Ухвала суду № 38177266, 08.04.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження 11-кп/792/133/14 Головуючий в 1-й інстанції Шклярук В.М. Справа № 674/1745/13-к Доповідач Латюк П.Я.

Категорія: ч.3 ст.190 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Латюка П.Я.,

суддів Вітюк І.В., Цугеля І.М.,

з участю секретаря

судового засідання Купельської Н.П.,

прокурора Павлишина В.І.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11

та їх представника ОСОБА_12,

обвинуваченої ОСОБА_13

та її захисника ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3, захисника обвинуваченої ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14 на вирок Дунаєвецького районного суду від 22 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1, жительку АДРЕСА_2, громадянку України, з вищою освітою, вдову, непрацюючу, не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_13 залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обвинуваченою постановлено обчислювати з 9 січня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_13 у відшкодування матеріальної шкоди на користь: ОСОБА_11 - 12000 грн.; ОСОБА_5 - 46460 грн.; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 13000 грн.; ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 26000 грн.; ОСОБА_16 та ОСОБА_2 - 44489 грн. 50 коп.; ОСОБА_3 - 9600 грн.; ОСОБА_15 та ОСОБА_10 - 5700 грн.; ОСОБА_4 - 1390 грн.

Стягнуто з ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_11 - 4000 грн.; ОСОБА_5 - 12000 грн.; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 4000 грн.; ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 7000 грн.; ОСОБА_16 та ОСОБА_2 - 12000 грн.; ОСОБА_3 - 3500 грн.; ОСОБА_15 та ОСОБА_10 - 3000 грн.; ОСОБА_4 - 500 грн.

Накладений арешт: на домоволодіння АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2, які належать на праві приватної власності ОСОБА_13, звернуто у відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_4

За вироком суду, ОСОБА_13 в період часу з травня, вересня 2008 року, квітня, вересня, жовтня 2009 року, серпня, вересня 2010 року, лютого, квітня, липня, серпня, вересня, листопада 2011 року, березня, квітня, травня, червня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2012 року, березня, серпня, жовтня 2013 року, шляхом обману, повторно, незаконно заволоділа коштами потерпілих: ОСОБА_11 на суму 12000 гривень, ОСОБА_5 на суму 46460 гривень, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на суму 13000 гривень, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 нa суму 26000 гривень, ОСОБА_16 та ОСОБА_2 на суму 44489 гривень 50 коп., ОСОБА_3 на суму 9600 гривень, ОСОБА_4 на суму 1390 гривень, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 на суму 5700 гривень, а всього на загальну суму 158639 гривень 50 коп., що є великим розміром.

Так, в середині травня 2008 року ОСОБА_13, з метою заволодіння коштами шляхом обману, скориставшись тим, що перебуває з потерпілою ОСОБА_11 в довірливих відносинах, повідомила останній неправдиві відомості, що займає певну посаду в Дунаєвецькій податковій інспекції і має можливість працевлаштувати її в Дунаєвецьке відділення AT "Райфайзен Банк Аваль", не маючи при цьому намірів та можливостей виконати обіцяне.

Після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел і переслідуючи корисливу зацікавленість, у вересні 2008 року близько 19 години, приїхала в господарство с. Блищанівка Дунаєвецького району Хмельницької області, де проживала потерпіла і шляхом обману заволоділа в ОСОБА_11 3000 гривень, нібито для її працевлаштування.

У вересні, жовтні 2009 року, серпні 2010 року ОСОБА_13 аналогічним шляхом поблизу кафе "Преміум" по вул. Шевченка в м. Дунаївці, повторно заволоділа у потерпілої ОСОБА_11 коштами, відповідно: 2000 гривень, 1500 гривень, 1500 гривень, обіцяючи її працевлаштування, хоча таких намірів та можливостей не мала.

Також в квітні 2011 року обвинувачена, з метою заволодіння шляхом обману коштами, у вказаному господарстві знову отримала від ОСОБА_11 4000 гривень, нібито для її працевлаштування.

Таким чином, ОСОБА_13 шляхом обману, під приводом працевлаштування, заволоділа коштами потерпілої ОСОБА_11 на загальну суму 12000 гривень.

В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_13, перебуваючи в довірливих відносинах з ОСОБА_5, з метою заволодіння шляхом обману коштами, в квітні 2009 року під час спілкування по телефону повідомила ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості про те, що працює в Дунаєвецькій податковій інспекції і може вирішити питання про проведення перерахунку та виплату надбавки до пенсії його батькам, як дітям війни і ввівши його в оману, через декілька днів, в господарстві с. Шатава Дунаєвецького району, де проживає ОСОБА_5, отримала від останнього за обіцяне 600 грн., хоча таких намірів та можливостей не мала.

На початку вересня 2010 року ОСОБА_13 неподалік Дунаєвецького РВК по вул. Шевченка зустрілась з потерпілим ОСОБА_5 і переслідуючи корисливі мотиви заволодіння коштами, повідомивши йому неправдиві відомості, що має можливість вирішити питання отримання військового квитка про проходження строкової служби в лавах Збройних Сил України його сином ОСОБА_18 і ввівши в оману, через декілька днів, у своїй квартирі АДРЕСА_2, шляхом обману заволоділа коштами потерпілого ОСОБА_5 в сумі 8000 гривень, нібито для сприяння отримання сином військового квитка, не маючи при цьому намірів та можливостей виконати обіцяне.

В кінці лютого 2011 року ОСОБА_13, неподалік Дунаєвецького РЕМ, зустрілась з ОСОБА_5, де з метою заволодіння шляхом обману коштами, повідомивши неправдиві відомості про можливість вирішити питання щодо збільшення потужностей електроенергії в Дунаєвецькому РЕМ "Хмельницькобленерго", що необхідно було ОСОБА_5, і таким чином ввівши його в оману, використовуючи довірливі стосунки, цього ж дня отримала від останнього 680 грн., хоча намірів та можливостей виконати обіцяне не мала.

На початку вересня 2011 року ОСОБА_13 під час спілкування по телефону з потерпілим ОСОБА_5, використовуючи довірливі стосунки, з метою заволодіння коштами, повідомила неправдиві відомості, що має можливість працевлаштувати його доньку ОСОБА_19 на посаду секретаря в Хмельницьку облдержадміністрацію, однак для цього потрібні кошти в сумі 1000 дол. США, і ввівши його в оману, цього ж дня, у власній квартирі отримала від ОСОБА_5 вказану суму, що становило 7988 гривень, хоча таких намірів та можливостей виконати обіцяне не мала.

В кінці листопада 2011 року ОСОБА_13, нібито для працевлаштування доньки потерпілого ОСОБА_5, аналогічним шляхом, повторно заволоділа коштами останнього в сумі 5000 гривень.

А всього, ОСОБА_13, під приводом працевлаштування доньки, заволоділа коштами ОСОБА_5 на суму 12988 гривень.

17 червня 2012 року ОСОБА_13 приїхала в господарство ОСОБА_5 в с. Шатава Дунаєвецького району Хмельницької області, де з метою заволодіння шляхом обману коштами, використовуючи дружні та довірливі стосунки, висловила прохання про надання в борг 600 дол. США, повідомляючи при цьому завідомо неправдиві відомості, що її син важко хворий на рак крові і йому терміново потрібне лікування, не маючи при цьому намірів повертати гроші.

Цього ж дня, близько 15 години, ОСОБА_5 будучи введеним в оману передав обвинуваченій 600 дол. США, що становило 4795 гривень 50 коп.

В кінці серпня 2012 року ОСОБА_13, перебуваючи в господарстві ОСОБА_5, з метою заволодіння шляхом обману коштами, повідомивши завідомо неправдиві відомості, що має можливість вирішити питання щодо переоформлення спадщини після смерті батьків, і що для цього потрібно 500 дол. США, ввівши ОСОБА_5 в оману, використовуючи довірливі стосунки, через декілька днів в своїй квартирі заволоділа коштами останнього в сумі 500 дол. США, що становило 3996 гривень 50 коп., не маючи при цьому намірів та можливостей виконати обіцяне.

Після цього, на початку березня, в серпні, жовтні 2013 року ОСОБА_13, нібито для переоформлення спадщини, аналогічним шляхом, повторно заволоділа коштами потерпілого ОСОБА_5 в сумах відповідно: 1800 гривень, 5600 гривень, 5000 гривень, 3000 гривень, які він передав: на початку березня, біля ресторану "Марія" в с. Шатава Дунаєвецького району в сумі 1800 гривень, в серпні, жовтні в квартирі обвинуваченої в сумі 5600 гривень, 5000 гривень, 3000 гривень.

Під приводом переоформлення спадщини ОСОБА_13 заволоділа коштами ОСОБА_5 на загальну суму 19396 гривень 50 коп., а всього на загальну суму 46460 гривень.

На початку серпня 2011 року ОСОБА_13 на території Дунаєвецького ринку зустрілась з раніше знайомою потерпілою ОСОБА_6, яка повідомила, що не має постійного місця роботи та про проблеми із здоров'ям чоловіка. Після цього ОСОБА_13 з метою заволодіння шляхом обману коштами, використовуючи довірливі відносини, повідомила потерпілій завідомо неправдиві відомості про те, що працює в Дунаєвецькій податковій інспекції і може працевлаштувати її в контрольно - ревізійний відділ Дунаєвецького району та оформити її чоловікові групу інвалідності, але для цього потрібні кошти в сумі 13000 гривень і ввівши її в оману, не маючи намірів та можливостей виконати обіцяне, 19 серпня 2011 року близько 7 години в своїй квартирі заволоділа коштами подружжя ОСОБА_6 в сумі 13000 гривень.

В середині вересня 2011 року ОСОБА_13 біля господарства потерпілих ОСОБА_6, по АДРЕСА_3, зустрілась з подружжям ОСОБА_9 та ОСОБА_8, де з метою заволодіння шляхом обману коштами, пообіцяла останній працевлаштувати на посаду завідуючої Дунаєвецьким психоневрологічним інтернатом, повідомивши завідомо неправдиві відомості, що займає певну посаду в Дунаєвецькій податковій інспекції і може вирішити це питання.

15 вересня 2011 року на території Дунаєвецької лікарні ОСОБА_13 зустрілась з ОСОБА_8, яку запевнила, що виконає обіцяне, за що необхідно дати 24000 гривень і ввівши її в оману, не маючи намірів та можливостей виконати обіцяне, цього ж дня, близько 17 години, біля свого господарства в АДРЕСА_1 отримала від потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 24000 гривень.

25 вересня 2011 року ОСОБА_13, під приводом працевлаштування ОСОБА_8, аналогічним шляхом заволоділа коштами останньої ще в сумі 2000 гривень.

Наприкінці липня 2011 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_13 з метою заволодіння шляхом обману коштами ОСОБА_2, використовуючи дружні та довірливі відносини, повідомила їй завідомо неправдиві відомості про те, що працює в Дунаєвецькій податковій інспекції і має можливість влаштувати її сина на навчання в Хмельницький економічний університет, але для цього потрібно передати їй кошти в сумі 20000 гривень і ввівши її в оману, не маючи намірів та можливостей виконати обіцяне, через декілька днів, в своїй квартирі заволоділа вказаною сумою - 20000 гривень, які належали потерпілим ОСОБА_16 та ОСОБА_2

Крім цього, на початку березня та в другій половині квітня 2012 року ОСОБА_13 під приводом оплати навчання сина за 2012 - 2013 роки та вирішення питань по його навчанню аналогічним шляхом заволоділа коштами потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_2 в сумі 2500 гривень та 2000 гривень, які остання передала їй відповідно: в квартирі обвинуваченої та на території Голозубинецької обласної протитуберкульозної лікарні, де працювала потерпіла.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою заволодіння шляхом обману коштами подружжя ОСОБА_2, в кінці серпня 2012 року ОСОБА_13, перебуваючи в будинку останніх, по АДРЕСА_4, використовуючи при цьому дружні та довірливі відносини, повідомила потерпілим неправдиві відомості про те, що має можливість працевлаштувати їх сина в Дунаєвецьке ВРЕР, переконавши їх в необхідності цього працевлаштування з наданням для цього - 2500 дол. США і ввівши їх в оману, не маючи намірів та можливостей виконати обіцяне, наступного дня у власній квартирі отримала від ОСОБА_2 1500 дол. США, що становило 11989 гривень 50 коп. та 8000 гривень, а всього 19989 гривень 50 коп.

Всього обвинувачена заволоділа коштами потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_2 на загальну суму 44489 гривень 50 коп.

В квітні 2012 року ОСОБА_13 на території Дунаєвецької лікарні зустрілась з раніше знайомими потерпілими ОСОБА_3 та її матір'ю ОСОБА_10, де ввійшовши до них в довіру, вияснивши при цьому їх сімейні проблеми, переслідуючи корисливі мотиви, з метою заволодіння шляхом обману коштами, повідомивши їм неправдиві відомості, про те, що займає певну посаду в Дунаєвецькій податковій інспекції і має можливість посприяти ОСОБА_3, яка хворіла, в оформленні групи інвалідності для отримання пенсії по втраті працездатності.

Через декілька днів обвинувачена повідомила ОСОБА_3, що для оформлення групи інвалідності необхідно передати їй кошти в сумі 2000 гривень і ввівши її в оману, не маючи намірів та можливостей виконати обіцяне, 31 травня 2012 року у власній квартирі отримала від потерпілої вказану суму.

Крім цього, 5 червня 2012 року та 20 березня 2013 року ОСОБА_13 під приводом оформлення групи інвалідності, аналогічним шляхом заволоділа коштами ОСОБА_3 відповідно в розмірі 2600 гривень та 1000 гривень, які остання передала їй на ганку приміщення Дунаєвецької податкової інспекції та на території Хмельницької обласної лікарні.

Всього обвинувачена шляхом обману, під приводом оформлення групи інвалідності, заволоділа коштами ОСОБА_3 на загальну суму 5600 гривень.

Також в серпні 2012 року ОСОБА_13 у власному господарстві АДРЕСА_1 зустрілась з потерпілою ОСОБА_3 і остання повідомила, що їй необхідно сплатити в виконавчу службу штраф в сумі 510 гривень за вчинене сином адміністративне правопорушення. Після цього обвинувачена, використовуючи довірливі стосунки, переслідуючи ціль наживи, з метою заволодіння шляхом обману коштами, повідомивши при цьому неправдиві відомості, що працює в Дунаєвецькій податковій інспекції і має можливість швидше здійснити сплату штрафу і ввівши її в оману, цього ж дня отримала від ОСОБА_3 510 гривень, які належати її сину ОСОБА_4 для сплати штрафу, який не сплатила і намірів сплатити не мала, кошти привласнила.

На початку вересня 2012 року ОСОБА_13, з метою заволодіння шляхом обману коштами, використовуючи довірливі стосунки з потерпілою ОСОБА_3, повідомила останній неправдиві відомості, що займає певну посаду в Дунаєвецькій податковій інспекції і має можливість працевлаштувати її сина в Голозубинецьку обласну протитуберкульозну лікарню, і що ці послуги будуть коштувати 5700 гривень, хоча намірів та можливостей виконати обіцяне не мала.

ОСОБА_3, не маючи таких коштів, про обіцяне повідомила своїх батьків ОСОБА_15 та ОСОБА_10, які теж повірили обвинуваченій. Після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел, 17 жовтня 2012 року, близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_13 біля Дунаєвецької музичної школи по вулиці Гагаріна, зустрілась з ОСОБА_3 та ОСОБА_10, де шляхом обману заволоділа коштами в сумі 1800 гривень, які належали ОСОБА_10 та ОСОБА_15

В другій половині листопада та 8 грудня 2012 року ОСОБА_13, під приводом працевлаштування ОСОБА_4 в Голозубинецьку обласну протитуберкульозну лікарню, аналогічним шляхом заволоділа коштами ОСОБА_10 та ОСОБА_15 в сумі 1900 гривень та 2000 гривень, які їй передали відповідно ОСОБА_3 в квартирі ОСОБА_13 та ОСОБА_10 в своєму господарстві с. Михайлівка Дунаєвецького району.

Таким чином, під приводом працевлаштування ОСОБА_4 обвинувачена шляхом обману заволоділа коштами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_15 на загальну суму 5700 гривень.

На початку жовтня 2012 року ОСОБА_13 приїхала в с. Михайлівка Дунаєвецького району і в господарстві, де проживають ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4, зустрілась з останнім і переслідуючи корисливі мотиви на заволодіння коштами та використовуючи довірливі відносини, повідомила, що працює в Дунаєвецькій податковій інспекції і має можливість влаштувати на підготовчі курси для вступу в Хмельницький економічний інститут, переконавши їх в необхідності та важливості цих курсів, і ввівши їх в оману, 6 жовтня 2012 року у власній квартирі заволоділа коштами в сумі 880 гривень, які передала їй ОСОБА_3 від імені свого сина ОСОБА_4, хоча намірів та можливостей виконати обіцяне обвинувачена не мала.

На початку жовтня 2012 року ОСОБА_13 зустрілась з ОСОБА_3 і остання розповіла, що її сину необхідно переоформити транспортний засіб з вантажного на пасажирський. Після цього обвинувачена, з метою заволодіння коштами, аналогічним способом запевнила ОСОБА_3, що вона швидко переоформить всі документи, але для цього потрібно 4000 гривень, і ввівши в оману, 11 жовтня 2012 року близько 23 години на автобусній зупинці с.Слобідка Рахнівська Дунаєвецького району, заволоділа коштами в сумі 4000 гривень, які передав ОСОБА_4, і які належали його матері ОСОБА_3, не маючи при цьому намірів та можливостей виконати обіцяне.

Всього ОСОБА_13 заволоділа шляхом обману коштами вказаних потерпілих на загальну суму 158639 гривень 50 коп., що є великим розміром.

В апеляційній скарзі, з урахуванням поданих до неї змін, прокурор просить вирок суду змінити.

Виключити з обвинувачення ОСОБА_13 епізод заволодіння в квітні 2009 року грошовими коштами в розмірі 600 грн. у ОСОБА_5, її дії за епізодом заволодіння в потерпілої ОСОБА_11 у вересні 2008 року грошовими коштами в розмірі 3000 грн. із ч.3 ст.190 КК України перекваліфікувати на ч.1 ст.190 КК України і за цим законом призначити покарання у виді обмеження волі строком 1 рік, а за рештою інкримінованих їй епізодів заволодіння шляхом обману чужим майном дії кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, і за цим законом призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, і на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В обґрунтування таких вимог посилається на те, що за чинним станом на квітень 2009 року законодавством заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_5 в розмірі 600 грн. складу злочину не утворювало, за епізодом заволодіння шляхом обману у вересні 2008 року 3000 грн. потерпілої ОСОБА_11 були відсутні кваліфікуючі ознаки, необхідні для кваліфікації її дій за ч.2 чи ч.3 ст.190 КК України, а вчиняючи заволодіння рештою інкримінованого їй чужого майна не було установлено єдиного умислу на це.

За змістом апеляцій потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3 просять вирок суду скасувати, ухвалити свій, яким призначити ОСОБА_13 більш суворе покарання, посилаючись на те, що вона не розкаялася у вчиненому, не відшкодувала завдані їм збитки, погрожувала помстою та продовжувала вчиняти шахрайські дії і в той час, коли справа за її обвинуваченням вже розглядалася у суді.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_14 в поданій апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та провадження в справі закрити, посилаючись на те, що жодних доказів вчинення ОСОБА_13 інкримінованого їй злочину, окрім показань самих потерпілих, матеріали справи не містять. Вважає, що між обвинуваченою та потерпілими були цивільно-правові відносини, адже гроші у них вона лише позичала, як у знайомих, з метою у подальшому віддати, у зв'язку із її скрутним матеріальним становищем, що підтверджувала обвинувачена під час досудового розслідування, а в судовому засіданні свою вину визнала під тиском.

Акцентує увагу й на тому, що суд всупереч вимог чинного законодавства, частково задовольнивши позовні вимоги потерпілих, на їх відшкодування, звернув стягнення на належні ОСОБА_13 та арештовані домоволодіння АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянтів на підтримку поданих апеляційних скарг з посиланням на зазначені у них доводи, пояснення обвинуваченої на підтримку апеляційної скарги її захисника, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не підлягають до задоволення, а апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченої ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_13 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні й детально викладеними у вироку доказами.

Так, обвинувачена ОСОБА_13 під час розгляду справи в місцевому суді вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала в повному обсязі, пояснивши, що протягом травня 2008 року - жовтня 2013 року, з метою привласнення коштів потерпілих, обіцяючи їм за це виконання певних послуг, заволоділа грошовими коштами потерпілих на загальну суму 158 639 гривень 50 копійок. Намірів та можливостей виконати послуги, за які брала гроші, або ж повернути ці кошти вона не мала.

Факт заволодіння грошовими коштами шляхом обману обвинуваченою ОСОБА_13 підтвердили у своїх показаннях, наданих в ході судового розгляду і потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_21, ствердивши при цьому, що за надання допомоги ОСОБА_13 у працевлаштуванні їх та їхніх дітей, переоформленні транспортного засобу та виконанні інших послуг передавали грошові кошти обвинуваченій. Обіцяне вона не виконала, після неодноразових розмов та зустрічей грошові кошти їм не повернула.

Давши належну оцінку всім цим доказам в їх сукупності, суд прийшов до правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_13 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) відносно потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Разом з тим, з висновками суду про наявність в діях ОСОБА_13 за епізодом заволодіння шляхом обману в квітні 2009 року належними ОСОБА_5 грошовими коштами в розмірі 600 грн. складу кримінально-карного злочину (правопорушення), кваліфікацією її дій за рештою інкримінованих кримінально-карних правопорушень саме за ч.3 ст.190 КК України колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Згідно обвинувального акта та вироку суду, як органом досудового розслідування, так і судом дії ОСОБА_13 за епізодом заволодіння у квітні 2009 року грошовими коштами ОСОБА_5 в розмірі 600 грн. кваліфіковані не як продовжуваний злочин, а за такою кваліфікуючою ознакою, як повторність.

Відповідно до ст.51 КУпАП, Примітки до ст.185 КК України, підпунктів 6.1.1. пункту 6.1 ст.6, пунктів 22.4, 25.5 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року з подальшими змінами, на час заволодіння цими грошовими коштами кримінально-карним було таке заволодіння чужим майном, розмір якого перевищував 907 грн. 50 коп.

Виходячи з наведеного, в діях ОСОБА_13 за цим епізодом обвинувачення відсутній склад кримінально - карного шахрайства, а тому вирок суду у цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.32 КК України повторністю визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього кодексу. Повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Положеннями ст.33 КК України визначено, що сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в абзаці третьому п.20 постанови №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснив, що у разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно - за іншими частинами відповідних статей КК України.

Згідно роз'яснень викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», передбачене у відповідних статях (частинах статей) Особливої частини КК вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину, а тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

При цьому якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана з проникненням у житло).

Виходячи із таких законодавчо установлених правил, урахувавши висновки суду першої інстанції про те, що послідуючі, після заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 в розмірі 3000 грн. у вересні 2008 року, дії ОСОБА_13 на заволодіння чужим майном шляхом обману були повторними, а не продовжуваними, то за цим епізодом обвинувачення вони підлягали кваліфікації за ч.1 ст.190 КК України, а за рештою епізодів - за такою кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.190 КК України, як повторність.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що дії ОСОБА_13 по епізоду заволодіння шляхом обману у вересні 2008 року грошовими коштами ОСОБА_11 в розмірі 3000 грн. із ч.3 ст.190 КК України слід перекваліфікувати на ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману, а за рештою епізодів - із ч.3 ст.190 КК України на ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

При цьому колегія суддів виходить і з того, що за жодним із цих епізодів розмір грошових коштів, якими шляхом обману вона заволоділа у потерпілих не є великим у відповідності до положень п.3 Примітки до ст.185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_13 покарання за ч.1 та ч.2 ст.190 КК України, колегія суддів враховує ступінь їх тяжкості, особу ОСОБА_13, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

До кримінальної відповідальності вона притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставини, які б обтяжували чи пом'якшували покарання - відсутні.

Урахувавши наведене, а також кількість епізодів заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_13 можливе з призначенням покарання у межах санкцій ч.1 та ч.2 ст.190 КК України відповідно у виді обмеження та позбавлення волі, а на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, - у виді позбавлення волі.

Передбачених ст.75 КК України підстав для звільнення ОСОБА_13 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не убачає.

На думку колегії суддів, до часткового задоволення підлягають апеляційні вимоги захисника обвинуваченої в частині рішення суду і щодо заходів забезпечення кримінального провадження, а саме звернення стягнення на домоволодіння та квартиру обвинуваченої, на які ухвалою слідчого судді від 23 жовтня 2013 року накладено арешт (т.2 а.с.65).

Так, відповідно до виписаних у п.12 ч.1 ст.368 КПК України вимог, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на це майно в рахунок відшкодування стягненої з обвинуваченої на користь потерпілих шкоди, суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» зверненню стягнення на це нерухоме майно має передувати відсутність у неї достатніх коштів чи рухомого майна для такого відшкодування, чого суд не з'ясував, як не з'ясував, зокрема, і питання про те, чи не перебуває це майно у заставі, а відтак прийшов до передчасного висновку про необхідність звернення стягнення саме на це майно.

Таке рішення може бути прийнято державним виконавцем при виконанні вироку суду про стягнення з обвинуваченої на користь потерпілих матеріальної та моральної шкоди, за відсутності у неї достатніх коштів чи рухомого майна, а тому до прийняття такого рішення це нерухоме майно має бути під арештом.

Посилання ж захисника на положення ч.1 Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим рішенням (Додаток до Кримінального Кодексу України) у даному випадку безпідставні, оскільки в цьому Переліку виписані види майна, які не підлягають конфіскації за судовим вироком, тоді як у даному випадку йдеться не про конфіскацію цього майна, а про його звернення в рахунок відшкодування шкоди.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.407, п. 4 ч.1 ст.409, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченої ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок Дунаєвецького районного суду від 22 січня 2014 року щодо ОСОБА_13 змінити:

- скасувавши його в частині засудження за отримання в квітні 2009 року шляхом обману від ОСОБА_5 600 грн. і провадження у справі в цій частині закрити за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України;

- по епізоду заволодіння шляхом обману у вересні 2008 року 3000 грн. ОСОБА_11 із ч.3 ст.190 КК України перекваліфікувати на ч.1 ст.190 КК України;

- по решті епізодів, за які її визнано винною у заволодінні чужими грошовими коштами шляхом обману із ч.3 ст.190 КК України перекваліфікувати на ч.2 ст.190 КК України.

За цими законами призначити покарання:

- за ч.1 ст.190 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік;

- за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_13 визначити покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців.

Виключити з вироку, як передчасне, рішення суду про звернення майна обвинуваченої ОСОБА_13, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 в рахунок відшкодування заподіяної потерпілим шкоди, залишивши його під арештом до вирішення питання виконання вироку суду про стягнення з неї заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди добровільно чи у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

У решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена протягом 3-х місяців з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженою ОСОБА_13 - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області П.Я. Латюк