Рішення № 38178356, 09.04.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2014 р.Справа № 916/833/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Брушньовська І.І. (довіреність № 01-36/28 від 09.01.2014р.),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 121 424,54 грн.

встановив:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (ДКВ ОМР) звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2) 121 424,54 грн. - неустойки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2014р. суддею Мостепаненко Ю.І. порушено провадження у справі № 916/833/14 за даним позовом, розгляд справи призначено на 26.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2014р. розгляд справи відкладено на 09.04.2014р. - у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням всіх витребуваних судом доказів.

В судових засіданнях позивач підтримував позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Таким чином, справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд встановив наступне.

22 серпня 2008р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно рішення Одеської міської ради №273-VІ від 31.01.11. "Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради" та положення "Про департамент комунальної власності Одеської міської ради", яке затверджене рішенням Одеської міської ради №384-VІ від 28.02.11., (Орендодавцем) та ФОП ОСОБА_2 (Орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 85/7 (Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле підвальне приміщення, загальною площею 197,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт оренди). Експертна оцінка об'єкта оренди становить 382 187 грн. (без урахування ПДВ).

За умовами п. 2.2 Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди 2300 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції.

Відповідно до п. 2.4 договору Орендар зобов'язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Згідно п. 3.4 Договору Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 Договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

П. 4.7 Договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх а оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Згідно п. 7.11 Договору дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об'єкту оренди за участю Орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутство або ліквідації Орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п. 1.3 договору строк його дії поширюється до 21.08.2009р. За умовами п. 7.8 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

П. 2 додаткового погодження № 1 від 14.12.2010р. до договору оренди нежитлового приміщення № 85/7 від 22.08.2008р. строк дії договору оренди № 85/7 від 22.08.2008р. поновлено до 31.05.2011р.

Повідомленням вих. № 01-15/1563 від 18.05.2011р. позивач повідомив ФОП ОСОБА_2 про те, що договір оренди нежитлового приміщення № 85/7 від 22.08.2008р. на новий строк продовжуватись не буде, в зв'язку з чим просив відповідача у термін до 15.06.2011р. передати ключі та приміщення за актом приймання-передачі.

В зв`язку з невиконанням ФОП ОСОБА_2 вимог договору оренди № 85/7 від 22.08.2008р. щодо звільнення приміщення, ДКВ ОМР звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про: виселення ФОП ОСОБА_2 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 197,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, передачу зазначеного приміщення ДКВ ОМР, стягнення заборгованості з орендної плати, пені, та неустойки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2011р. по справі № 4/17-3499-2011 (суддя Літвінов С.В.) позов ДКВ ОМР задоволено повністю: виселено ФОП ОСОБА_2 з нежитлового приміщення підвалу; стягнуто з ФОП ОСОБА_2 13 055,49 грн. - заборгованості з орендної плати, 486,60 грн. - пені, 11 425,24 грн. - неустойки (за період з 16.06.2011р. по 31.07.2011р.), 250,52 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на технічне забезпечення судового процесу.

Судовим рішенням встановлено, що договір оренди припинив свою дію 31.05.2011р.

Зазначене рішення у встановленому законодавством порядку оскаржено не було, набравши законної сили 01.11.2011р., згідно чого 01.11.2011р. судом видано відповідні накази, які пред'явлені до примусового виконання до другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Згідно акту державного виконавця другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 04.12.2012р., наявному в матеріалах справи, вбачається, що рішення суду по справі № 4/17-3499-2011 виконано: в приміщенні відсутнє будь-яке майно.

Згідно п. 4.7 Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх а оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

20.12.2012р. ДКВ ОМР звернувся до відповідача з претензією (вих. № 01-15/694), в якій в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поверненням майна в узгоджені п. 4.7 Договору строки, нарахував відповідачу неустойку за період з 01.08.2012р. по 04.12.2012р. в розмірі 121 424,54 грн., запропонувавши сплатити її до 10.01.2013р..

Не отримавши відповіді на надіслану претензію та посилаючись на те, що в період з 01.08.2012р. по 04.12.2012р. орендар без правових підстав займав спірне приміщення, ДКВ ОМР і звернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом.

Дослідивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Ст. 41 Конституції України, ст.319 ЦК України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення № 85/7 від 22.08.2008р., відповідно до якого ДКВ ОМР передав, а ФОП ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування нежиле підвальне приміщення, загальною площею 197,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

31.05.2011р. строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 85/7 від 22.08.2008р. припинено, в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 4.7 даного договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх а оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Незаконне зайняття нежитлового приміщення - об'єкта комунальної власності, порушує ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та перешкоджає ефективному використанню, та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У зв'язку з поверненням спірного приміщення відповідачем тільки 04.12.2012р., позивач просить стягнути з останнього неустойку в сумі 121 424,54 грн. за період з 01.08.2012р. по 04.12.2012р.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно із п.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором, у тому числі у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із місту наведеного пункту ст. 231 ГК України вбачається, що розмір штрафних санкцій обчислюється не тільки у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф); у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), як це передбачено ст. 549 ЦК України; а і у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У даному випадку штрафні санкції у вигляді неустойки відповідно із умовами договору оренди та ч.2 ст. 785 ЦК України встановлюються у кратному розмірі до розміру орендної плати.

Вищенаведене свідчить про те, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України, безумовно є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України. У даному ж випадку неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України підпадає під визначення ст. 230 ГК України, як окремого виду штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України, за яким:

- постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 ПКУ);

- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Згідно з п. 1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України, не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією.

Аналогічної правової позиції з аналогічних спірних правовідношень щодо нарахування ПДВ на штрафні санкції, дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі №15098/10/15-0217 від 28.04.11 р. „Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість штрафних санкцій та пені", в листі від 25.07.2001р. №9049/7/16-1277 „Щодо обкладення податком на додану вартість отриманої неустойки"; а також Вищий господарський суд України у постанові від 14.03.13 р. по справі №5017/1355/2012 та в постанові від 21.11.13. у справі 916/763/13.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України за своєю правовою природою є штрафною санкцією і відповідно із ст. 185 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування та нарахування податку на додану вартість, тобто, позивач безпідставно включив до складу неустойки суму податку на додану вартість.

Тому з відповідача, відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, з урахуванням рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2011р. по справі № 4/17-3499-2011 та акту державного виконавця від 04.12.2012, підлягає стягненню 101 151,14грн. неустойки за період з 01.08.2012р. по 04.12.2012р.(без урахування ПДВ в сумі 20 273,40 грн.)

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 101 151,14 грн. - неустойки.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 101 151 (сто одну тисячу сто п'ятдесят одну) грн. 14 коп. - неустойки та 2 022 (дві тисячі двадцять дві) грн. 93 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2014 року.

Суддя Мостепаненко Ю.І.