Рішення № 38178300, 27.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2014 р. Справа № 914/4396/13

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕКЮРІТІ" (79058, м.Львів, пр.-кт Чорновола, 63, ідентифікаційний код 37073247)

Відповідач : Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 (79035, м.Львів, вул.Пасіки Галицькі, 7, ідентифікаційний код 23884071)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1)

про стягнення

ціна позову: 11736,03 грн.

головуючий суддя Фартушок Т.Б.

Суддя Пазичев В.М.

Суддя Шпакович О.Ф.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Рубаняк М.І. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: Романишин Т.М., Петришин В.М. - представники, довіреності в матеріалах справи;

Третя особа: Синьовський Б.В. - представник, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКЮРІТІ" до Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1, третя особа Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, про стягнення заборгованості; ціна позову: 11736,03грн., в тому числі 10238,64грн. основного боргу, 1331,02грн. пені, 166,37грн. 3% річних. Також Позивач просить стягнути з Відповідача на корись Позивача 1720,50грн. судового збору та 2300грн. вартості послуг правової допомоги.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 21.11.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14год. 45хв. 09.12.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 09.12.2013р., 15.01.2014р. (відповідно до вимог ст.69 ГПК України строк розгляду справи продовжено на 15 днів за клопотанням Відповідача №107/14 від 15.01.2014р.), 22.01.2014р., 28.01.2014р., 03.02.2014р., 06.03.2014р.

Враховуючи категорію спору та складність справи, ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 03.02.2014р., судом відповідно вимог до ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області щодо призначення автоматичного розподілу членів колегії суддів №85 від 11.02.2014р., справу №914/4396/13 призначено до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя: Фартушок Т.Б., судді: Пазичев В.М. та Шпакович О.Ф.

Ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2014р. та від 22.01.2014р. в порядку ст.30 ГПК України викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи , посадових осіб ЛК АТП № 1: ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 28.01.2014р. в порядку ст.30 ГПК України викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, посадових осіб: ОСОБА_9 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_10 (АДРЕСА_2).

Також, ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2014р., 22.01.2014р. та від 28.01.2014р. в порядку ст.38 ГПК України витребувано у ЛК АТП № 1 товаро-транспортні накладні ( шляхові листи): 15.04.13р. - маршрут №16, маршрут № 29; 16.04.13р. - маршрут № 3-а; 19.04.13р. - маршрут № 2-а, маршрут № 9, маршрут № 16, маршрут № 10, маршрут №32; 20.04.13р. - маршрут № 28, маршрут № 10, маршрут № 16; 21.04.13р. - маршрут № 37, маршрут № 46, маршрут № 1-а, маршрут № 3-а, маршрут № 10. Зазначені вимоги ухвали Відповідачем виконані.

Представникам Учасників процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,27,28,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20,22,27,28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді чи суддів не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, заявлені вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позову, в тому числі зазначених у позовній заяві, доповненню та поясненнях до позовної заяви від 13.01.2014р.

14.01.2014р. до Господарського суду Львівської області надійшло клопотання представника Позивач про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом задоволено; відповідно до запису на клопотанні, представник Позивача з матеріалами справи ознайомився.

15.01.2014р. до Господарського суду Львівської області надйшло клопотання Позивача про витребування документів в порядку ст.38 ГПК України та виклик посадових осіб Відповідача для дачі пояснень в порядку ст..30 ГПК України. Клопотання судом задоволено, про що зазначено в ухвалах суду по даній справі від 15.01.2014р., 22.01.2014р. та від 28.01.2014р.

Представники Відповідача в судове засідання з'явились, проти позову заперечили повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 22.01.2014р. та доповненнях до відзиву на позовну заяву від 06.03.2014р.

Відповідачем 15.01.2014р. подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено, про що зазначено в ухвалі суду по даній справі від 15.01.2014р.

Представник Третьої особи в судове засідання з'явився, надав копію довіреності на право здійснення представництва, з приводу спору пояснив, що просить вирішити спір на розсуд суду.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення Учасників процесу, суд встановив наступне:

Щодо стягнення 10238,64грн. основного боргу.

12.04.2013р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №12/04/2013 надання послуг контролю за міським пасажирським автотранспортом (далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги охоронника-контролера квитків в автотранспорті Замовника, що здійснює міські пасажирські перевезення, за дотриманням пасажирами обов'язків щодо оплати вартості проїзду, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх в порядку, встановленому цим Договором.

Згідно п.2.1 Договору, на виконання вимог даного Договору Виконавець повинен забезпечити виконання його працівниками наступних обов'язків:

- здійснювати контроль за виконанням пасажирами своїх обов'язків щодо оплати вартості проїзду, наявності квитків та документів, що дають право на пільговий проїзд (п.2.1.1);

- вживати необхідні заходи щодо виявлення безквиткових пасажирів, здійснення ними оплати послуг проїзду, перевірки наявності у них проїзних квитків та документів, документів, що передбачають пільги на проїзд (п.2.1.2), а саме:

- у разі відсутності у пасажира квитка, що дає право на проїзд, або документа, що підтверджує наявність пільги на проїзд, - запропонувати останньому придбати у встановленому порядку квиток (п.п.2.1.2.1);

- у разі відсутності у пасажира квитка, що дає право на проїзд, або документа, що підтверджує наявність пільги на проїзд, та при відмові пасажира придбати квиток у встановленому порядку, - запропонувати останньому пройти у найближче районне відділення міліції для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та сплати штрафу або викликати працівника міліції для вчинення відповідних дій (п.п.2.1.2.2):

- у встановленому порядку сприяти водієві у відмові/не допуску до поїздки пасажирів, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема, легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів (п.2.1.3);

- чітко дотримуватись вимог чинного законодавства України та цього Договору (п.2.1.4);

- при спілкуванні з пасажирами проявляти ввічливість, культуру і такт, дбати про авторитет Замовника.

Згідно п.2.3 Договору, Виконавець зобов'язаний здійснити не менше 20 контрольних перевірок впродовж робочого дня згідно скерувань Замовника.

Відповідно до п.2.4.2 Договору, Замовник зобов'язаний здійснювати виконання умов Договору щодо оплати послуг.

Згідно п.3.1 Договору, вартість послуг Виконавця вказується у додатку №1, який після погодження та підписання Сторонами стає невід'ємною частиною даного Договору. Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток Додаток №1 до Договору, відповідно до якого визначено вартість 1 люд./год без ПДВ 11,53грн., та вартість в місяць з ПДВ 14942,88грн. З врахуванням вищенаведеного, в тому числі п.8.1 Договору, суд зазначає, що Сторонами визначено ціну Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору, приймання/надання послуг, визначених в п.1 цього Договору, оформляється складанням Сторонами Акта виконаних робіт.

Згідно п.3.3 Договору, плата за надані Виконавцем послуги здійснюється Замовником лише за період фактично наданих послуг, що підтверджується наявністю оформлених скерувань на здійснення контролю міського пасажирського автотранспорту та документів обліку робочого часу охоронників-контролерів.

Відповідно до п.3.4 Договору, у разі наявності мотивованих заперечень зі сторони Замовника щодо належного виконання послуг, визначених в п.1 цього Договору, Замовник протягом 3-х календарних днів письмово повідомляє Виконавця про них; Виконавець протягом 3-х календарних днів (з моменту отримання) розглядає такі заперечення та повідомляє письмово Замовника про прийняте рішення; при неповідомленні Замовника протягом 3-х календарних днів про прийняте рішення або не наведення мотивів його прийняття, Акт виконаних робіт та рахунок на оплату вважаються погодженими Сторонами з урахуванням заперечень Замовника.

Згідно п.3.5 Договору, Замовник протягом 5 днів після підписання Акта виконаних робіт перераховує кошти на розрахунковий рахунок Виконавця, відповідно до виставлених ним рахунків на оплату.

Відповідно до п.8.1 Договору, даний Договір вступає в силу з 15.04.2013р. та діє до 14.05.2013р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

На виконання умов Договору Позивачем та Відповідачем надано скерування працівникам на період дії Договору (а.а.с.12, 13); наведене підтверджують також представники Сторін. Крім того, Позивачем складено документи обліку робочого часу охоронників-контролерів: табель виходу та здійснення контролю (а.с.16); хронометраж автобусних маршрутів під час перевірки (а.с.17); графік виходу контролерів-охоронників на маршрути (а.а.с.18-19). Наведене вказує на виконання Позивачем положень п.3.3 Договору.

Крім того, Позивачем спільно з Відповідачем затверджено посадову інструкцію охоронників-контролерів квитків та проїзних документів пасажирського транспорту Відповідача, про ознайомлення з якою та проведення щоденних інструктажів зазначили посадові особи Позивача у поясненнях, наданих в порядку ст.30 ГПК України, що підтверджується також журналом проведення інструктажу Позивача.

Суд також зазначає, що наданими в порядку ст.30 ГПК України поясненнями працівники Відповідача та працівники Позивача підтвердили факт надання послуг (виконання робіт) Позивачем, в тому числі і піч час спільних рейдів; зауваження, які зазначили представник Відповідача щодо якості виконаних робіт (наданих послуг) Позивачем не доводились Відповідачем до відома Позивача в порядку, встановленому п.3.4 Договору.

Також, підтвердженням наданих Позивачем згідно Договору Позивачем послуг є дані наявних в матеріалах справи шляхових листів Відповідача, де є відмітки представників Позивача. При цьому суд зазначає, що в силу положень укладеного між Сторонами Договору, такі (шляхові листи) не є підставою для оплати наданих послуг чи підтвердженням наданих послуг, проте, згідно п.2.1.2 Посадової інструкції охоронників-контролерів квитків та проїзних документів пасажирського транспорту Відповідача, яка затверджена (підписана та скріплена відбитком печатки), в тому числі і Відповідачем, Позивач здійснює контроль за роботою автотранспорту Замовника, що здійснює перевезення, згідно шляхових листів. При цьому суд зазначає, що в листі Позивача Відповідачу №184-ФО від 22.04.2013р. (докази надіслання якого наявні в матеріалах справи та факт отримання якого визнано Відповідачем у листі №286/02 від 28.05.2013р.) зазначалось, що окремі водії відмовляються пред'являти шляховий лист для відмітки часу та результатів перевірки на маршрутах.

Відповідно до проведеного Позивачем розрахунку вартості послуг (виконаних робіт), загальна вартість таких становить 10238,64грн., що відповідає кількості люд./год. та вартості, встановлених у Додатку №1 до Договору.

Крім того, згідно доводів Позивача, листом №183-ФО від 18.04.2013р. Позивач інформував Відповідача про надані послуги; проте, Відповідач заперечує факт отримання листа. Згідно доводів Позивача, листом №184-ФО від 22.04.2013р. Позивач повідомив Відповідача також і про виявлені за період з 15.04.2013р.-22.04.2013р. порушення та про здійснену роботу. Факт отримання листа Позивача №184-ФО від 22.04.2013р. Відповідачем визнано, про що зазначено у листі Відповідача №286/02 від 28.05.2013р.

Листом №286/02 від 28.05.2013р. Відповідач підтвердив отримання рахунку-фактури №СФ-000175 від 29.04.2013р. на суму 10238,64грн. та Акту №ОУ-0000112 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.04.2013р. на суму 10238,64грн., у т.ч. ПДВ за надані Відповідачу послуги фізичної охорони згідно укладеного Договору.

Проте у листі №286/02 від 28.05.2013р. Відповідач зазначив, що надані Позивачем рахунок-фактура та Акт прийняття робіт (надання послуг) є безпідставними, оскільки послуги фізичної охорони Позивачем не надавались та такі Договором не передбачені.

Крім того, у листі №286/02 від 28.05.2013р. Відповідач зазначив, що згідно листа Позивача №184-ФО від 22.04.2013р., останнім проводилась перевірка дотримання водіями Відповідача правил продажу квитків пасажирам, проте, згідно укладеного Договору таких повноважень Позивач не має. З врахуванням вищенаведеного Відповідач зазначив, що Позивач неналежно виконував обов'язки контролерів та вимоги щодо оплати послуг є безпідставними.

Суд зазначає, що листом №184-ФО від 22.04.2013р. Позивач повідомив Відповідача про наступне:

- виявлені порушення водіями, а саме - не у всіх випадках видання квитків, нездійснення водіями фіксації серій та номерів проїзних квитків, що відповідає положенням п.1 Договору в частині обов'язку охоронника-контролера квитків в автотранспорті Замовника. Крім того, наведене відповідає і п.п.1, 2.1 Договору, оскільки видання водіями квитків є передумовою отримання таких пасажирами. При цьому суд зазначає, що невидання окремими водіями квитків мало місце лише в кількох випадках, як вказано у листі Позивача, та не унеможливило виконання Позивачем своїх обов'язків, передбачених п.1 Договору;

- неповноту розміщення в автобусах інформації про перевірку проїзних документів працівниками Позивача, - що також відповідає умовам зобов'язань, які взяв на себе Позивач згідно Договору, (в частині можливості безсумнівного виконання зобов'язань Позивача за Договором щодо здійснення контролю наявності квитків, проїзних документів у пасажирів);

- окремі водії відмовляються пред'являти шляховий лист для відмітки часу та результатів перевірки на маршрутах, - що відповідає умовам укладеного Договору, оскільки звернуто увагу на фіксацію з боку Позивача кількості та періодичності здійснених перевірок на доведення виконання п.2.3 Договору.

Також суд зазначає, що підтвердженням того, що наведена інформація та надані послуги (виконані роботи) здійснені на виконання Договору є те, що такі відповідають п.п.2.1.2, 3.3, 3.4 Посадової інструкції охоронників-контролерів квитків та проїзних документів пасажирського транспорту Відповідача, яка затверджена (підписана та скріплена відбитком печатки), в тому числі і Відповідачем, та відповідно до яких: Позивач здійснює контроль за роботою автотранспорту Замовника, що здійснює перевезення, згідно шляхових листів (п.2.1.2 Інструкції); вносяться пропозиції щодо покращення результатів роботи (п.3.3 Інструкції); повідомляє керівництво про всі недоліки, виявлені в ході його діяльності та вносить пропозиції щодо їх усунення;

- виявлено та припинено подальший проїзд 45 безквитковим пасажирам, вилучено 4 пільгові документи, - що є прямим виконанням обов'язків, передбачених п.п.1, 2.1 Договору.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про безпідставність доводів Відповідача, зазначених у листі №286/02 від 28.05.2013р. та протягом розгляду справи, щодо неналежного виконання працівниками Позивача обов'язків згідно Договору.

Позивачем 11.06.2013р. скеровано Відповідачу копію рахунку-фактури №СФ-000175 від 29.04.2013р. та акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000112 (підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №2286 від 11.06.2013р. та опис вкладення з відбитком поштового штемпеля від 11.06.2013р.).

Представник Відповідача в судовому засіданні 27.03.2014р. підтвердив надходження до нього згідно наведеного в абзаці вище листа копії рахунку-фактури №СФ-000175 від 29.04.2013р. з призначенням платежу - послуги охоронника-контролера квитків в автотранспорті АТП №1.

Проте представник Позивача зазначив, що акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000112 охоронника-контролера не скеровано згідно даного листа, а наявною була лише копія попереднього акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з фізичної охорони, де назва послуг вказана невірно, як послуги фізичної охорони.

Суд не приймає такі доводи Відповідача, оскільки: сам Відповідач підтверджує отримання надісланих Позивачем документів згідно фіскального поштового чеку №2286 від 11.06.2013р. та опису вкладення з відбитком поштового штемпеля від 11.06.2013р.; документи Позивачем були виправлені з урахування зауважень Відповідача щодо виду робіт (наданих послуг), зазначених в листі Відповідача №183-ФО від 18.04.2013р., підтвердженням чого є їх копії; представником Відповідача не надано доказу виготовлення Позивачем та надіслання копії попереднього акту здачі-приймання (із невірним зазначенням виду послуг (робіт)), а представлено лише фотокопію попереднього акту, жодним чином не посвідчену; представник Відповідача не зміг пояснити відсутності реагування (надання заперечень) Відповідача на отриманий належним чином (з врахуванням зауважень щодо виду послуг (робіт)) рахунок-фактуру та, згідно доводів останнього, неналежним чином оформлену копію акта здачі-приймання.

Позивачем 11.06.2013р. скеровано Відповідачу претензію №188-ФО від 11.06.2013р. про сплату боргу, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №2286 від 11.06.2013р. та опис вкладення з відбитком поштового штемпеля від 11.06.2013р.

Також, 31.07.2013р. Позивачем скеровувалась Відповідачу претензія №2 (вих.№176 від 31.07.2013р.) на оплату наданих послуг з додатками, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №8084 від 31.07.2013р. та опис вкладення з відбитком поштового штемпеля.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що належним чином оформлені документи, а саме - Акт виконаних робіт та рахунок-фактура (із вірним зазначенням наданих послуг (виконаних робіт), - не фізичної охорони, а охоронника-контролера)), які є підставою для здійснення оплати згідно п.3.5 Договору, надіслані Позивачем Відповідачу саме 11.06.2013р. підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №2286 від 11.06.2013р. та опис вкладення з відбитком поштового штемпеля від 11.06.2013р.).

Крім цього, з врахуванням наведеного, в тому числі положень п.3.4 Договору, суд зазначає, що після отримання належним чином складених документів, які є підставою до оплати наданих послуг (скерованих Позивачем 11.06.2013р.), Відповідачем не надано жодних заперечень, в тому числі мотивованих, а відтак, в силу вищенаведених положень укладеного між Сторонами Договору, послуги вважаються наданими, прийнятими Замовником та підлягають оплаті.

При цьому суд зазначає, що доводи Відповідача про надання ним в порядку п.3.4 Договору мотивованих заперечень щодо належного виконання послуг, передбачених п.1 Договору, листом №286/02 від 28.05.2013р. спростовуються наступним: у листі №286/02 від 28.05.2013р. Відповідач зазначив про отримання рахунку-фактури та Акту виконаних робіт щодо послуг фізичної охорони, а не передбачених Договором послуг, з чим погодились представники Сторін, відтак, Акт виконаних робіт (наданих послуг) саме за Договором, згідно доводів самого ж Відповідача, ним в строк до 28.05.2013р. (до дати заперечень) не отримано; у листі №286/02 від 28.05.2013р. Відповідач не надає мотивовані заперечення щодо належного виконання послуг Позивачем, передбачених п.1 Договору, а вказує про надання додатково послуг, які Договором не передбачені, проте, такі доводи Відповідача спростовуються наведеним вище в мотивувальній частині рішення; найголовніше, після отримання належним чином складених (із зазначенням виду послуг згідно укладеного Договору, - охоронника-контролера, а не фізичної охорони) рахунку-фактури та Акту виконаних робіт (які надіслані Позивачем, як встановлено судом, 11.06.2013р.) Відповідачем не надавались жодні заперечення, в тому числі мотивовані, в порядку п.3.4 Договору.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі дати скерування Позивачем рахунку-фактури та Акту виконаних робіт, складених належним чином (із правильним зазначенням виду наданих послуг), - 11.06.2013р.; беручи до уваги нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. N1149 (із змінами та доповненнями в редакції, чинній станом на червень 2013р.), який був діючим станом на червень 2013р.; враховуючи положення п.3.4 Договору щодо строків розгляду Акту виконаних робіт та положення п.3.5 Договору щодо обов'язку Замовника перерахування коштів протягом 5-ти днів, суд зазначає, що останнім днем здійснення оплати наданих послуг у строки, встановлені Договором, є 21.06.2013р., а відтак, першим днем порушення зобов'язання щодо здійснення оплати наданих послуг згідно Договору Відповідачем є 22.06.2013р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, доведеність позовних вимог повністю, в тому числі доведеність Позивачем факту надання послуг та їх розміру; беручи до уваги доведеність скерування Позивачем Відповідачу 11.06.2013р. документів, на підставі яких Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги (виконані роботи); враховуючи те, що Відповідачем не надано доказів, які б спростовували позовні вимоги; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем в розмірі 10238,64грн., чи здійснення повної або часткової оплати такого, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 10238,64грн. основного боргу.

Щодо стягнення 1331,02грн. пені.

В прохальній частині позовної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача 1331,02грн. пені, яку розраховано за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013р.

Відповідно до п.4.5 Договору, у випадку не оплати/несвоєчасної оплати Замовником наданих Виконавцем послуг, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період заборгованості.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ч.2 ст.343 ГК України, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013р. суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки, як зазначено в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, першим днем порушення зобов'язання щодо оплати послуг є 22.06.2013р. Відтак, вимоги щодо стягнення пені за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013р. можуть підлягати до задоволення виключно за період з 22.06.2013р. по 13.11.2013р. При цьому суд зазначає, що вирішувати питання про стягнення пені за більш пізній період (після 13.11.2013р.) не має підстав, оскільки відсутнє клопотання, передбачене п.2 ст.83 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши підставність та правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1331,02грн. пені підлягають до задоволення в розмірі 543,35грн., в частині стягнення 787,67грн. пені за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013р. слід відмовити.

Щодо стягнення 166,37грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача 166,37грн. 3% річних, які розраховано за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013р. суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки, як зазначено в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, першим днем порушення зобов'язання щодо оплати послуг є 22.06.2013р. Відтак, вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013р. можуть підлягати до задоволення виключно за період з 22.06.2013р. по 13.11.2013р. При цьому суд зазначає, що вирішувати питання про стягнення 3% річних за більш пізній період (після 13.11.2013р.) не має підстав, оскільки відсутнє клопотання, передбачене п.2 ст.83 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши підставність та правильність проведеного розрахунку 3% річних, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 166,37грн. 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 122,02грн., в частині стягнення 44,35грн. 3% річних за період з 29.04.2013р. по 13.11.2013р. слід відмовити.

Щодо стягнення 2300грн. вартості послуг правової допомоги.

В прохальній частині позовної заяви позивач також просить стягнути з Відповідача 2300грн. вартості послуг правової допомоги.

Дану вимогу Позивач обґрунтовує тим, що оскільки Відповідач відмовився від вирішення спору в досудовому порядку, а у практиці Позивача це перший випадок безпідставної відмови від оплати наданих послуг і спеціаліста в даній галузі в штатному розкладі товариства немає, Позивач звернувся за правовою допомогою до фахівця в галузі права.

Підстави стягнення витрат на оплату правової допомоги Позивач обґрунтовує ч.2 ст.10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.1 ст.12, п.2 ч.3 ст.79, ст.ст.84, 88, 89 ЦПК України, ч.2 ст.16 КАС України, ст.28 ГПК України, рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013.

З приводу доводів Позивача щодо того, що це перший випадок в його практиці, де не вдалось вирішити спір в досудовому порядку суд зазначає, що 05.11.2013р. Господарським судом Львівської області розглянуто справу №914/3660/13, 12.03.2014р. справу №914/110/14, 04.03.2014р. справу 914/573/14, 17.03.2014р. справу №914/574/14, де відповідачем був Позивач у даній справі. Крім того, суд зазначає, що здійснюючи господарську діяльність Позивач міг припустити можливе вирішення спорів у судовому порядку.

З приводу нормативного обгрунтування доводів в цій частині ЦПК України та КАС України суд зазначає, що в силу положень ЦПК України і КАС України, останні Кодекси нормативно не регулюють господарський процес; наведене також відображено і в ст.4 ГПК України. Частина ж 2 ст.10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом.

Крім того суд зазначає, що Позивачем додано копію договору про надання правових послуг від 05.06.2013р., укладеного між Позивачем (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_12 (Виконавець), відповідно до п.1 якого, Виконавець зобов'язувався надавати Позивачу правові послуги, в тому числі: перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів; брати участь у підготовці та укладанні різного виду договорів; організовувати та вести претензійну роботу, давати консультації, висновки, довідки з правових питань; здійснювати особистий прийом працівників Замовника; представляти інтереси Замовника в судах.

Відповідно до п.3.1 договору про надання правових послуг від 05.06.2013р., вартість послуг за цим договором встановлюється сторонами в Акті приймання-передачі виконаних робіт, який складається за результатами календарного місяця.

Згідно п.8.1 договору про надання правових послуг від 05.06.2013р., даний договір складено на термін до 31.12.2013р. у двох автентичних примірниках, по одному для кожної із сторін і набирає чинності з моменту його підписання.

Позивачем надано довіреності №140 від 12.06.2013р. та №01 від 13.01.2014р. ОСОБА_12 на здійснення представництва.

Відповідно до платіжних доручень №2707 від 09.09.2013р. на суму 600грн. та №2781 від 26.09.2013р. на суму 1700грн., Позивачем сплачено СПДФО ОСОБА_12 2300грн. з призначенням платежу - оплата за послуги згідно рахунку; відмітка банку про здійснення оплати за даними платіжними дорученнями відсутня, Позивачем такі докази не представлені.

Акту приймання-передачі виконаних робіт, складеного у відповідності до вимог п.3.1 договору про надання правових послуг від 05.06.2013р., Позивачем не представлено, як і не надано жодного підтвердження, що вищенаведеними платіжними дорученнями оплачено СПДФО ОСОБА_12 саме послуги, які пов'язані зі справою, що розглядається (оскільки, як зазначено вище, у п.1 договору про надання правових послуг від 05.06.2013р. передбачено і інші правові послуги).

Суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 (із змінами та доповненнями), що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про відсутність правових підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача 2300грн. вартості послуг правової допомоги.

Відповідно до вимог ст.4.-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

27.03.2014р. у відповідності до вимог ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 02.04.2014р.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 82-87, 115-116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (79035, м.Львів, вул.Пасіки Галицькі, 7, ідентифікаційний код 23884071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКЮРІТІ" (79058, м.Львів, пр.-кт Чорновола, 63, ідентифікаційний код 37073247) 10238,64грн. основного боргу, 543,35грн. пені, 122,02грн. 3% річних, 1600,07грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя-головуючий Фартушок Т.Б.

Суддя Пазичев В.М.

Суддя Шпакович О.Ф.