Рішення № 38181038, 11.04.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2537/13-ц

Провадження № 2/520/2620/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.

за участю секретаря Єгорової Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 16210 грн. та моральної - 15000 грн., спричинених внаслідок залиття квартири, просить стягнути судові витрати: судовий збір у розмірі 383 грн. 90 коп., витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи - 2937 грн. 60 коп.

Відповідач позов не визнала у повному обсязі, підтвердила, що залиття квартири дійсно було, однак після залиття 27 червня 2012 року вона відшкодувала ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 3000 грн. У залитті, яке мало місце 21 січня 2013 року, її вини немає, оскільки залиття відбулось внаслідок зіпсування сантехнічних обладнання у санвузлі, яке повинно обслуговуватися житлово-комунальним органом. Моральну шкоду позивачеві вона не спричиняла.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

З акту від 27 червня 2012 року, складеного комісією КП "ЖКС "Чорноморський", вбачається, що відбулось залиття квартири позивачки. У якості причини залиття зазначено халатне ставлення власника квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2, до сантехнічного обладнання у своєї квартири.

05 вересня 2012 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 грн. у відшкодування завданих збитків внаслідок залиття 27 червня 2012 року квартири позивача. Однак, при здійснені позивачем ремонту квартири, було затрачено 4937 грн., що є більшою сумою, ніж відповідач відшкодувала. Даний факт сторонами не оспорюється.

З акту про залиття від 23 січня 2013 року, що був складений комісією КП "ЖКС "Чорноморський", вбачається, що 21 січня 2013 року знову відбулось залиття квартири позивача. Причиною залиття є прорив відсікаючого крану у санвузлі квартири відповідача.

Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз 30 жовтня 2013 року був наданий висновок судової будівельно - технічної експертизи, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1, визначена в сумі 14273 грн.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема, внаслідок бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Факти залиття квартири, яка належить позивачеві, 27 червня 2012 року та 21 січня 2013 року відповідачем не оспорюється. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24 грудня 1993 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пояснення ОСОБА_2, що у заливі вона не винна, жодними доказами не доведені.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілим, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у загальному розмірі 16210 грн., яка складається з відшкодування витрат, пов'язанних з залиттям квартири 27 червня 2012 року у сумі 1937 грн. та 21 січня 2013 року - 14273 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Внаслідок залиття квартири, позивач перенесла певні моральні страждання, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Протоколу Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та роз'яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру немайнових витрат.

Суд вважає, що у відшкодування моральної шкоди, з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких позивач зазнала у зв'язку з порушенням її права власності з боку відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, слід стягнуто 500 грн.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 3181 грн. 20 коп., які складаються з: судового збору - 243 грн. 60 коп., витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 2937 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 76, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст. 1166, 1167, 1192 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у відшкодування матеріальної шкоди 16210 (шістнадцять тисяч двісті десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати у розмірі 3181 (три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 20 (двадцять) коп., які складаються з: судового збору - 243 (двісті сорок три) грн. 60 (шістдесят) коп., витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи - 2937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Пучкова І. М.