Рішення № 38180893, 09.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц /790/1538/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 640/74/13-ц Чередник В.Є.

Категорія: договірні Доповідач - Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в особі свого представника Бауліної Віри Олегівни, на рішення Київського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу,-

ВСТАНОВИЛА :

07.05.2013 року представник позивач звернувся у суд з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_4 а на користь позивача кредитну заборгованість в сумі 21 822, 35 доларів США, що по курсу НБУ станом на 08.04.2013 року становить 174 426,04 грн. , яка складається із 12552, 78 доларів США, що станом на 08.04.2013 року становить 100 334, 37 грн. кредитної заборгованості, та 9269,57 доларів США, що станом на 08.04.2013 року становить 74091,67 грн. заборгованості по процентам .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11152971000 , відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 16480 доларів США, а відповідач зобов»язувався їх повернути не пізніше 10 травня 2014 року , згідно до укладеного між ними графіку та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13, 5% річних. Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, з березня 2010 року кредитні кошти не сплачує, і це є підставою для вимоги про дострокове повернення кредиту на відсотків.

Позивач також зазначає, що 11.06.2012 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» укладено договір факторингу № 4, згідно якого фактор позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 11152971000 від 10.05.2007 року.

В запереченнях на вказаний позов, представник відповідача вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню . Свої заперечення обґрунтовує тим, що ТОВ «Кей-Колект» не має законного права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 10 травня 2007 року , укладеному між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 та Договором факторингу № 4 від 11 червня 2012 року укладеному між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей- Колект», у зв'язку з тим, що відповідно до підпункту 2 пункту 1 розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року , укладення договору факторингу можливе лише у випадку, якщо набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, тоді як відповідач є фізичною особою.

Представник відповідача також зазначає на те, що із тексту договору факторингу не вбачається , що боржником договору є відповідач, а також вважає, що позивач не має право вимагати погашення заборгованості в доларах США, оскільки не надав доказів щодо наявності ліцензії на здійснення валютних операцій( а.с.63-64).

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності сторін.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення. яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд неповно з»ясував обставини по справі та зазначає. що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, якою визнав п.1 Розпорядження 1 розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої сили», а також зазначила на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді. пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ч.1 ст. 1077 ЦК України, розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року та лист національної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг № 377216-12, виходив з відсутності підстав для вимоги позивача про стягнення зазначеної заборгованості до відповідача, як фізичної особи , а також з того, що позивачем не надано доказів щодо його права на здійснення ним валютних операцій та доказів щодо передачі прав про вимогу стягнення кредитної заборгованості з відповідача.

При цьому судом першої інстанції встановлено , підтверджено наявними у справі доказами та цей факт відповідачем не оспорюється, що 10 травня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту в сумі 16 480,00 доларів США. Відповідно до умов вказаного договору відповідач повинен повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 10 травня 2014 року згідно з графіком погашення кредиту (додаток № 1 до Кредитного договору) та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13.5 % річних.

Згідно п.п. 1.1. умов зазначеного договору, графіку погашення кредиту валютою кредиту, а також розрахунок заборгованості відповідача за зазначеним договором кредиту є долар США ( а.с.2-9 , 10-18).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 4.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору факторингу № 4 право вимоги від клієнта до фактора переходять у дату відступлення, після чого фактор набуває права вимоги від боржника і гарантій виконання всіх зобов'язань за первинними договорами та договорами забезпечення.( а.с.19-28).

Згідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 732 від 08.12.2011 року, ТОВ «Кей-Колект» зареєстровано як фінансову установу відповідно до розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

В ч.1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу ( фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона ( фактор) передає або зобов»язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони ( клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов»язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов»язання клієнта перед фактором.

Згідно до вимог ст. 192 ЦК України ,законним платіжним засобом, обов»язковим до прийняття за номінальною вартістю на території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у вигляді і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

В пунктах «в» та «г» ч. 4. ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зазначено, що індивідуальні ліцензії видаються у разі: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до п.1.5. Постанови Національного банку від 14.10.2004, № 483 «Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за змістом вказані норми матеріального права передбачають наявність у фінансової установи дозволу чи ліцензії , на здійснення валютних операцій, які видаються Національним Банком України .

Отримавши на підставі зазначеного договору факторингу право вимоги заборгованості за зазначеним валютним кредитним договором, позивач не надав суду доказів наявності ліцензії на здійснення валютних операцій щодо отримання заборгованості по кредиту нарахування відсотків в доларах США .

Більш того, відповідно до додатку до свідоцтва про реєстрацію ТОВ «КейтКолект» як фінансової установи, видами фінансових послуг, які товариство має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства є лише факторинг (а.с.91).

Крім того текст зазначеного договору факторингу № 4 , не містить даних про те, посилань на те, що боржником по цьому договору є відповідач.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав ненадання доказів щодо його права на здійснення валютних операцій та вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотками по доларовому кредитному договору, а також доказів щодо передачі прав ПАТ «УкрСиббанк» на вимогу стягнення кредитної заборгованості з відповідача.

Між тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав наявності п.1 розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року та лист національної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг № 377216-12, якими передбачено набуття відступлення права грошової вимоги лише до боржників- суб»єктів господарювання за договором, та не передбачено такого права до боржників-фізичних осіб, оскільки відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, п.1 зазначеного розпоряджеггя визнано нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили( а.с.76-80).

З огляду на наведене рішення суду в частині посилання суду як на підставу відмови позивачу в задоволенні позовних вимог на розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року та лист національної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг № 377216-12 підлягає зміні та виключенню з мотивувальної його частини зазначене посилання суду.

Доводи, викладені представником позивача в апеляційній скарзі в іншій частині висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в особі його представника Бауліної Віри Олегівни, задовольнити частково .

Змінити рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2013 року виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови позивачу в задоволенні позовних вимог на розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року та лист національної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг № 377216-12.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: