Ухвала суду № 3818355, 21.05.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Кошкош О.О.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2009 року Справа № 2а-33234/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів: Ханової Р.Ф.,Старосуда М.І.,

при секретареві Чуріковій Я.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянула апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року у справі № 2а-33234/08 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, і

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволений в повному обсязі: визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0002381540/0 від 20.10.2008 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» судовий збір у сумі 3,4 грн.

 В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскільки позивач сплатив саме частину прибутку господарських організацій, що вилучаються до бюджету платіжним дорученням № 6776 від 28.08.2008 року, то податковою інспекцією правомірно нарахована штрафна санкція позивачеві у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку у сумі 35469,00 грн.

 Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та дав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив судове рішення першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засідання доводи апеляційної скарги вважала необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просила судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Державне підприємство «Добропіллявугілля» - 11.03.2003 року зареєстровано виконавчим комітетом Добропільської міської ради як юридична особа, знаходиться на податковому обліку у Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції.

Відповідачем, Добропільською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка податкової звітності з податку на прибуток Державного підприємства «Добропіллявугілля», за результатами якої складений акт № 769/15-1/32186934 від 14.10.2008 року.

На підставі висновків акту встановлене заниження сплати податку на прибуток за серпень 2008 року у розмірі 11823,00 грн., в результаті чого відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням рішенням № 0002381540/0 від 20.10.2008 року визначено суму податкового зобов'язання з податку в розмірі 35469,00 грн., в тому числі за основним платежем 11823,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23646,00 грн.

Між Державним підприємством «Добропіллявугілля» та Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією укладений договір про реструктуризацію податкового боргу №5/62 від 23.05.2006р. та додаткова угода від 28.12.2006 року, якими розстрочена сума податкового боргу по платежу частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету у розмірі 4 445 793,62 грн. На підставі зазначеного договору та додаткової угоди підписаний графік погашення сум сплати реструктуризованого податкового боргу. Позивач платіжним дорученням № 6776 від 28.08.2008 року сплатив суму розстроченої частини прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету у сумі 47290,83 грн., при цьому зазначивши у графі призначення платежу - реструктуризація боргу основного платежу частини прибутку.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Обставини, встановлені судом першої інстанції не є спірними.

Проблемою даного спору є питання правомірності дій податкового органу щодо встановлення порушення позивачем п.п.7.8.2 п.7.8. ст..7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон №334) та правомірність дій відповідача щодо визначення суми штрафу на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 (далі Закон №2181).

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону №334 дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідної держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

З метою включення платежу у вигляді дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними, комунальними підприємствами до переліку обов'язкових платежів, що справляються згідно з нормами податкового законодавства, зазначений платіж включено до пункту 3 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування".

Тобто платіж у вигляді дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами згідно з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є окремим обов'язковим платежем, який передбачено Законом України "Про систему оподаткування".

Згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що емітент, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати. Тобто норма Закону передбачає одночасну сплату дивідендів всім акціонерам та за рішенням емітента, а не окремо випадок нарахування частини прибутку на рахунки держави.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому, відповідно, державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету, що є логічним, оскільки в даному випадку в якості акціонерів виступає держава чи місцеві органи влади в одній особі.

Відповідно до статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року N 158, наказом ДПА України від 12.05.2008 N 294 затверджено форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2008 році, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2008 за N458/15149.

Норматив і порядок відрахування такої частини прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, тобто не за рішенням емітента.

При зазначеному механізмі вказані відрахування здійснюються не будь-якому акціонеру, як передбачає Закон, а лише на рахунок державного або місцевих бюджетів і не здійснюється на рахунки інших акціонерів.

Вказані платежі у вигляді частини прибутку (доходу) та платежі у вигляді дивідендів відрізняються один від одного: порядком нарахування, порядком сплати, а також базою для обчислення цих показників.

З наведеного виходить, що дивіденди і частина прибутку (доходу) є хоч і подібні, але різні економічні категорії, які в першому випадку стосуються в більшій мірі прав акціонерів, а в другому випадку - зобов'язання емітента в першочерговому порядку забезпечити вимоги держави.

Тому норми стосовно сплати авансових платежів, що передбачені в пункті 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", застосовуються лише під час обчислення дивідендів та платежів, що прирівняні до них згідно з пунктом 1.9 цього Закону, тобто платежів, що сплачують державні, некорпоратизовані, казенні чи комунальні підприємства і не поширюються на інших платників, які зобов'язані відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік сплачувати частину прибутку (доходу).

Відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25 відсотків, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Сплата позивачем розстроченого податкового боргу не є дивідендами в розумінні норм вищезазначених законів. Зазначений різновид податку на прибуток визначений та сплачений на певних умовах позивачем як платником податку на виконання власних зобов'язань і жодним чином не пов'язаний з податком об'єктом обчислення яких є виплата на користь третіх осіб.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, якщо підприємство при виплаті дивідендів не сплатило авансовий внесок з податку на прибуток або сплатило не в повному об'ємі, то таке підприємство повинно сплатити штраф у двократному розмірі від суми несплаченого авансового внеску відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 незалежно від того, хто виявив таке порушення.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0002381540/0 від 20.10.2008 року в частині донарахованих авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 35469,00 грн., в тому числі за основним платежем 11823,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23646,00 грн., оскільки відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нарахування авансових внесків здійснюється на суму дивідендів, які визначені відповідачем безпідставно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач не довів з огляду на п.2 ст.71 КАС України правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 22 травня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Суддя Р.Ф. Ханова

Суддя М.І. Старосуд