Ухвала суду № 38175468, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5422/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максібуд Інжиніринг» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максібуд Інжиніринг» (далі - ТОВ «Максібуд Інжиніринг», позивач), звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Переяслав-Хмельницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000982200 від 18.06.2013 року, за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 548 641, 46 грн., у тому числі основного платежу - 438 913, 17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 109 728, 29 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення - рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (яку реорганізовано у Переяслав-Хмельницьку ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області) №0000982200 від 18.06.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Переяслав-Хмельницької ОДПІ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин які мають значення для справи, що є підставою для скасування вказаного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду має бути залишено без змін, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Баришівської ОДПІ Київської області ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Максібуд Інжиніринг» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "БК "Палаццо" (код ЄДРПОУ 31748459) за червень, листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №401/22/36999559 від 31.05.2013 року (далі - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 438 913, 17 грн., а саме: за червень 2012 року - 345 318, 47 грн., за листопад 2012 року - 93 594, 70 грн.

ТОВ «Максібуд Інжиніринг» до Баришівської ОДПІ Київської області ДПС були подані заперечення на Акт №401/22/36999559 від 31.05.2013 року за результатами розгляду яких, листом № 416/10/22 від 17.06.2013 року повідомлено про те, що висновок акту залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 31.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000982200 від 18.06.2013 року, яким за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 548 641, 46 грн., у тому числі основного платежу - 438 913, 17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 109 728, 29 грн.

ТОВ «Максібуд Інжиніринг» до Державної податкової служби Київської області була подана скарга на податкове повідомлення - рішення Баришівської ОДПІ № 0000982200 від 18.06.2013 року за результатами розгляду якої, Головним управлінням Міндоходів у Київській області повідомлено про те, що податкове повідомлення - рішення № 0000982200 від 18.06.2013 року залишено без змін, а скаргу платника - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, у період, який перевірявся податковим органом, укладено з ТОВ «БК «Паллаццо» ряд господарських договорів.

Зокрема, договори підряду від 04.12.2011 року № БМР-01 та від 01.08.2012 року № РЕН-00110812, договори від 06.08.2012 року № Сент-01 та від 07.05.2012 року № РС-014.

На виконання договорів підряду № БМР-01 від 04.12.2011 року, № РЕН-00110812 від 01.08.2012 року, № Сент-01 від 06.08.2012 року, № РС-014 від 07.05.2012 року, TOB «МаксіБуд Інжиніринг» (Замовник) передавав TOB «БК «Палаццо» (Підряднику) за відповідними актами фронти робіт, що підтверджується наступними документами, наявними у матеріалах справи:

- акт передачі фронту робіт від 01.06.2012 року по об'єкту: вул. Дніпровська набережна, 14 (договір № БМР-01);

- акт передачі фронту робіт від 01.06.2012 року по об'єкту: вул. Дніпровська набережна, 14 (договір № РС-014);

- акт передачі фронту робіт від 01.11.2012 року по об'єкту: вул. Прорізна 24/39;

- акт передачі фронту робіт від 01.11.2012 року по об'єкту: проспект Перемоги, 42 по договору № Сент-01.

Для виконання вказаних робіт «МаксіБуд Інжиніринг» передавав TOB «БК «Палаццо» матеріали для виконання будівельних робіт, що підтверджується наступними документами, наявними у матеріалах справи: акт приймання-передачі матеріалів на безоплатній основі для виконання робіт згідно договору підряду № БМР-01 від 04.12.2011 року (від 01.06.2012 року); акт приймання-передачі матеріалів на безоплатній основі для виконання робіт згідно договору підряду № РС-014 від 07.05.2012 року (від 01.06.2012 року); акт приймання-передачі матеріалів на безоплатній основі для виконання робіт згідно договору підряду № РЕН-0010812 від 01.08.2012 року (від 01.11.2012 року); акт приймання-передачі матеріалів на безоплатній основі для виконання робіт згідно договору підряду № Сент-01 від 06.08.2012 року (від 01.11.2012 року).

Також, на виконання умов зазначених договорів були оглянуті приховані роботи, що підтверджується підписаними між TOB «МаксіБуд Інжиніринг» та TOB «БК «Палаццо» актами огляду та закриття прихованих робіт, копії яких містяться у матеріалах справи.

За результатами виконання вказаних у договорах робіт ТОВ «Максібуд Інжиніринг» і ТОВ «БК «Палаццо» складені та підписані акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельно-підрядних робіт за наступними формами:

- Акт № 1 прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2012 року на загальну суму 245 690, 90 грн., в тому числі ПДВ - 40948, 48 грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт Форми КБ-3 за листопад 2012 року на загальну суму 245 690, 90 грн., в тому числі ПДВ - 40948, 48 грн.;

- Акт № 1 прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2012 року на загальну суму 315 877, 29 грн., в тому числі ПДВ - 52646,21 грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт Форми КБ-3 за листопад 2012 року на загальну суму 315 877, 29 грн., в тому числі ПДВ - 52646, 21 грн.

- Акт № 1 прийняття виконаних підрядних робіт за червень 2012 року на загальну суму 395 225, 32 грн., в тому числі ПДВ - 65 870, 87 грн.;

- Акт № 1 прийняття виконаних підрядних робіт за червень 2012 року на загальну суму 382 454, 32 грн., в тому числі ПДВ - 63 742, 39 грн.;

- Акт № 1 прийняття виконаних підрядних робіт за червень 2012 року на загальну суму 468 544, 12 грн., в тому числі ПДВ - 78 090, 69 грн.;

- Акт № 3 прийняття виконаних підрядних робіт за червень 2012 року на загальну суму 425 687, 15 грн., в тому числі ПДВ - 70 947, 86 грн.;

- Акт № 1 прийняття виконаних підрядних робіт за червень 2012 року на загальну суму 400 000, 0 грн., в тому числі ПДВ - 66 666, 86 грн.;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт Форми КБ-3 за червень 2012 року на загальну суму 777 679, 54 грн., в тому числі ПДВ - 129 613, 26 грн.;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт Форми КБ-3 за червень 2012 року на загальну суму 1 294 231, 27 грн., в тому числі ПДВ - 215 705, 22 грн.

На підтвердження факту оплати виконаних будівельно-монтажних (підрядних) робіт позивачем, у суді першої інстанції, надано банківські виписки від 21.06.2012 року, 22.06.2012 року, 27 06.2012 року та 30.11.2012року, фотокопії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до вимог пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України у день виникнення податкових зобов'язань ТОВ «БК «Палаццо» платнику податків ТОВ «Максібуд Інжиніринг» було видано податкові накладні: №113 від 30.11.2012 на суму 315 877, грн., у т.ч. ПДВ - 52 646,21 грн. (виконані роботи згідно договору № РЕН-001812 від 01.08.2012); №112 від 30.11.2012 на суму 245 690, 90 грн., у т.ч. ПДВ - 40 946,48 грн. (виконанні роботи згідно договору №Сент-01 від 06.08.2012); № 80 від 27.06.2012 на суму 425 687,15 грн., у т.ч. ПДВ - 70 947,86 грн. (виконанні роботи згідно договору №РС-014 від 07.05.2012); № 81 від 27.06.2012 на суму 382 454,32 грн., у т.ч. ПДВ - 63 742,39 грн. (виконанні роботи згідно договору № БМР-01 від 04.12.2011); № 82 від 27.06.2012 на суму 395 225, 22 грн., у т.ч ПДВ - 65 870,87 грн. (виконанні роботи згідно договору №БМР-01 від 04.12.2011 року); № 61 від 22.06.2012 на суму 400 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 66 666,86 грн. (виконані роботи згідно договору №РС-014 від 07.05.2012); № 58 від 21.06.2012 на суму 468 544,12 грн., у т.ч. ПДВ - 78 090,69 грн. (виконані роботи згідно договору №РС-014 від 07.05.2012 року).

На підставі вказаних документів у червні та листопаді 2012 року ТОВ «Максібуд Інжиніринг» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 438 913,17 грн.

Аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства, у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено, яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ним у зв'язку із отриманням послуг від контрагента, до складу валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність господарських операцій між ТОВ «Максібуд Інжиніринг» та ТОВ «БК «Палаццо» доведена позивачем, у зв'язку з чим у нього було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаним контрагентом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000982200 від 18.06.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, то відповідно до статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вказаних в Акті перевірки норм податкового законодавства спираючись на відомості з актів Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 09.04.2013 року №113/22-4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року", від 17.04.2013 року №131/22-4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2012 року» та акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 25.03.2013 року №176/22-4/37866462 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркітант Груп» з питань достовірності показників, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року та листопад 2012 року».

Відповідно до вищевказаних актів перевірок правочини між ТОВ «БК «Палаццо» та ТОВ «Маркітант Груп», ТОВ «БК «Палаццо» з контрагентами-покупцями, зокрема, ТОВ «Максібуд Інжиніринг», здійснені без мети настання реальних наслідків, тому є нікчемними, оскільки встановлено відсутність об'єктів оподаткування з придбання товарів у вказаних підприємств та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям, зокрема, ТОВ «Максібуд Інжиніринг».

Однак, як правильно зауважено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в ході перевірки позивача податковим органом не заперечувалось дотримання підприємством вимог законодавства при оформленні бухгалтерських документів, що встановлюють факт здійснення господарських операцій, за наслідками яких ним задекларовано суми податкового кредиту з податку на додану вартість, повна оплата вартості отриманих будівельно-монтажних послуг та належне відображення їх у бухгалтерському і податковому обліку позивача, його податковій звітності.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо» реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «БК «Палаццо» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між ним та ТОВ «БК «Палаццо».

Разом з тим, посилання відповідача на вищезазначені акти по контрагентам позивача, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, так як згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А посилання представника відповідача на акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як жодним чином не спростовують товарність та реальність укладених угод.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 08 квітня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.