Вирок № 38176032, 08.04.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження № 1-кп/760/387/14

№760/6891/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бурлаки О.В.,

при секретарі Глушковій О.О.,

за участю:

прокурора Вознюк В.І.,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене 07.02.2014 року до ЄРДР за № 12014100090001077 відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хобі (Грузія), грузина, громадянина Республіки Грузія, з середньою освітою, не одруженого, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5, 07.02.2014 року, приблизно о 07 годині 45 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Іскрівська, 8, побачив припаркований на узбіччі дороги автомобіль марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1, після чого у нього виник умисел таємно викрасти чуже майно із салону вказаного автомобіля. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 відкрив передні праві двері вищезгаданого автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 і з переднього пасажирського сидіння таємно викрав майно, що належить ОСОБА_2, а саме шкіряну жіночу сумку, фірми «Манго», вартістю 500 гривень, в якій знаходилося водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_2, яке матеріальної цінності не представляє, свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1, яке матеріальної цінності не представляє, жіночий шкіряний гаманець чорного кольору, вартістю 100 гривень, в якому знаходилися знижкові картки різних магазинів в кількості десяти, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, дві фотографії (одна з яких - ОСОБА_2, інша - ОСОБА_3), дві банківські картки банків «Альфабанк» і «Промінвестбанк», які належать ОСОБА_2 та матеріальної цінності не представляють, банківську картку банку «Русский стандарт», що належить ОСОБА_3, банківський чек, аркуш паперу із зазначенням пін-коду до останньої банківської картки банку «Русский стандарт», які матеріальної цінності не представляють, також в сумці знаходились шкіряна ключниця, вартістю 50 гривень, ключі на зв'язці в кількості трьох з двома брелоками, які матеріальної цінності не представляють, сонцезахисні окуляри, вартістю 126 гривень, чорні шкіряні печатки, вартістю 50 гривень, косметичка з тканини синього кольору, яка матеріальної цінності не представляє, в якій знаходився блиск для губ, який матеріальної цінності не представляє, і два блокнота, які матеріальної цінності не представляють. Продовжуючи свої дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, об'єднані одним умислом, 07.02.2014 року, приблизно о 07 годині 53 хвилини, ОСОБА_5 шляхом проведення однієї банківської операції, використовуючи викрадену банківську картку банку «Русский стандарт» та пін-код до даної картки, з банкомата «Приватбанк» за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 19 зняв гроші в сумі 400 гривень, що належать ОСОБА_3 Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_2 на загальну суму 826 гривень та ОСОБА_3 на суму 400 гривень.

Крім того, 07.02.2014 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, ОСОБА_5, побачивши припаркований біля будинку №22 по вул. Мартиросяна у м. Києві автомобіль марки «Кіа-Rio», д.н.з. НОМЕР_2, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 пошкодив ножем скло правих передніх дверей і таємно, повторно викрав з салону автомобіля майно, що належить ОСОБА_4, а саме чоловічу шкіряну сумку, вартістю 350 гривень, в якій знаходилося водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_4, яке матеріальної цінності не представляє, та знаходилося у шкіряній книзі - обгортці світло-коричневого кольору, яка матеріальної цінності не представляє, свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Кіа-Rio», д.н.з. НОМЕР_2, яке матеріальної цінності не представляє, договір страхування на автомобіль марки «Кіа-Rio», д.н.з. НОМЕР_2, який матеріальної цінності не представляє, ключі на зв'язці в кількості шести, які матеріальної цінності не представляють, ключі знаходилися в шкіряному чохлі чорного кольору, який матеріальної цінності не представляє, електронну (магнітну) перепустку на роботу, яка матеріальної цінності не представляє, шнур мікро-USB зарядки для телефону, вартістю 30 гривень, чорний шкіряний гаманець, вартістю 200 гривень, в якому знаходилася кредитна картка банку «Апекбанк», яка матеріальної цінності не представляє, в боковій кишені сумки перебувала карта пам'яті мікро-SD в телефон, об'ємом на 16 Гб, вартістю 130 гривень, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_4, на загальну суму 710 гривень.

Під час судового провадження на підставі ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, в підготовчому судовому засіданні суду надано угоду про примирення від 08 квітня 2014 року, яку було укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є потерпілими в даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_5, який є обвинуваченим в цьому ж кримінальному провадженні.

Виходячи із змісту даної угоди, обвинувачений ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях, щиро розкаявся, шкоду, завдану потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїми умисними злочинними діями, повністю добровільно відшкодував, і в подальшому зобов'язався не вчиняти кримінальних правопорушень.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не бажають зі сторони обвинуваченого ОСОБА_5 будь-яких відшкодувань, оскільки завдана матеріальна шкода їм відшкодована повністю під час досудового розслідування, моральної шкоди - не завдано, крім того, обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, а тому є підстави для примирення, також ОСОБА_5 вибачився перед потерпілими за вчинене.

Згідно даної угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України просять звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474, ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

У підготовчому судовому засіданні потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказали, що цілком розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та надав судові згоду на призначення узгодженого покарання, надав пояснення, в яких повністю підтвердив обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суду пояснили, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого вони не мають, оскільки обвинуваченим повністю відшкодовано завдану шкоду, зазначену угоду укладали добровільно.

На підставі пояснень обвинуваченого, пояснень потерпілих, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Суд, вислухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти затвердження угоди, потерпілих, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, внесеного в ЄРДР за №12014100090001077 від 07.02.2014 року, приходить до такого висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ст. 469 КПК України за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, що закріплені ст. 471 Кримінального процесуального кодексу України, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину і характер суспільної небезпеки ним скоєного, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що вчинені обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до положень ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, умисні та закінчені. Узгоджене покарання, зазначене в угоді, відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України та відповідає санкції ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.

Як особа, ОСОБА_5, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, не працює, осудний, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Щире розкаяння у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку судом визнаються як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5

Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_5, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, яка просила затвердити угоду про примирення від 08 квітня 2014 року, яку було укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є потерпілими в даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_5, який є обвинуваченим в цьому ж кримінальному провадженні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про примирення від 08 квітня 2014 року, яка відповідає вимогам 471 КПК України, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне ухвалити у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_5, яким затвердити угоду про примирення між потерпілими та обвинуваченим, визнавши ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, цілком відповідає тяжкості, обставинам вчинених злочинів та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене та конкретні обставини вчинених злочинів, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, вищенаведені судом позитивні дані про особу обвинуваченого, думку прокурора, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей, застосувавши положення ст. 70 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю вказаних злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, яке можливе без ізоляції обвинуваченого від суспільства та попередження нових злочинів.

Узгоджена міра покарання за глибоким переконанням суду є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_5, у виді застави, з урахуванням призначеного виду покарання, особи обвинуваченого, з метою забезпечення виконання вироку, суд на підставі ст. 177 КПК України, до набрання вироком законної сили вважає необхідним, залишити без змін.

Цивільний позов у даному провадженні не заявлявся.

Судові витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 468-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення від 08 квітня 2014 року, укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є потерпілими в кримінальному провадженні, внесеному 07.02.2014 року до ЄРДР за №12014100090001077, та ОСОБА_5, який є обвинуваченим в даному кримінальному провадженні.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_5, у виді застави в розмірі 24 360 грн. до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) гривень, внесену ОСОБА_8 по квитанції №13936.362.1 від 15.02.2014 року на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: Банк УДК м. Києва, МФО 820019, депозитний рахунок № 37319001004186, отримувач Солом'янський районний суд міста Києва, Код ЄДРПОУ 02896762, - повернути заставодавцю ОСОБА_8.

Речові докази:

- роздруківку по рахунку НОМЕР_3 банківської картки банку «Русский стандарт», що належить ОСОБА_3, де відображено крадіжку грошей у розмірі 400 гривень з його рахунку 07.02.2014 року та два чеки ПАТ «Русский стандарт» від 06.02.2014 року, які долучено до матеріалів кримінального провадження, - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- чоловічу сумку фірми Bradford, гаманець чорного кольору, магнітна перепустка на тканевій синій стрічці, книжка-обгортка «Водительские документы», посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки «Кіа-Rio», д.н.з. НОМЕР_2, які повернуто потерпілому ОСОБА_4 під зберігальну розписку, - залишити в користуванні ОСОБА_4, як власника;

- гаманець жіночий, картка «Метро», фотокартка жінки та фотокартка чоловіка, блокнот Autumn, футляр для окулярів, косметичку тканеву синьо-сірого кольору із дзеркальцем квадратної форми, два блиски для губ, ключницю, брелок Queen Cleopatra, зв'язки із чотирьох ключів, ключ із синьою основою, блокнот «Адрес», картки різних магазинів у кількості 19 штук, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2, які передано ОСОБА_2 під зберігальну розписку, - залишити в користуванні ОСОБА_2, як власника;

- інші речові докази, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, згідно квитанції № 005092, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: