Ухвала суду № 38183718, 21.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2014 рокусправа № 1170/2а-2712/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі №1170/2а-2712/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області про визнання незаконною та скасування вимоги від 23.03.2011 року №Ф222, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області (далі за текстом - УПФУ в м.Олександрії), в якому просив встановити відсутність повноважень у відповідача, складати вимогу №Ф222 від 23.03.2011 року без наявності у відповідача заяви ФОП ОСОБА_1, складеної за Додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та без наявності поданої звітності п. 2.1 розділу II Порядку 2.2. від 05.11.2009 року №26-1 „Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України"; визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача від 23.03.2011 року №Ф220.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.

Враховуючи розмірі мінімальної заробітної плати у 2010 року мінімальний страховий внесок для позивача становить, у липні, серпні та вересні -294,82 грн.; жовтні, листопаді -301,12 грн.; грудні 306,10 грн. Судом встановлено, що 23.03.2011 року начальником УПФУ в м. Олександрії відповідно до статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" винесено вимогу про сплату боргу №222 на суму 807,54 грн.

Відповідач не погодившись із вимогою від 23.03.2011 року №Ф222 подав до відповідача заяву від 02.04.2011 року про узгодження даної вимоги про сплату боргу, в якій просив визнати її незаконною та скасувати.

Рішенням УПФУ в м. Олександрії про результати розгляду скарги від 06.04.2011 року №31/02-32 вимогу від 23.03.2011 року №Ф222 залишено без змін, а заяву позивача - без задоволення.

06.05.2011 року позивач звернувся із скаргою до Головного УПФУ у Кіровоградській області.

Рішенням Головного УПФУ в Кіровоградській області про результати розгляду скарги 30.05.2011 року вимогу від 23.03.2011 року №Ф222 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

06.06.2011 року позивач звернувся із скаргою до Пенсійного фонду України. Рішенням Пенсійного Фонду України від 25.06.2011 року вимогу від 23.03.2011 року №Ф222 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Згідно з пунктом 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2002р. за №442/6730 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), управління має право, зокрема, отримувати безоплатно від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на Управління завдань; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядку їх використання; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми тощо.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.

У відповідності до частини 3 статті 15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктами 4, 8 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла до 17.07.10) встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Між тим, Законом України від 08.07.2010 р. №2461-VI „Про внесення змін до законів України „Про Державний бюджет України на 2010 рік" та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності 17.07.2010 р., вказану норму викладено у такій редакції, яка діяла до 01.01.2011р.: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Тобто, у період з 17.07.10 року по 01.01.11 року для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Абзацем 9 статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Так, відповідно до статті 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено розмір мінімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі: з 01 січня -869 грн., з 01 квітня 884 грн., з 01 липня -888,00 грн., з 01. жовтня 907 грн., з 01 грудня -922,00 грн. Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 року у місячному розмірі становить: з 01 січня -288,51 грн. (869 грн. х 33,2%), з 01 квітня 293,49 грн. (884 грн. х 33,2 %), з 01 липня -294,82 грн. (888 грн. х 33,2%), з 01 жовтня 301,12 грн. (907 грн. х 33,2 %), з 01 грудня -306,10 грн. (922 грн. х 33,2%.).

У відповідності до частини 4 статті 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Згідно з частинами 1, 6 статті 20 зазначеного Закону, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.

Судом встановлено, що розмір доплати до мінімального страхового внеску упродовж липня, серпня, вересня 2010 року мав становити відповідно 294,82 грн., за жовтень, листопад 2010 року мав становити 301,12 грн., за грудень 2010 року 306,10 грн.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з абзацами 3, 6 пункту 8.2 „Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.

Відповідно до пункту 8.3 цієї Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності пенсійного органу у зв'язку з несплатою позивачем у встановлений строк суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску формування вимоги про сплату боргу від 23.03.2011 року №Ф222 на суму 807,54 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі №1170/2а-2712/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров