,п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 215733грн., а саме:

липень 2009 року - 1975 грн.;

листопад 2009 року - 748 грн.,

грудень 2009 року - 3 грн.,

березень 2010 року - 2000 грн.,

квітень 2010 року - 49438 грн.,

травень 2010 року - 55078 грн.,

червень 2010 року - 900 грн.,

липень 2010 року - 897 грн,

вересень 2010 року - 4303 грн.,

листопад 2010 року - 6142 грн.,

грудень 2010 року - 11964 грн.,

січень 2011 року - (-3904 грн.);

лютий 2011 року - 24477 грн.,

березень 2011 року - 262 грн.,

травень 2011 року-41779 грн.,

березень 2012 року - 4709 грн.,

травень 2012 року - (-1321) грн.,

червень 2012 року - 16283 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001022301 від 28 листопада 2012 року щодо донарахування ПДВ на суму 213758,00 гривень, штрафних санкцій на суму 38119,25 гривень, загалом на 251877,25 гривень; № 0001012301 від 28 листопада 2012 року щодо донарахування податку на прибуток підприємств на суму 171935,00 гривень, штрафних санкцій на суму 43371,50 гривень, загалом на 215306,50 гривень.

У періоді, що перевірявся ТОВ «ГАНЗА» мала господарські відносини з ТОВ «Теплосервіс Плюс» ПП «Фірма-Анегеліна», ПП «Мега-Мікс», ПП «Топран», ТОВ «Промтехсервіс», ПП «Центрмаркет», ПП «Востокметалторг», ТОВ «Техноопторг-Трейд», ПП «Нафтатранссервіс», ТОВ «Технозварка» ПП «Нічний експрес», ТОВ «Екопромтех».

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2011 встановлено та доведено, що ТОВ «Теплосервіс Плюс» було створено без наміру займатися підприємницькою діяльністю, в період з 01 серпня 2007 року - моменту призначення члена організованої групи ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «ТеплосервісПлюс» по 10 листопада 2010 року - моменту припинення діяльності організованої групи правоохоронними органами, організована група під керівництвом ОСОБА_1, маючи в розпорядженні установчі , реєстраційні документи, печатку, поточні банківські рахунки підприємства, а також контролюючи діями членами організованої групи ОСОБА_2, та ОСОБА_3, використовувала підприємство для прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової в готівкову.Договори від імені підприємства мали безтоварний характер.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції первинні документи надані для перевірки не підтверджують факту отримання товарно-матеріальних цінностей між ТОВ «ГАНЗА» та його контрагентами та використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

По ряду контрагентів позивачем взагалі не надані до перевірки первинні документи що дають підстави для формування податкового кредиту.

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини встановлені вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2011 р. яким підтверджено факт здійснення ТОВ «Теплосервіс Плюс» фіктивних господарських операцій не надають позивачу права на підставі податкових накладних та інших первинних документів включати будь-які суми до податкового кредиту та валових витрат в зв'язку з тим, що вони не підтверджують фактичного здійснення операцій та їх товарність.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганза» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова