Постанова № 38178628, 07.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року № 813/1977/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Держицького І.Р.,

представника відповідача Шпака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022200 від 09.01.2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фермер-Сервіс» (надалі - ТзОВ «Фермер-Сервіс», Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області, відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 09.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюване ним податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечать чинному законодавству України. Окрім цього, вказав, що 25 листопада 2013 року постачальником ТзОВ «Прикарпаття-Інвест» було виписано помилково одну податкову накладну на суму 125 471,64 грн. у т.ч. ПДВ - 20 911,94 грн., у той час, коли мали бути виписані три податкові накладні. Позивач також наголосив, що ними було помилково внесено у реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 року податкову накладну №2 від 25.11.2013 року, яка не мала місця в реальних подіях, однак фактично позивачем отримано ТМЦ на підставі видаткових накладних, ТТН та податкових накладних №№14, 16, 17.

Ухвалою судді від 06.03.2014 року у даній адміністративній справі відкрито провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач не мав права включати до податкового кредиту вказані суми податку, оскільки податкова накладна №2, яка складена контрагентом ТзОВ «Прикарпаття-Інвест» (постачальник за договором купівлі-продажу від 21.11.2013 року №21/11/2013), не зареєстрована останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних у періоді листопад-грудень 2013 року. Таким чином, орган доходів і зборів стверджує, що формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно та завищено податковий кредит за листопад 2013 року на 20 911,94 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 20 911,94 грн. Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, підстави для його скасування відсутні, а відтак, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Фермер-Сервіс» є юридичною особою. У періоді, який перевірявся, позивач був зареєстрований як платник ПДВ, згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 28.12.2012 року №200095499, виданого ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі; індивідуальний податковий номер - 191592313208.

Основним видом діяльності ТзОВ «Фермер-Сервіс» за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Як свідчать матеріали справи, що 24.12.2013 року головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області Яремко Є.І. на підставі п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75, п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року ТзОВ «Фермер-Сервіс».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №13/22-00/19159234 від 24.12.2013 року, у якому зафіксовано, зокрема, наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Фермер-Сервіс»:

1)порушення ведення податкового обліку;

2)заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ за листопад 2013 року) на загальну суму 20 911,94 грн., чим порушено п.п.198.6 ст.198, абз.11 п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України та п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року №1342), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.11.2011 року за №1490/20228.

Як випливає зі змісту акту №13/22-00/19159234 від 24.12.2013 року, контролюючий орган дійшов висновку, що ТзОВ «Фермер-Сервіс» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2013 року з використанням податкових накладних, які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів/послуг у листопаді 2013 року : ТзОВ «Прикарпаття Інвест» - податкова накладна №2 від 25.11.2013 року, сума ПДВ - 20 911,94 грн.. ТзОВ «Фермер-Сервіс» не додано до декларації з ПДВ за листопад 2013 року заяви із скаргою на постачальника - ТзОВ «Прикарпаття-Інвест», яким порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, на думку органу доходів і зборів, платником було завищено податковий кредит за листопад 2013 року на 20 911,94 грн., що призвело заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ за листопад 2013 року) на суму 20 911,94 гривень.

Один примірник акта перевірки було надіслано рекомендованою поштовою кореспонденцією позивачу. Акт перевірки отриманий ТзОВ «Фермер-Сервіс» 27.12.2013 року.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідками проведеної перевірки порушеннями, надав заперечення на акт перевірки від 24.12.2013 року №13/22-00/19159234.

08.01.2014 року ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області надано відповідь на заперечення №24/22-00, якою висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем 09.01.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 26 139,93 грн., у т.ч. за основним платежем 20 911,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 227,99 грн.

За наслідками оскарження даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Львівській області, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року №0000022200 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області, позивачем було заявлено означений позов.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.21 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем було отримано від контрагента ТзОВ «Прикарпаття-Інвест» податкову накладну №2 від 25.11.2013 року по здійсненій господарській операції, яка не зареєстрована останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних у періоді листопад-грудень 2013 року.

Судом було з'ясовано і не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, що до відповідача не надсилалось жодних заяв зі скаргою на постачальника - ТзОВ «Прикарпаття-Інвест». Наведене, на думку суду, свідчить, що позивачем не використано своє право щодо подання заяви із скаргою на ТзОВ «Прикарпаття-Інвест», яким порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2013 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період листопад 2013 року і реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 року (порція 2), де методом «сторно» було проведено податкову накладну від 25.11.2013 року №2 (ПДВ 20 911,94 грн.), виписану ТзОВ «Прикарпаття-Інвест» та включено податкові накладні №14 від 25.11.2013 року - ПДВ 7 000,00 грн., №16 від 26.12.2013 року - ПДВ 5 833,34 грн., №17 від 28.11.2013 року - ПДВ 8 078,59 грн.

Згідно з п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У відповідності до п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки по поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Із наведених норм податкового законодавства слідує, що суб'єкт господарювання має право подавати уточнюючу декларацію (розрахунок) під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки.

Таким чином, посилання ТзОВ «Фермер-Сервіс» на подання ним 30.12.2013 року до органу доходів і зборів, відповідно до вимог ст.50 Податкового кодексу України, податкову звітність з податку на додану вартість за листопад 2013 року, в якій відкореговано податковий кредит, згідно податкових накладних №14 від 25.11.2013 року, №16 від 26.11.2013 року та №17 від 25.11.2013 року, судом до уваги не приймається, оскільки таке коригування проведено уже після камеральної перевірки.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року №0000022200. Разом з тим, позивачем не наведено доводів, а також не надано суду доказів, що свідчили б про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскарженене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також із використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Відповідно, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги, заявлені позивачем, у зв'язку із чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 квітня 2014 року.